Рішення № 135778283, 16.04.2026, Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/2967/25

Номер провадження 2/954/1060/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Каневського В. О.,

за участю секретаря судового засідання Ферко Г. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Нововоронцовського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новокаховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності. В обґрунтування позову посилався на те, що позивач є ВПО та до часу свого переміщення позивач проживав в с. Семенівка Каховського району Херсонської області. У вказаному населеному пункті позивач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Як відомо, 24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія росії проти України, по всі території України було оголошено воєнний стан, який триває до цього часу. Належний позивачу житловий будинок АДРЕСА_1 не внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є необхідність у зверненні до державного реєстратора про реєстрацію нерухомого майна. Однак підтверджуючий документ, який містить відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, було втрачено під час евакуації з тимчасово окупованої території. Встановити місцезнаходження втраченого документу є неможливим, як наслідок неможливо отримати рішення державного реєстратора про реєстрацію/ відмову у проведенні реєстраційних дій та провести процедуру реєстрації нерухомого майна, в цілому. Отже, фактично право власності позивача є дійсним, проте через відсутність законодавчого врегулювання питання підтвердження реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було зареєстроване до 01 січня 2013 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позивач у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, постановивши ухвалу про заочний розгляд справи, розглянув справу на підставі наявних у справі доказів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 , що вбачається з витягу з реєстру Зеленопідської територіальної громади №2025/016405767 від 06.11.2025.

За довідкою від 22.03.2024 №1309-7001988364 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 12.03.2026, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.95 суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі позивач були вимушені звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за ними права власності на нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У цій справі державний реєстратор позбавлений можливості перевірити інформацію щодо фактів оформлення та/або реєстрації права власності на спірне майно за період з 1975 року, коли позивач набув право власності на спірне майно, до 01.01.2013, коли повноваження з державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були передані місцевими органами державної реєстрації прав.

Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно у зв`язку з втратою документа, що підтверджував право власності позивача на спірне майно, речові права які зареєстровані до 1 січня 2013 року, створили ситуацію, при якій позивач не можуть реалізовувати свої правомочності як власник майна.

В той же час, Конституція України у статті 41 гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.

Невизнання державою права власності позивача на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за позивачем, а не за іншою особою.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Таким чином, суд встановив, що позивачу на праві власності належить спірний житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , встановити право власності у позасудовому порядкупозивачу неможливо оскільки втрачено документ, що підтверджував право власності позивача на спірне майно, речові права які зареєстровані до 1 січня 2013 року, тому, зібрані в справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 13, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області, місцезнаходження: вул. Велика Куликовська, буд. 103, м. Каховка, Каховський район, Херсонська область, 74800, ЄДРПОУ 45015347.

СуддяВ.О. Каневський