Рішення № 135773059, 06.04.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4678/25

Провадження № 2-а/452/19/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 11 грудня 2025 року звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Позовна заява мотивована тим, що 06.12.2025 року в застосунку «Дія» він дізнався про відкрите 05.12.2025 року виконавче провадження Самбірським ВДВС у Самбірському районі Львівської області. 08.12.2025 року ним було подано клопотання до Самбірським ВДВС у Самбірському районі Львівської області про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримані копії документів виконавчого провадження, а саме постанова про накладання адміністративного стягнення серії ЕНА № 5951614 від 16.10.2025 року та постанова про відкриття виконавчого провадження. Постанова про накладання адміністративного стягнення серії ЕНА № 5951614 від 16.10.2025 року винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

15.10.2025 року позивач рухався на автомобілі Рено Меган д.н. НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) з міста Самбір Львівської області до міста Тернопіль. На автодорозі МО9 не доїжджаючи міста Тернопіль був зупинений працівниками поліції. Зупинившись відповідно до правил дорожнього руху та увімкнув аварійний сигнал він дочекався коли до нього підійшов працівник поліції та не представившись зажадав документи для перевірки. Позивач попросив представитися та відповідно до статті 35 ЗУ «Про поліцію» назвати причину зупинки. Інспектор поліції повідомив, що він рядовий патрульної поліції в Тернопільській області Гнот Б.А. зупинив його для перевірки посвідчення водія та реєстраційного талону на автомобіль. На зауваження, що стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів одразу повідомив, що він начеб-то був не пристебнути пасом безпеки. На його вимогу надати докази порушення відповів відмовою та повідомив, що фото - відео фіксації порушення не має, а порушення начеб-то бачив на власні очі та знов зажадав щоб позивач надав документи на перевірку. Позивач повідомив, що вимога рядового патрульної поліції в Тернопільській області Гнот Б.А. про перевірку є незаконною та такою, що та не відповідає вимогам законодавства, я в автомобілі є свідок - дружина ОСОБА_2 , яка бачила, що він був пристебнутий пасом безпеки та відстебнувся тільки після повної зупинки автомобіля. Оскільки вже був пізній час він пред`явив рядовому патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_3 посвідчення водія та реєстраційний талон на автомобіль. Встановивши його особу та пересвідчившись у законності керуванням автомобілем рядовий патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_3 зажадав щоб він надав для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На зауваження про незаконність вимоги про перевірку полісу ОСАГО та його пропозицію самостійно перевірити наявність полісу ОСАГО у Єдиній централізованій базі даних яке те передбачене Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рядовий патрульної поліції в Тернопільській області ОСОБА_3 відповів відмовою та продовжив наполягати на пред`явленні полісу ОСАГО у паперовому вигляді. Після його відмови виконати незаконні вимоги рядового патрульної поліції в Тернопільській області Гнот Б.А., інспектор повідомив його, що він буде притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП. Одразу заявив, що відповідно до статті 268 КУпАП позивач проявив бажання скористатися правовою допомогою адвоката. Через хвилин 20 рядовий патрульної поліції в Тернопільській області Гнот Б.А. приніс йому повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції на 16 жовтня 2025 року на 18 год. 00 хв. за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського 24, кімната І для розгляду матеріалів адміністративного правопорушення. Прибувши 16 жовтня 2025 року на 18 год. 00 хв. за адресою: м. Тернопіль, вул. Котляревського 24 черговий поліцейський на вході до УПП в Тернопільській області ДПП у середину приміщення його не впустив та повідомив, що кабінет зачинено, там працівників поліції немає та запропонував прийти наступного дня у робочі години з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. З отриманої у Самбірській виконавчій службі копії постанови серії ЕНА № 5951614 йому стало відомо, що матеріали адміністративної справи рядовий патрульної поліції в Тернопільській області Гнот Б.А. розглянув 16 жовтня 2025 року об 18 год. 25 хв. за його відсутності, копію постанови не вручав, надати додаткові клопотанні позбавив можливості, розгляд справи провів без його присутності. Чим фактично винесенням постанови грубо порушив норми чинного законодавства.

Ухвалою судді від 15 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, в тому числі для сплати судового збору (а.с.21).

26 грудня 2025 року до суду надійшла «уточнена позовна заява», в якій позивачем зазначено відповідачем Головне управління Національної поліції в Тернопільській області та зазначена інша підстава для звільнення його від сплати судового збору (а.с. 24-33).

Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення позивачем визначених в ухвалі недоліків, зокрема необхідності сплатити судовий збір (а.с. 39).

Від ОСОБА_1 07 січня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків з додатками (а.с.42).

Ухвалою судді від 08 січня 2026 року поновлено позивачу строк на оскарження постанови, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву (а.с.46).

12 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника ГУ НП в Тернопільській області Дзюбатого А.В. про заміну неналежного відповідача - ГУ НП в Тернопільській області на належного Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. В обґрунтування клопотання представник зазначає, постанову, яка сокаржується винесено працівником Управління патрульної поліції в Тернопільській області, а саме поліцейським 2 взводу 1 роти батальону УПП в Тернопільській області Гнотом Б.А. Управління патрульної поліції в Тернопільській області не є структурним підрозділом відповідача, зазначений поліцейський не перебуває з відповідачем у службових відносинах (а.с.49-52).

Крім того, від 23 січня 2026 року від представника Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Климук О. надійшов відзив на позовну заяву, в якій представником зазначено, що належним відповідачем у справі є Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; також просить залишити позов без розгляду у зв`язку із пропуском термінів на оскарження, оскільки оскаржувана постанова була скерована позивачу 21 жовтня 2025 року, згідно трекінгу отримана ним 25 жовтня 2025 року. Також зазначають, що в діях працівників патрульної поліції порушень не виявлено, вимога поліцейського пред`явити на перевірку документи відповідає вимогам п.2.4 ПДР України. Згідно п.2.1 ПДР України водій повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с.56-63).

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року замінено неналежного відповідача - ГУ НП в Тернопільській області на належного - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, оскільки Управління патрульної поліції в Тернопільсткій області не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом (а.с.69-70).

На адресу суду позивач ОСОБА_1 20 березня 2026 року подав відповідь на відзив на позовну заяву в якій просив не брати до уваги відзив відповідача, а оскаржувану постанову скасувати.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, навів доводи аналогічні, зазначеним в позовній заяві. Посилався на ті обставини, що оскаржувану постанову попошті не отримував, а відповідачем ця обставина не підтверджена належними доказами.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, належним чином повідомленипй про час, місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Суд вислухавши пояснення позивача, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2025 року поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону управління патрульної поліції Тернопільської області Гнот Б.А. винесено стосовно ОСОБА_1 постанову, серії ЕНА № 5951614, у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 15 жовтня 2025 року о 21 год. 10 хв. на автодорозі М09 35 км, керуючи транспортним засобом, не пред`явив полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на законну вимогу поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.4 а) Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 3).

ОСОБА_1 укладений з ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" 04 січня 2025 року (терміном дії на рік) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується наданим позивачем полісом №226280634 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Renault Megane», номерний знак НОМЕР_2 .

Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає, що ніяких порушень ПДР він не вчиняв, відсутні будь-які докази, які б вказували на те, у поліцейського не виникло право вимагати у нього поліс обов`язкового страхування, наявність такого, що виключає в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Так, відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Також у справі "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 р., заява № 7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила)

Розділом 2 Правил передбачені обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Так, згідно п. 2.1 Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

г') чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Згідно п. 2.4 а Правил на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Адміністративним правопорушенням, згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП визнається керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Позивач ОСОБА_1 заперечує факти, викладені у постанові поліцейського, посилаючись на те, що він жодних вимог ПДР не порушував.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Проте, стаття 35 вказаного Закону передбачає чіткий перелік підстав для зупинення транспортного засобу поліцейським, а саме:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі № 161/7068/16-а.

У даному випадку доказів конкретних причин зупинення транспортного засобу, доказів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення будь-яких правил правил дорожнього руху, що підтверджує законність зупинення транспортного засобу, суду не надано.

Як встановлено судом у позивача станом на 15 жовтня 2025 року був чинний внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким забезпеченим транспортним засобом був автомобіль яким він керував. Доказів, що при перевірці у базі даних поліцейським даного страхового полісу не знайдено, відповідачем суду не надано.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапису у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно правовій позиції ВС, викладеній у Постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі № 560/751/17).

Разом з тим, відповідачем належних та допустимих доказів щодо правомірності дій по справі суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №473/1404/20 зазначено, що: "Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху України, а тому зупинка транспортного засобу та подальша вимога пред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов 'язкового страхування є незаконною, а відтак в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 cт. 126 КУпАП".

Відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, постанова про адміністративне правопорушення, серії ЕНА № 5951614 від 16 жовтня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі

605 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач при зверненні до суд та в судовому засіданні не просив відшкодувати йому понесені судові витрати.

Отже, враховуючи такий принцип адміністративного судочинства як диспозитивність, понесені судові витрати позивачем при ухваленні рішення не відшкодовуються.

Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову, серії ЕНА № 5951614 від 16 жовтня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі

425 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення виготовлений 6 квітня 2026 року.

Суддя