Рішення № 135777620, 17.04.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/2629/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулось до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 170794 на суму 18 750,00 грн на строк 126 днів з 10.02.2025 по 16.06.2025.

Умовами Кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування Позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості Позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з Кредитодавцем.

16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

TOB «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 251,39 грн, яка складається з: 18750,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14700,39 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії.

Відповідач не виконав свого обов`язку з повернення кредитних коштів у строки, передбачені Кредитним договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 34251,39 грн та судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить суд розглядати справу за його відсутності та згоден на заочний розгляд справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки; відзиву на позов не подавав.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.02.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 170794 на суму 18750,00 грн на строк 126 днів з 10.02.2025 по 16.06.2025.

Умовами Кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування Позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості Позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з Кредитодавцем.

Відповідно до п.2.2.1. Кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 18750.00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 8388.38 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №164967 від 26.12.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 6611.62 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3750.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктами 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 10.02.2025 (дата надання кредиту) по 16.06.2025.

16.04.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

TOB «ЮНІТ КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 34251,39 грн, яка складається з: 18750,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14700,39 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; які просить стягнути.

Відповіддю АТ КБ «Приват Банк» надано підтвердження щодо нарахування на картковий рахунок відповідача кредитних коштів у розмірі 6611,22 грн.

Довідкою первісного кредитора підтверджено зарахування коштів у розмірі 8388.38 грн для погашення заборгованості відповідачки за договором про споживчий кредит №164967 від 26.12.2024.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, з письмових доказів достовірно встановлено порушення зобов`язання зі сторони відповідачки з приводу повернення отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим обґрунтованою є заборгованість останньої перед позивачем в розмірі наданого кредиту, а саме в частині 8388.38 грн для погашення заборгованості за договором про споживчий кредит №164967 від 26.12.2024 укладеним з первісним кредитором та 6611.62 грн, отриманих відповідачем на рахунок/картку № НОМЕР_1 .

Водночас суд не може погодитися з передбаченою в договорі комісією в розмірі 3750.00 грн, яка включена в загальний розмір тіла кредиту, а відтак така стягненню не підлягає, оскільки згідно із Законом України «Про споживче кредитування», банки мають право встановлювати комісії за обслуговування кредиту, проте вони не повинні вносити істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу.

Вказаний розмір комісії передбачений лише за надання кредиту, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00%, та відповідно вносить істотний дисбаланс прав на шкоду споживачу.

Ба більше, умовами договору передбачено комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1,00 грн (Знижений тариф). Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами у заявленому розмірі, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11липня 2013 року N7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦК України).

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за нарахованими процентами, яку просять стягнути, становить 14700,39 грн.

У даному випадку, визначений первісним кредитором у змісті кредитного договору розмір процентів (0,7813% % за кожен день користування кредитом а Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає11424,07%) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак передбачені умовами Договору зазначений розмір відсотків є несправедливим і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що без урахуванням комісії в розмірі 3750, перевищує понад 50 % розмір простроченої заборгованості за кредитом, з чим суд не може погодитися.

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення нарахованих на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за нарахованими процентами, а саме з 14700,39 грн до 7000,00 грн, що повністю відповідатиме передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Додатково також слід зазначити, що відповідно до наданого до позову розрахунку заборгованості, відповідачкою не здійснювалося жодних платежів згідно графіку платежу за наданим кредитом, що у такому разі дає суду підстави для висновку про невиконання умов договору зі сторони відповідача та право у такому випадку первісного кредитора заявити дострокову вимогу простроченої заборгованості за кредитом вже після невиконання умов Договору, не чекаючи повного узгодженого періоду кредитування для нарахування відсотків, що також підтверджує висновки суду щодо того, що кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, навмисно призвів до нарахування максимально передбаченої суми відсотків за Договором, розрахованої протягом усього строку.

Щодо нарахування комісії в розмірі 801,00 грн..

З розрахунку заборгованості вбачається, що комісія в розмірі 801,00 грн нарахована відповідно до п. 2.4. Договору (стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту 100,00 грн), проте матеріали справи не містять жодного доказу отримання відповідачем передбачених послуг комісії управління та обслуговування кредиту, та складової цієї послуги, у зв`язку чим такі не підлягають стягненню.

До останнього слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути сукупну заборгованість за кредитним договором в розмірі 22000,00 грн, задовольнивши частково позовні вимоги.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422, 40 грн та заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн (підтверджено договором про надання правничої допомоги №1266140 від 01.03.2024, детальним описом та копією рахунку на оплату), які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 626,627, 806 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, б-вар Л.Українки, 34, оф. 333, заборгованість у розмірі 22000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, б-вар Л.Українки, 34, оф. 333, сплачений судовий збір в розмірі 1555,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, б-вар Л.Українки, 34, оф. 333, витрати на правничу допомогу в розмірі 4496,1 грн.

В іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Кілійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Березніков