Рішення № 135777184, 17.04.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 676/7709/25

Номер провадження2/717/219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

представника позивача - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився;

відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився

представниця відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ 38548598), місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1392-3586 від 08.05.2024 р., в розмірі 60 000 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 48 000 гривень, а також судові витрати по справі у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав клопотання в якому просить розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 викликався до суду в порядку, встановленому ЦПК України, проте в судове засідання не з`явився.

Представниця відповідача Кузик Л.Д. в судове засідання не з`явилася.

12.12.2025 року в даній справі Кельменецький районний суд Чернівецької області ухвалив заочне рішення, яке переглянуте, скасоване ухвалою суду від 26.01.2026 року та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до розгляду по суті на 10 годину 30 хвилин 17.04.2026 року.

Представниця відповідача Кузик Л.Д. подала відзив на позов та додаткові письмові пояснення в яких позов не визнала повністю та просить в задоволення позову відмовити повністю.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Судом встановлено, що 08.05.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено в електронній формі, електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1392-3586 продукту «CREDOS» з додатками, що підтверджується електронною копією даного договору.

На підставі укладеного Договору відповідач отримав 08.05.2024 року кредит у розмірі 12000 грн строком на 365 днів з базовим періодом 30 днів, зі сплатою процентів за кожний день користування кредитом в розмірі 1,45 %за кожний день протягом стоку кредитування -365 днів, що підтверджується договором про відкриття кредитної лінії №1392-3586, листом АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с.32-34) та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 18.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260312/60689-БТ з додатком випискою по рахунку по банківській картці № НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я відповідача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ). Згідно з умовами вказаного вище договору відповідач зобов`язався сплачувати періодично проценти за користування кредитом. Проте, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не сплачував встановлені договором платежі.

Зокрема відповідач ОСОБА_1 підписав даний договір одноразовим ідентифікатором, що вбачається з електронної копії вказаного вище договору. Отже, вказаний вище договір кредитної лінії, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника кредитодавця, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем та його представником не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів, які підтверджують ту обставину, що вказаний вище Договір про відкриття кредитної лінії № 1392-3586 продукту «CREDOS від 08.05.2024 року визнаний недійсним або існує рішення суду, яким встановлено відсутність обов`язку відповідача за даним договором.

Крім того, за вказаним Договором про відкриття кредитної лінії № 1392-3586 продукту «CREDOS від 08.05.2024 року відповідач отримав кредит в розмірі 12000 гривень, що підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с.32-34) та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 18.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260312/60689-БТ з додатком випискою по рахунку по банківській картці № НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я відповідача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ).

При цьому, відповідач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів, що відповідач з моменту отримання кредитних коштів на свій рахунок,08.05.2024 року, не повідомляв позикодавцю про безпідставність отримання ним коштів та не повернув кошти платнику, як такі, що були отримані ним помилково або безпідставно.

Зважаючи на дані обставини, суд відхиляє доводи представника відповідача, вказаний вище Договір про відкриття кредитної лінії № 1392-3586 продукту «CREDOS від 08.05.2024 року не підписаний відповідачем, що відповідач не був ідентифікований позивачем та що відповідач не отримував кошти на умовах вказаного вище кредитного договору.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про нікчемність умов договору про сплату комісії, оскільки позивач не вимагає у позовній заяві сплати будь яких комісій.

Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов`язання з приводу кредиту, позики.

Станом на 02.09.2025 року відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, щодо оплати боргу та не повернув позивачу борг за кредитом в розмірі 12000 гривень, а також заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 49416 гривень, а всього 61416 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по процентах в розмірі 48000 грн, який відповідає Закону України "Про споживче кредитування" в редакції від 24.12.2023 року, тобто відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, якою встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає, що позивач безпідставно застосував в договорі проценти за ставкою, яка перевищує 1 %, оскільки з 24.12.2023 року набрали чинності зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема ч.1 ст.1 даного закону доповнено пунктом 1-2 такого змісту: денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту".

Згідно п.17 Прикінцевих норми Закону України « Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Таким чином суд вважає, що умови вказаного вище кредитного договору хоча і суперечать вказаній вище нормі Закону України «Про споживче кредитування», проте нарахований позивачем загальний розмір процентів 48000 грн є меншим за суму процентів з розрахунку згідно п.17 Прикінцевих норми Закону України « Про споживче кредитування»

Так, за період з 08.05.2024 року по 19.08.2024 року розмір процентів становить 12000грн х 1,45%(згідно умов договору)/100 х 104 дні = 18096 грн.

За період з 20.08.2024 року по 07.05.2025 року розмір процентів становить 12000 грн х 1% (згідно закону)/100 х 261 день = 31320 грн.

Отже, загальний розмір процентів становить 49416 грн.

Враховуючи викладене вище, суд відхиляє доводи представника відповідача про нарахування процентів в розмір 1% за день користування кредитними коштами, оскільки при перевірці розрахунку заборгованості, наданого, відповідачем судом встановлено, що розмір процентів за період з 08.05.2024 року по 19.08.2024 року становить 49416 гривень, а позивач просить стягнути з відповідача лише 48000 гривень процентів.

Згідно ч.1. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог .

Отже, суд вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним вище кредитним договором становить 48000 грн заборгованості по процентах, 12000 грн заборгованості по тілу кредиту, а всього 6000 грн.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за договором позики грошей, порушив свої зобов`язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач та його представник не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що існує рішення суду про відсутнім обов`язку відповідача за вказаним вище кредитним договором, що він не отримав кошти за даним договором і заборгованість за договором позики грошей в сумі 60000 гривень він повернув позивачу.

Суд відхиляє доводи представника відповідач про те, що відповідач не підписував кредитний договір шляхом введення одноразового електронного ідентифікатора, оскільки відповідачем та його представником не наданого суду належних та допустимих доказів нікчемності даного правочину, доказів, що даний договір визнаний недійсним, що існує рішення суду про визнання відсутнім обов`язку відповідача за даним договором, а також, що відповідач повернув платнику кошти в розмірі 12000 гривень, які надійшли на його банківський рахунок 0805.2024 року, як такі, що отримані ним помилково та не на підставі вказаного вище кредитного договору .

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов`язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню повністю і з відповідача слід стягнути на користь позивача 12000 гривень заборгованості за кредитом і 48000 грн заборгованості за процентами за кредитним договором від 08.05.2024 року №1392-3586, а всього 60000 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слід стягнути судові витрати у виді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2422 грн 40 коп.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 205-207, 509, 525, 526, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 639,652,1046 - 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.2-13,76-80,81,133,141,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) 60 000 (шістдесят тисяч ) гривень заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 )на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» код за ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 17.04.2026 року.

Суддя Телешман О.В.