Ухвала суду № 135781311, 15.04.2026, Черкаський районний суд Черкаської області

707/4597/25

2/707/153/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі судді Тептюка Є.П. розглянувши заяву про відвід судді Тептюка Є.П. у цивільній справі № 707/4597/25 за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до ОСОБА_1 , Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до ОСОБА_1 , Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 10.11.2025 року позовна заява прийнята до розгляду з відкриттям провадження.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 19.02.2026 року підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті.

Заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Весеньова Є.В. про відвід головуючого судді Тептюку Є.П. у цивільній справі № 707/4597/25 надійшла до суду через підсистему «Електронний суд» 13.04.2026, передана головуючому у справі 15.04.2026.

У заяві представник відповідача зазначає, що відвід ґрунтується на наступному.

Так, із доводів заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, якими обґрунтовано позовну заяву, вбачається, що дані обставини справи вже були предметом судового дослідження. Висновки суду викладені в рішенні Черкаського районного суду від 28.11.2018 у справі №707/1173/18 яке позивач вважає преюдиційним (арк. 12 позовної заяви).

Дана справа розглядалася під головуванням судді Тептюк Є.П.

Предметом судового розгляду тієї справи була земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 7124986000:04:005:0231, загальною площею 0,0834 га.

Як зазначено Позивачем у позовній заяві, поданій у 2025 році: «Тому, судове рішення у справі №707/1173/18 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, у тому числі і у цій справі, не можуть йому суперечити.»

У 2025 році суддя Тептюк Є.П. прийняв до свого провадження позовну заяву заступника керівника Черкаської окружної прокуратури стосовно цієї ж земельної ділянки, розташованої по вул.Дахнівська, в с.Свидівок Черкаського району, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0231, загальною площею 0,0834 га .

Таким чином докази, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги стосовно земель водного фонду, законності рішення сесії Свидівоцької сільської ради від 27.04.2015 №50-23 яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 1,6000 га, а також того, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель, зайнятих штучним водосховищем, та належить до земель водного фонду, що у свою чергу унеможливлює її передачу у приватну власність для потреб індивідуального дачного будівництва, вже були предметом судового дослідження у справі №707/1173/18 під головуванням судді Тептюк Є.П.

Враховуючи вище викладене, суддя який повторно розглядає одні й ті ж обставини справи і докази, на підставі яких ним вже були прийняті попередні судові рішення, так чи інакше «пов`язаний» своїм попереднім рішенням.

У разі повторної оцінки одним і тим же суддею одних і тих же доказів і прийняття рішення, яке не буде відповідати змісту попереднього рішення у справі №707/1173/18, дана обставина буде свідчити про його незаконність, про що прямо заявляє заступник керівника Черкаської окружної прокуратури у своїй позовній заяві . Таким чином, розгляд справи № 707/4597/25 суддею Тептюк Є.П. стосовно того, який статус має земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:04:005:0231, викликає у відповідачки ОСОБА_1 сумніви у гарантованій безсторонності судді під час розгляду цієї справи.

Також підставою подання такої заяви є процесуальні порушення, допущені судом під час прийняття позовної заяви та під час проведення підготовчого засідання. Так, ч. 5 ст. 390 ЦПК України визначено, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Підстави які можуть перешкоджати розгляду заяви про відвід без повідомлення учасників справи не встановлені. Враховуючи наведене, судом вирішено за доцільне розглянути заяву без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали заяви про відвід та ознайомившись з матеріалами справи, дійшов висновку про необгрунтованість заяви, виходячи з наступного.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.

Стаття 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до статті 37 ЦПК України, яка регулює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Як вбачається із заяви про відвід, підставою для відводу судді є сумніви в об`єктивності і неупередженості судді, які за своїм змістом полягають в незгоді представника відповідача з вирішенням процесуальних питань головуючим у справі, зокрема з тим, що суд зобов`язаний був перевірити при відкритті провадження дотримання Позивачем вимог закону (в ч.5 ст.390 ЦПК України), щодо внесення коштів на депозитний рахунок суду, але таких дій в порушення вимог закону суд не вчинив, внаслідок чого допустив порушення вищезазначених вимог закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Касаційний суд вказував, що:

обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;

у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;

питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2025 року в справі № 523/14914/24 (провадження № 61-8429св25)).

У даній справі, при зверненні із позовом прокурор вказував про наявність підстав для витребуванні земельної ділянки, обґрунтовуючи його тим, що позов спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні значимого питання про належність спірної земельної ділянки до земель водного фондів з відповідними законодавчо встановленими обмеженнями щодо її використання та розпорядження. Припинення існування спірної земельної ділянки за категорією земель - землі рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва) переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду (т.1 а.с.2).

Набуття земельних ділянок водного фонду у приватну власність містить істотні обмеження, визначені в ст.59 Земельного кодексу України.

За вказаних обставин, питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. Вказана позиція суду повністю узгоджується з висновками КЦС ВС викладеними в постанові від 01.12.2025 року у справі № 354/419/25.

Крім того, суд звертає увагу, що представника відповідача, що згідно з частиною 4 статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Також, як підставу відводу, представником відповідача зазначається, що Черкаським районним судом Черкаської області під головуванням судді Тептюка Є.П. була розглянута цивільна справа №707/1173/18.

Як вбачається з рішення суду від 28.11.2018 року у цивільній справі №707/1173/18, предметом спору було визнання незаконним рішення Свидівоцької сільської ради № 56-4 від 08.10.2015 року та скасування державної реєстрації права власності зареєстрованого за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:04:005:0231.

В даній цивільній справі предметом спору є усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення Будищенської сільської ради №81-10/VII від 07.07.2020 та повернення земельної ділянки кадастровий номер 7124986000:04:005:0231 ОСОБА_1 .

З вищевказаного можна зробити висновок, що цивільні справи №707/1173/18 та № 707/4597/25, мають різні кола відповідачів, різний предмет спору.

З огляду на викладені обставини, суддя вважає, що діяв в межах повноважень, передбачених нормами ЦПК України без упередження та з дотриманням процесуальних прав сторін, з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторонами, з урахуванням ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ.

Незгода з прийнятим судовим рішенням не може свідчити про упередженість судді та покладене в основу доказування наявності сумнівів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 та 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суддя вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді при вирішенні справи.

Отже, доводи заявника щодо упередженості та необ`єктивності головуючого судді при здійсненні процесуальних дій є необґрунтованими, оскільки об`єктивними даними не підтверджуються і по суті ґрунтуються на незгоді заявника із судовим рішенням судді.

Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що заява про відвід судді надійшла до суду 13.04.2026, тобто раніше ніж за три робочих дні до судового засідання (судове засідання 16.04.2026), головуючий у справі не вбачає обґрунтованих підстав для відводу судді, тому питання про відвід вирішується суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Зазначене узгоджується із рішення Европейського Суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), 26.10.1984 року, серія A, № 86, с. 14, п. 26, за яким має бути встановлений об`єктивний критерій сумніву у неупередженості судді, а саме існування певних фактів, які можуть служити підставою для сумніву в безсторонності судді, тобто позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати заяву про відвід судді Тептюка Є.П. у цивільній справі № 707/4597/25 за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави до ОСОБА_1 , Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - необґрунтованою.

Для вирішення питання про відвід, передати заяву про відвід для автоматизованого розподілу іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарження не підлягає.

Суддя: Є. П. Тептюк