Ухвала суду № 135775434, 17.04.2026, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/487/26

Провадження №2/672/506/26

УХВАЛА

(про залишення позовної заяви без руху)

17 квітня 2026 року м. Городок

Суддя Городоцького районного суду Хмельницької області Шинкоренко С.В., розглянувши матеріали цивільної справи №672/487/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Городоцька міська рада Хмельницького району Хмельницької області

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, пояснивши суду, що відповідачка жодної участі у вихованні дітей не приймає, не відвідує їх, будь якої матеріальної допомоги не надає, діти проживають виключно з ним та перебувають на повному його утриманні.

Під час прийняття заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим ч.4 ст.177 ЦПК України, а саме до заяви не було долучено документ про сплату судового збору.

Згідно ч.1 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абз.2 ч.3 ст.6 у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір").

Як вбачається із прохальної частини позову, позивач заявив дві вимоги немайнового характеру, зокрема про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно двох їхніх дітей.

Однак, позивач не сплатив судовий збір, а його представниця подала клопотання про звільнення від його сплати, мотивуючи це тим, що позивач має низький дохід.

Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору по суті, суддя виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з ч.1,3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Тлумачення ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Закон України "Про судовий збір" визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" , є прерогативою суду, який вирішує питання про відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

ЄСПЛ вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

В даному випадку, суддя не має можливості визначити, чи судовий збір, який підлягає до сплати у цій справі перевищує дохід позивача за попередній рік більш як на 5 %, оскільки відсутні відповідні докази такого доходу за рік. Крім того, представниця позивача у своєму клопотання посилається і на те, що позивач регулярно має неофіційні доходи, розмір яких остання також не зазначає.

За таких обставин клопотання представниці позивача про звільнення позивача від сплати судового збору задоволенню не підлягає, а позивачу слід сплатити судовий збір за дві немайнові вимоги в розмірі 2662 грн. 40 коп. (1331,2 + 1331,2) за наступними банківськими реквізити : Отримувач коштів: ГУК у Хмел обл/Городоцька мтг/22030101;Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37971775 ;Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ;Код банку отримувача (МФО): 899998 ;Рахунок отримувача:UА218999980313131206000022705 ;Код класифікації доходів бюджету: 22030101, в підтвердження чого надати суду оригінал квитанції.

Крім того, всупереч вимогамп.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач не зазначає повний виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги; не зазначає доказів на підтвердження вказаних обставин.

Зокрема, із змісту поданого позову вбачається, що відповідачка була примусово повернута на територію російської федерації у травні 2021 року. Разом із тим не зазначено відомостей, чи мала остання можливість повернутись на територію України після цієї дати у законний спосіб, чи мала можливість піклуватись дітьми у подальшому, з врахуванням незаконної агресії російської федерації проти України тощо…. При цьому слід врахувати і час, з якого у позивача виникли батьківські обов`язки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що батьківство позивача стосовно вказаних дітей було встановлено лише у 2023 році.

З поданого позову не зрозуміло, чи звертався, наприклад, позивач з метою захисту майнових прав дітей із вимогою про стягнення аліментів до відповідачки, чи вона їх сплачувала (сплачує), чи існує заборгованість по них, тощо…

Крім того, суддя вважає за необхідне роз`яснити представниці позивача, що третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у даній категорії справ є орган опіки та піклування в силу вимог ч.4 ст.19 СК України.

У позовній заяві таким органом вказана Городоцька міська рада Хмельницького району Хмельницької області.

Разом із тим, у відповідності до ч.1 ст.56 ЦК України визначено, що : Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Отже, у позовній заяві слід зазначити відповідний орган опіки та піклування з дотриманням вищевказаних вимог законодавства.

Оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам закону, то в силу ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя вважає, що її слід залишити без руху і надати строк позивачу для виправлення вищевказаних недоліків, після чого подати на адресу суду позовну заяву в необхідній кількості примірників у новій редакції та долучити квитанцію про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 177, 185, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Городоцька міська рада Хмельницького району Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав залишити без руху і надати позивачці строк для виправлення недоліків тривалістю в десять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: