Вирок № 135778104, 16.04.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1361/26

1-кп/583/248/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2026 р.Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальні провадження № 12026205480000051 від 05.03.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , незаміжньої, непрацюючої, судимої 09.10.2025 за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області за ч.1 ст. 296 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на 2 роки

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,-

установив:

ОСОБА_4 , яка за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2025 засуджена за ч.1 ст. 296 КК України до покарання у виді апробаційного нагляду строком на 2 роки та відповідно до п.п.1,2,3 ст. 59-1 КК України на неї було покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженій особі з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Вирок суду набрав законної сили 11.11.2025.

19.11.2025 засуджена ОСОБА_4 з`явилася до Охтирського районного сектору №3 для постановлення на облік та під підпис ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а також з постановою, якою їй встановлено дні явки на реєстрацію до Охтирського РС№3 філії ДУ «Центр пробації» в Сумській області першого та третього вівторка кожного місяця.

Будучи ознайомленою під підпис з умовами та порядком відбування покарання та попередженою про кримінальну відповідальність за ч.3 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання, ОСОБА_4 , 06.01.2026, 20.01.2026, 03.02.2026 та 17.02.2026 грубо порушуючи порядок та умови відбування покарання, умисно, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання, не з`явилася у призначений день до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації без поважної на те причини.

Крім того, засуджена ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживала за місцем своєї реєстрації, а мешкала за іншими адресами, про що не повідомляла уповноважений орган з питань пробації.

21.01.2026 та 02.03.2026 до засудженої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 49-3 КВК України, за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду уповноваженим органом з питань пробації застосовано застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 389 КК України ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнала, підтвердила факт вчинення нею кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті. При цьому повідомила, що не з`явилася на відмітку через хворобу та відсутність матеріальної можливості придбати квиток, щоб з`явитися до органу пробації. Крім того, на даний час вона проходить ВЛК з метою вступити на службу до лав ЗСУ. У вчиненому розкаялася, просила суворо її не карати.

Враховуючи, що ОСОБА_4 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорені.

Таким чином суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 в ухиленні від відбування покарання у виді апробаційного нагляду поза розумним сумнівом та такі її дії кваліфікує за ч. 3 ст. 389 КК України.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

За приписами ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора», правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання, призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За статтею 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

До визначених ч.1 ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченій, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, визначених ч.1 ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченій судом не встановлено.

При призначенні покарання суд, у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, відомості про особу обвинуваченої, яка раніше судима, хоча не перебуває під динамічним спостереженням у лікаря-психіатра, але згідно з медичною довідкою лікаря-нарколога № 119 від 09.03.2026, перебуває під динамічним наглядом у зв`язку з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, має синдром залежності. Крім того, згідно з характеристикою за місцем реєстрації обвинуваченої, остання за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 фактично не проживає та місце її постійного проживання невідоме, зі слів односельчан, вживає алкогольні напої та наркотичні речовини, ніде не працює та не навчається, тобто не має законних джерела до існування та міцних соціальних зв`язків. Також суд враховує обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставини, що обтяжують покарання.

При цьому у суду відсутні докази проходження обвинуваченої ВЛК з метою подальшого проходження військової служби, а такі її доводи суд оцінює критично, як намагання уникнути покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таким чином ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 389 КК Україниу виді обмеження волі.

Ураховуючи, що за вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2025 ОСОБА_4 не відбула покарання у виді 1 року 7 місяців 16 днів апробаційного нагляду, суд, керуючись вимогами ст.ст. 71, 72 КК України, до призначеного покарання частково приєднує не відбуте покарання за попереднім вироком і призначає остаточне покарання у виді 1 року 2 місяці обмеження волі.

При цьому суд бере до уваги і те, що незважаючи на призначення покарання за попереднім вироком суду не пов`язаного із обмеженням волі, обвинувачена для себе належних висновків не зробила, свідомо ухилилася від виконання покладеного на неї обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не вжила необхідних заходів до працевлаштування чи навчання, отже, покарання не досягло своє мети виправлення засудженої.

У своїй сукупності, такі обставини свідчать про відсутність стійкого бажання у обвинуваченої до виправлення, ведення законослухняного способу життя та суспільно корисної праці. Її виправлення й перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства та до неї неможливе застосування положень ст. 69 КК України. Окрім того, суд не вбачає підставі звільнення обвинуваченої від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, позаяк таке звільнення пов`язане із покладенням обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, від виконання якого обвинувачена ухилилася.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу не надходило.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України та призначити їй покарання за цим законом у виді 1 (одного) рок обмеження волі.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2025 та призначити остаточне покарання у виді 1 року 2 місяців обмеження волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили. Строк покарання обчислювати з дня прибуття і постановки засудженої на облік у виправному центрі.

Вирок ухвалений за результатами спрощеного провадження може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1