Ухвала суду № 135774926, 10.04.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1521/25

Провадження 2-п/193/3/26

У Х В А Л А

іменем України

10 квітня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

представника заявника (відповідача) ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області заяву представника відповідача Хоменка Андрія Семеновича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення,

В С Т А Н О В И В:

23.03.2026 представник відповідача ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 по справі № 193/1521/25 за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке просив скасувати та призначити справу до розгляду без виклику сторін.

В обґрунтування заяви вказує, що про існування заочного рішення відповідач не знав, оскілки відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи, щоє поважною причиною для неподання відповідачем до суду відзиву на позовну заяву. Про ухвалене судове рішення він дізнався встановивши за стосунок «ДІЯ» 02.03.2026 і саме цього дня відповідачем було ініційовано процес подачі заяви про перегляд заочного рішення, шляхом звернення до адвоката за правовою допомогою, тоді вже адвокатом подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором зазначає, що розмір кредиту, який надається ОСОБА_4 становить 9899 гривень, а разом із відсотками за користування кредитом становить 10199 гривень. Однак за рішенням суду сума заборгованості за тілом кредиту становить 12 000 грн., а за відсотками заборгованість становить 9439,51 гривень, що суперечить умовам кредитного договору. Окрім того, з тексту того ж кредитного договору № 2021030842 та інших доданих документів чітко зазначено номер карткового банківського рахунку, відкритого ОСОБА_3 , а саме № НОМЕР_1 . У той же час відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з рахунку приватного клієнта, доданими до позовної заяви позивачем зазначено інший номер банківського рахунку ОСОБА_3 , а саме № НОМЕР_2 . Додаткових сумнівів додає те, що і розрахунок заборгованості, і виписка з рахунку починають свій відлік з 08.11.2019, у той час коли кредитний договір датований 19.10.2018. Таким чином, на думку представника відповідача в матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості та виписка по банківському рахунку ОСОБА_3 , який йому було відкрито на підставі кредитного договору, за яким суд стягнув з нього заборгованість у сумі, яка не відповідає самому кредитному договору. Вказує, що матеріали справи містять документи, які суперечать один одному та вказаному факту судом не було надано належної оцінки. Отже судом не було досліджено вказаних доказів, однак вони є важливими для правильного вирішення справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, наполягав на скасуванню заочного рішення з підстав викладених у заяві.

Представник позивача подав відзив на заяву про перегляд судового рішення, в якому просив відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що заявником у заяві не зазначено конкретних аргументів щодо обставин справи, які б впливали на правильне її вирішення, тобто нових доказів, що не були досліджені судом під час ухвалення заочного рішення.

Вислухавши аргументи сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, заочне рішення підлягає скасуванню лише за одночасного існування обох, передбачених ч. 1ст. 288 ЦПК України, підстав: неприбуття в судове засідання, неподання відзиву з поважних підстав та наявність доказів, які можуть спростувати доводи, викладені у заочному рішенні.

На необхідність з`ясування наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення неодноразово звертав увагу Верховний Суд України, зокрема, при підготовці Узагальнень судової практики щодо ухвалення та перегляду судами заочних рішень, зазначаючи, що скасування заочного рішення без з`ясування, чи є у відповідачів докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, призводить в результаті до того, що нове ухвалене рішення після скасування заочного рішення є аналогічним. Тому касаційний суд наголошує, що правильною є практика тих судів, які скасовують заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у цивільно-процесуальному законі, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, процесуальне законодавство закріплює юридичну сукупність, за наявності всіх елементів якої заочне рішення підлягає скасуванню.

Отже, суд має скасувати заочне рішення, якщо відповідач не з`явився в судове засідання, в якому було ухвалено рішення, і не повідомив про причини своєї неявки на нього, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з наведеною нормою скасування заочного рішення суду можливе за двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці в судове засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас суд зазначає, ща неявка відповідача на судовий розгляд справи і не подання відзиву з поважних причин саме по собі не може бути підставою для скасування заочного рішення. Зокрема, окрім цих обставин відповідач також має вказати докази, які мають значення для справи та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення у суду відсутні, з огляду на таке.

Так, під час судового розгляду справи відповідача було повідомлено про судовий розгляд справи за місцем реєстрації його проживання, поштовим зв`язку АТ «Укрпошта», однак до суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній» (а.с. 53).

У разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, згідно п. 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, та узгоджується із позиціями викладені у Постанові ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17, постанова КЦС ВС від 13 травня 2024 року у справі №755/4829/23.

Вказані обставини спонукали суд здійснити виклик відповідача до суду шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова Влада».

Згідно позиції ЄСПЛ щодо належного повідомлення, вказано, що повідомлення учасників справи про ухвалене рішення, зроблене лише в електронній формі (в тому числі розміщення в мережі Інтернет), вважається належним, якщо викладення інформації саме в такий спосіб є передбачуваним, тобто закріпленим на законодавчому рівні, послідовним, доступним для чималої кількості осіб і зрозумілим, тобто створює можливість для особи дізнатися про рішення, яке потенційно може впливати на її права.

За змістом ст. 223, 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

При розгляді справи судом було встановлено, що 19.10.2018 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2021030842_CARD. Згідно умов цього договору відповідачу було відкрито поточний рахунок та отримано електронний платіжний засіб тип картки: MC Gold, валюта рахунку: гривня, номер карткового рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 19).

Згідно паспорту споживчого кредиту, зокрема п. 3 визначено, що кредит надано на суму 10 199,00 грн., кредитна лінія становить у сумі 2500 грн (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору), строк кредитування на 36 місяців (з правом пролонгації).

Тобто, відповідач отримав два типи кредиту одночасно, а саме: кредит у сумі 10 199,00 грн. на строк 24 місяці, та кредитну лінію із сумою кредиту на 2500 грн. (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору) на строк 36 місяців (з правом пролонгації).

Так, відповідно до п.1.1. кредитного договору, кредит надається у розмірі 9 899 грн. із цільовим використанням на придбання товару у продавця, та 390 грн. на сплату додаткових послуг Банку. Загальний розмір кредиту 10 199,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 19.10.2020. Передоплата позичальника становить 1 100 грн. Відповідно до п.2.1. кредитного договору, банк відкриває позичальнику поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 2 договору, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП-Банк», та які розміщені на офіційному сайті AT «ОТП БАНК» www.otpbank.com.ua, на підтвердження чого позичальником було власноруч підписано Анкету-заяву та Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), позичальник бажав оформити поточний (картковий) рахунок та отримати пластикову платіжну картку.

На підтвердження отримання картки ОСОБА_3 було складено розписку, в якій останній своїм підписом підтвердив отримання банківської платіжної картки АТ «ОТП Банк», термін дії 09/21, та що з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» ознайомлений. Тобто, останній безумовно прийняв пропозицію банку (а.с. 25 на звороті).

Згідно з умовами вказаного договору, AT «ОТП БАНК» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки.

На картковий рахунок відкритий за заявою відповідача було встановлено кредитний ліміт, порядок користування яким визначено правилами користування карткою.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку боржника (звіту-рахунку) за період з 08.11.2019 по 24.06.2021 заборгованість за кредитним договором № 2021030842_CARD від 19.10.2018 станом на 24.03.2023 становить 21439,51 грн.

Щодо доводів представника відповідача щодо відмінності у рахунках, представником позивача вказано у своїх поясненнях, згідно яких вказано, що різниця у відображенні рахунків 2625 та 2620 є наслідком переходу на новий план рахунків та має виключно технічний характер, що не свідчить про відкриття нового рахунку чи виникнення інших правовідносин, при цьому слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між сторонами договір раніше оспорювався та визнавався судом недійсними. Крім того, відповідно до наданого суду звіту-рахунку (виписка про рух коштів по рахунку) відповідача вбачається, що останній періодично вносив грошові суми на погашення кредиту, що також підтверджується розрахунками заборгованості, тобто відповідач фактично виконував умови укладеного договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі №219/7527/16-ц (провадження №61-17922св20).

В матеріалах справи наявна виписка про рух коштів по рахунку, в якому детально зазначено рух коштів на картці відповідача, використання відповідачем коштів з кредитного ліміту, нарахування відсотків та погашення наявної заборгованості. Отже такий документ відображає внесення боржником платежів в рахунок погашення заборгованості, а також в ньому деталізовано виникнення боргових зобов`язань.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що виписка по рахунку відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом.

Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів для підтвердження відсутності підстав для стягнення суми заборгованості за відсотками в розмірі 21 439,51 грн. за кредитним договором № 2021030842_CARD від 19.10.2018.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що на момент проведення судового засідання у справі, в якому ухвалювалось спірне заочне рішення, судом вчинено всі можливі та залежні від нього дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, посилання відповідача про його необізнаність про розгляд справи, неотримання повістки та ухвали суду про відкриття провадження у справі не є та не може бути єдиною та достатньою підставою для скасування заочного рішення суду. Необхідним є також доведення заявником (відповідачем) перед судом наявності доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, які, вочевидь, не були подані суду та про які суду не було відомо. Однак, дана обставина не була доведена відповідачем в тексті його заяви про перегляд заочного рішення суду, оскільки всі твердження відповідача щодо доказової бази, покладеної в основу заочного рішення суду, фактично зводяться лише або до переоцінки вже наявних у матеріалах справи доказів на предмет їх належності та допустимості.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування заочного рішення суду, а відтак і про необхідність залишити без задоволення заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду.

Керуючись ст. 260, 287-288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення, - залишити без задоволення.

Роз`яснити відповідачу та його представнику, що вони не позбавлені можливості оскаржити заочне рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 у справі № 193/1521/25 в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складений 16.04.2026.

Суддя О. В. Томинець