Рішення № 135781443, 11.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18218/25

провадження № 2/753/10644/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В., Потапенко Т. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ковтун Н. В.,

представника третьої особи Піренко Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник позивача адвокат Ковтун Наталія Вікторівна звернулася до Дарницького районного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна.

Позов обґрунтований тим, що позивач є братом малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини - ОСОБА_2 є громадянином Республіки Туреччина та після народження ОСОБА_3 повернувся жити до Туреччини і зв`язок з ним зник. Вихованням та утриманням ОСОБА_3 займалася матір позивача та ОСОБА_4 . У зв`язку з онкологічним захворюванням ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача та його брата ОСОБА_5 померла. Після її смерті позивач фактично повністю взяв на себе піклування над братом. Відповідно до наказу служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 12 червня 2025 року дитина була тимчасово влаштована в сім`ю рідного брата. Через проблеми зі здоров`ям, а саме наявність синдрому когнітивних порушень, що впливають на фізичні та розумові функції дитини, вона потребує постійного лікування, піклування та догляду. При цьому позивач несе видатки на утримання брата (харчування, одяг, лікування, дозвілля тощо). Натомість відповідач протягом тривалого часу перебуває на території іншої держави, достеменно обізнаний про стан здоров`я дитини та смерть його матері, однак попри це будь-якої участі у вихованні та утриманні сина не бере. Всі ці батьківські обов`язки наразі виконує позивач. Відповідач взагалі не цікавиться життям дитини та не виявляє жодного бажання спілкуватися з ним та опікуватись його долею.

З огляду на вказане представник позивача просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , призначивши опікуном його брата, позивача у справі - ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву було передано на розгляд судді Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 12 січня 2026 року, сторони не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

08 січня 2026 року від представника Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Судове засідання було відкладено до 27 січня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 27 січня 2026 року, з`явився позивач, його представник, представник служби у справах дітей та свідки.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позивач не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення у справі.

З урахуванням думки позивача, суд, ухвалою, занесеною в протокол судового засідання, постановив провести судове засідання за відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Зазначив, що у 2010-2011 роках його мати познайомилася з відповідачем ОСОБА_2 . Вони спілкувалися онлайн, разом не проживали, періодично зустрічалися у відпустках на відпочинку. Після народження брата - ОСОБА_3 , відповідач приїхав в Україну на декілька днів, щоб зареєструвати народження дитини, після чого повернувся до Туреччини. Позивач вказав, що його мати будувала плани на життя з відповідачем, планувала переїхати до нього у Туреччину, однак цього не сталося. Перший рік відповідач надсилав кошти на утримання дитини декілька разів, підтримував спілкування з матір`ю дитини онлайн, однак в один момент він просто зник. Позивач зазначає, що до моменту як його мати захворіла, вона працювала на швейному цеху та утримувала дітей. У свою чергу, він також працює з 15 років та на сьогоднішній день займається підприємницькою діяльністю, має вільний робочий графік, що дозволяє йому приділяти необхідний для виховання молодшого брата час та має достатній рівень доходів для забезпечення себе та брата. Вказав, що його брат має розлад аутистичного спектру, що впливає на його комунікацію з іншими дітьми, сприйняття та засвоєння інформації, соціалізацію взагалі тощо. Позивач повністю забезпечує та утримує свого брата, однак не має можливості офіційно представляти його інтереси, адже не є його опікуном. Окрім того, зазначив, що з ними також проживає їх бабуся, у якої також, в силу похилого віку та пороку серця, незадовільний стан здоров`я, через що вона сама потребує допомоги та догляду. Також, у них з братом є рідний дядько, брат матері - ОСОБА_6 , якому на сьогоднішній день виповнилось 52 роки. Дядько проживає окремо зі своєю сім`єю, здійснює догляд за своєю дружиною, яка є особою з інвалідністю, працює неофіційно, постійного заробітку немає. Бажання опікуватися та доглядати за племінником не виявляє.

Представник позивача адвокат Ковтун Н. В. позов підтримала, просила його задовольнити. Вказала, що наявні всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, адже він більше десяти років не підтримує зв`язок з сином, не цікавиться його життям, не утримує та не піклується про його здоров`я, хоча ОСОБА_5 , з огляду на його діагноз, вкрай цього потребує. Малолітній ОСОБА_5 , у свою чергу, не пам`ятає рідного батька та, відповідно, не згадує про нього. За таких обставин, батько дитини існує формально, тільки на папері, що ускладнює життя дитини та його родини, оскільки після смерті його матері неможливо вирішити ряд питань, пов`язаних з наданням медичних, освітніх послуг тощо, за наявності у дитини батька. Також, представник позивача вказала, що і під час тяжкої хвороби матері і зараз ОСОБА_5 повністю опікується рідний брат хлопчика - позивач у справі. Призначення позивача опікуном ОСОБА_5 допоможе залишити проживати дитину у звичних для неї умовах, що відповідатиме найкращим інтересам ОСОБА_5 зростати у колі рідних людей. Інших близьких осіб, хто міг би стати опікуном, немає, оскільки бабуся позивача та ОСОБА_5 , яка проживає разом з ними, є особою похилого віку, має незадовільний стан здоров`я, що унеможливить повноцінно виконувати нею обов`язки опікуна.

Представник служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації зазначила, що батько самоусунувся від виховання та утримання малолітньої дитини. Вказала, що службою був підготовлений висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 та висновок про можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна малолітнього брата. Відтак, служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації підтримує позовну заяву позивача та не заперечує проти її задоволення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що вона є бабусею ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зазначила, що її дочка, ОСОБА_8 , познайомилася з ОСОБА_15 у місті Києві, після чого вони почали зустрічатися. Вона часто їздила до нього в Туреччину, вони разом відпочивали. Свідок підтвердила, що після того як донька повідомила ОСОБА_2 про те, що вона народила сина, він приїхав в Україну, на декілька днів, щоб зареєструвати народження сина, після чого поїхав назад до Туреччини і більше його вона не бачила. Їй відомо, що перший час її донька та відповідач підтримували зв`язок, він переказував грошові кошти на утримання дитини, однак пізніше, через півроку після народження дитини, її донька повідомила їй, що батько дитини перестав брати слухавку та надавати будь-яку допомогу. Свідок зазначила, що її стан здоров`я та похилий вік не дають можливості займатися вихованням дитини. Крім того, ОСОБА_5 через захворювання буває дуже агресивним, може кричати, вона з ним не справляється у таких ситуаціях, однак свого старшого брата він слухає. Додала, що позивач дуже відповідальний та чесний, він зможе впоратися з обов`язками опікуна. Наголосила, що під час онкологічної хвороби матері, позивач турбувався про неї та обіцяв, що завжди буде турбуватися про брата. Також, її донька, коли хвороба почала прогресувати, попросила старшого сина стати опікуном для молодшого.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомила, що була знайома з ОСОБА_8 , матір`ю позивача та малолітнього ОСОБА_5 , з 1989 року, вона була її близькою подругою. Знає ОСОБА_5 з самого народження. Зазначила, що мати дітей хворіла на рак та померла у 2025 році. Бабуся ОСОБА_14 дуже старенька, щоб займатися вихованням дитини, у той час як позивач виявляє бажання бути опікуном. Вказала, що позивач проживає з молодшим братом ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_11 , повністю їх забезпечує. Позивач займається вихованням молодшого брата, водить та забирає його зі школи, одягає, годує, матеріально забезпечує всім необхідним. Щодо відповідача зазначила, що знає тільки те, що він проживає у Туреччині та те, що матір ОСОБА_4 познайомилася з ним у соціальних мережах, їздила до нього пару разів у Туреччину, він її підтримав у питанні реєстрації народження дитини. Після цього мати ОСОБА_5 та відповідач спілкувалися приблизно до року, але пізніше він зник з її життя та з життя свого сина.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та допитавши свідків, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд встановив такі фактичні обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами. Їх матір`ю є ОСОБА_8 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданим 10 березня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданим повторно 25 червня 2024 року Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Також, судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 є громадянином Республіки Туреччина, що підтверджується ОСОБА_12 про громадянство батька дитини у свідоцтві про народження ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача та його молодшого брата ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 29 квітня 2025 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

З пояснень позивача, показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 судом встановлено, що відповідач з 2014 року самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина ОСОБА_3 , не займався його вихованням та утриманням, не піклувався про його здоров`я та розвиток.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживають разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , частка якої належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Дарницької районної у місті Києві держадміністрації 11 лютого 2008 року.

Обставина щодо спільного проживання братів у вказаній квартирі також підтверджується довідкою № 3260 від 22 лютого 2017 року, виданою КК "Центр комунального сервісу" Дарницького району.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 , відповідно до висновку КНП "ЦПМСД № 3" Дарницького району міста Києва про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 23 травня 2025 року та висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 16 жовтня 2024 року має синдром когнітивних порушень та перебуває на «Д» обліку у невролога. У дитини наявні проблеми з соціальною взаємодією, ОСОБА_5 має соматосенсорні порушення, атипову комунікацію та розвиток, розлади настрою, проблеми з увагою та особистою безпекою. Дитина потребує психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, занять з практичним психологом, з вчителем-логопедом тощо.

З характеристики ОСОБА_3 , виданої школою І-ІІІ ступенів № 284 Дарницького району міста Києва, судом встановлено, що ОСОБА_5 навчається у 4 класі, участі в ході уроку майже не бере, інтерес до навчання знижений, потребує постійної допомоги з боку вчителів. У дитини інколи бувають непорозуміння з однокласниками, може проявляти агресію по відношенню до інших дітей та вчителів. До певного часу мати приділяла належну увагу вихованню дитини, однак після ускладнення здоров`я всі обов`язки по навчанню ОСОБА_5 взяв на себе рідний брат ОСОБА_13 , який постійно знаходиться на зв`язку з класним керівником, регулярно цікавиться життям дитини, приводить та забирає брата зі школи. Батько дитини зв`язок з класним керівником не підтримує.

Відповідно до висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 04 грудня 2025 року № 101-10889, органом опіки та піклування було встановлено, що дитина проживає в трикімнатній квартирі, з усіма комунальними та побутовими зручностями. Умови для проживання, розвитку та навчання дитини створені. Утримання та забезпечення потреб дитини повністю взяв на себе ОСОБА_1 . ОСОБА_3 перейшов до 5 класу школи І-ІІІ ступенів № 284 Дарницького району м. Києва. Відповідно до характеристики навчального закладу від 14.05.2025 ОСОБА_1 регулярно цікавиться успіхами брата у навчанні. До школи дитина приходить підготовлена до занять, забезпечена необхідним шкільним приладдям, завжди охайно одягнена. ОСОБА_3 обслуговується в КНП «ЦПМСД № 3» Дарницького району м. Києва, дитина перебуває на «Д» обліку у невролога та має когнітивні порушення. На комісії був присутній ОСОБА_1 , який пояснив, що батько малолітньої дитини ОСОБА_2 не цікавиться сином, матеріальної допомоги дитині не надає, місце перебування/проживання останнього йому не відоме. Також ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує обстеження у лікарів та проходження стаціонарного лікування, що не можливе без законного представника дитини. Отже, службою у справах дітей та сім`ї встановлений факт свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_3 , внаслідок чого зроблений висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Доводи позивача про те, що відповідач не цікавився своїм сином тривалий період та не приїздив в Україну з метою зустрічі з ним, підтверджується наявою в матеріалах справи інформацією, наданою листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 25 листопада 2025 року № 19/93175-25-Вих, з якого вбачається, що ОСОБА_2 виїхав з України за напрямом "Київ-Стамбул" 15 вересня 2019 року та станом на 25 листопада 2025 року в Україну не в`їжджав.

Частиною третьою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

При цьому, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також і санкція за протиправну винну поведінку батьків.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).

Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини (стаття 133 Сімейного кодексу України).

Як уже зазначалося раніше, зі свідоцтва про про народження дитини встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до положень статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, під час вирішення спору, суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте першочергово мають враховуватися якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для ухвалення рішення, а також оцінку всіх доказів у справі, які підтверджують виконання чи нехтування батьком/матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права батька/матері є пропорційним меті позбавлення батьківських прав. Крім того, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що батько дитини ОСОБА_2 ніколи з сином ОСОБА_5 разом не проживав, не займався його вихованням, матеріально не забезпечує. З огляду на те, що мати дитини померла, батьківські обов`язки наразі фактично виконує позивач, який є рідним братом ОСОБА_5 . Крім того, відповідач свідомо відмовився від виконання батьківських обов`язків, оскільки взагалі не цікавиться життям сина, не здійснював жодних спроб для зустрічі та спілкування з ним.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, судом встановлено, що відповідач не створив належних умов для проживання та виховання дитини. Фактично дитина не отримує від батька жодної допомоги для морального та фізичного розвитку. Батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази, враховуючи вік дитини та її інтереси, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому є підстави для позбавлення його батьківських прав та задоволення позовних вимог в цій частині.

При вирішенні цієї вимоги враховується, що такий крайній захід спрямований на захист інтересів дитини з метою забезпечення її належного виховання, розвитку, навчання, медичного та соціального нагляду. Тому позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повністю відповідає інтересам дитини, і є справедливим, передбачуваним та невідворотним наслідком свідомого вибору відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 20 Конвенції дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

В силу ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування» діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Оскільки в даному випадку наявні підстави для позбавлення батька малолітнього ОСОБА_5 батьківських прав, а мати дитини померла, то дитина набуває статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та потребує встановлення над нею опіки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244 СК України опікуном дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа, при призначенні якої органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Судом встановлено, що у зв`язку із тим, що малолітній ОСОБА_5 після смерті матері залишився фактично без батьківського піклування, наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 12 червня 2025 року № 185 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово був влаштований в сім`ю рідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з поданням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 03 грудня 2025 року № 101-10843 опікуном над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути його рідний брат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зокрема, органом опіки та піклування зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у родинних відносинах з дитиною, з турботою ставиться до неї та здатен виконувати обов`язки опікуна.

Надаючи оцінку можливості призначення позивача опікуном над малолітнім братом ОСОБА_5, судом було встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та отримує стабільний, високий дохід. Вказані обставини встановлені на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості щодо ОСОБА_1 станом на 05 червня 2025 року відсутні.

Згідно із висновком про стан здоров`я, виданим 05 червня 2025 року ТОВ "Клініка імені Гальченко В.В.", ОСОБА_1 є здоровою особою, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, може виконувати за станом здоров`я функції опікуна.

Крім того, суд враховує, що інші близькі родичі, хто міг би виконувати функції опікуна, у малолітнього ОСОБА_5 відсутні. А враховуючи діагноз та вік дитини, суд вважає, що зростання дитини у знайомому та близькому йому середовищі, без порушення емоційних, родинних зв`язків, відповідатиме його найкращим інтересам.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необхідність встановлення над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіки, призначивши опікуном його брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи повне задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 1 211,20 грн.

З урахуванням положень статті 169 СК України суд роз`яснює відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 284, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , призначивши його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Роз`яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , громадянин Республіки Туреччини, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37448223, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14.

Повне рішення складено 15.04.2026.

Суддя Р. В. Котенко