Рішення № 135772262, 07.04.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1249/25

Провадження 2/438/49/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 квітня 2026 року м.Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі головуючого судді Радановича Г.М.,

за участю секретаря судових засідань Терлецької Ю.М.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Деркач О.Р.

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася із позовною заявою до АТ «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, що 12.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис №9017 про стягнення із ОСОБА_3 залишку заборгованості у розмірі 3632,03 доларів США, залишку заборгованості за відсотками у розмірі 12320,62 доларів США, штрафу у розмірі 797,63 доларів США, що всього становить 16750,28 доларів США, а також стягнення витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, у розмірі 3000,00 грн; всього, у гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису стягнути 431778,36 грн. Виконавчий напис вважає таким, що суперечить нормам чинного законодавства та не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що: сума заборгованості нарахована відповідачем неправомірно, є завищеною; на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису уже існувало рішення Бориславського міського суду, відповідно до якого із неї було вирішено стягнути заборгованість в користь відповідача; відповідачем та приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною порушено процедуру, яка повинна бути дотримана при здійсненні виконавчого напису; вимоги, заявлені у виконавчому написі, не є безспірними, тоді як безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Зазначає, що межах судової справи 2-279/2010р. суд вирішив стягнути з ОСОБА_3 в тому числі заборгованість по кредиту у розмірі 4074,85 доларів США. В оскаржуваному виконавчому написі до стягнення визначено залишок заборгованості по кредиту 3632,03 долари США. При цьому, згідно умов договору №233852-сгесі, позивач отримала від відповідача 5000,00 доларів США. А отже в даному випадку має місце неправомірне надлишкове стягнення грошових коштів, адже сума заборгованості по кредиту по виконавчому листу та виконавчому напису в сукупності складає 7706,88 доларів США, що перевищує суму отриманого кредиту по договору на 2706,88 доларів США. Також в оскаржуваному виконавчому написі зазначено про стягнення залишку заборгованості за відсотками у розмірі 12320,62 доларів США. Позивач із вказаною сумою нарахованих відсотків не погоджується та вважає нараховану суму неправомірно завищеною. Позивачу незрозуміло, яким саме чином відповідач здійснив нарахування такої суми. Адже у рішенні суду по справі №2-279/2010р. зазначено, що станом на 17.06.2009 заборгованість за процентами склала 787,53 долари США. В оскаржуваному виконавчому написі вказано, що строк за який провадиться стягнення - 9 років, 1 місяць, 30 днів, а саме з 17.06.2008 року по 16.08.2017. Тобто відповідач фактично продовжив нарахування відсотків по кредиту уже після пред`явлення вимоги до позивача та після спливу строку кредитування, що є неправомірним. Зі змісту рішення Бориславського міського суду по справі №2-279/2010р. та зі змісту оскаржуваного виконавчого напису зрозуміло, що відповідач звертався до суду та до приватного нотаріуса щодо примусового стягнення заборгованості по одному і тому ж кредитному договору №233852 від 17.06.2008 року. Таким чином, відповідач, всупереч діючому законодавству, порушуючи законні права та інтереси позивача, вчинив дії, які свідчать про намагання стягнути з позивача завищену суму заборгованості, відсотків та штрафу по кредитному договору №233852 від 17.06.2008 року. Адже відповідачем фактично по одному і тому ж кредитному договору спочатку заявлено позовні вимоги до суду, отримано відповідний виконавчий лист та скеровано його до примусового виконання, а потім також ініційовано вчинення виконавчого напису та передано його до примусового виконання.

Крім цього, позивач вказує, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 12.09.2017 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна керувалася Законом України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 в редакції від 10.12.2014 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом без врахування того, що на час його вчинення тобто 12.09.2017, Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 щодо кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, було визнано незаконною та нечинною у вказаній частині, з моменту її прийняття, тобто оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено без достатніх на те правових підстав. До моменту вчинення оскаржуваного виконавчого напису вона не отримувала від відповідача жодних письмових вимог про усунення перешкод по виконанню договірних зобов`язань, що позбавило її як права заперечити проти вчинення виконавчого напису, так і подати нотаріусу докази на підтвердження своїх заперечень.

Ухвалою судді від 20 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 20 серпня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою від 09.09.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 25.09.2025 року у зв`язку з клопотаням представника відповідача.

15.09.2025 від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» Деркач О.Р. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача, наведеними у позовній заяві та просить відмовити у задоволенні позову.Зокрема, вказує, що доказів того, що на день утримання з ОСОБА_4 41017,42 грн така була еквівалентна 5136,81 доларів США, до позовної заяви не надано. Доказів виконання вказаного рішення на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису не надано. До позову не надано доказів того, що за рішенням суду та виконавчим написом стягується заборгованість за одним і тим ж кредитним договором. Факти які підтверджують відсутності боргу, або невідповідність суми боргу у позові відсутні. Зобов`язання позивачем на сьогоднішній день не виконано. Правовідносини між сторонами тривають, отже в кредитора виникає право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором у будь який час до тих пір поки не виконані зобов`язання.

23.09.2025 представником позивача надіслано відповідь на відзив, в якому представник вказує, що позивачем до поданої позовної заяви додано довідку від 01.09.2022, що була отримана в Бориславському відділі державної виконавчої служби. У вказаній довідці прямо зазначено, що в порядку примусового виконання виконавчого листа №2-279, виданого 02.12.2010 Бориславським міським судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 5136,81 доларів США, що станом на 03.09.2009 року згідно службового розпорядження НБУ від 02.09.2009 року №417/335 за курсом 7,9985 становить 41017,02 грн, із заробітної плати боржника ОСОБА_4 бухгалтерією за місцем її праці утримано на користь стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» належну суму боргу, а саме 41017,42 грн. Позивач не заперечує, що між ним та відповідачем було укладено один кредитний договір, за яким у позивача виникла заборгованість у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань. Однак, як вбачається із матеріалів судової справи №2-279/2010р. та зі змісту оскаржуваного виконавчого напису, щодо позивача було видано два виконавчі документи про стягнення однієї і тієї ж заборгованості згідно одного й того ж кредитного договору. Вчинення кредитором дій, спрямованих на видачу двох виконавчих документів на стягнення однієї і тієї ж заборгованості, свідчить про зловживання правом на стягнення. Відповідач у своєму відзиві не надав конкретних відомостей про наявність будь-яких інших договорів з позивачем та не додав копії будь-яких інших кредитних договорів. Відповідач не спростовує той факт, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено із порушенням процедури, а саме не було повідомлено позивача про намір звернутися до нотаріуса щодо видачі виконавчого листа, а також оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом без врахування того, що на час його вчинення тобто 12.09.2017 року, Постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 щодо кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, було визнано незаконною та нечинною у вказаній частині, з моменту її прийняття, тобто оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено без достатніх на те правових підстав.

Ухвалою від 25.09.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 15.10.2025 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

03.11.2025 від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» Деркач О.Р. надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому вона вказує, що рішенням суду від 19.05.2010 зазначено, що станом на 17.06.2009 року стягувалась заборгованість за кредитним договором у розмірі 5136,81 доларів США, а не 41017,42 грн. Докази погашення заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, не надано. З огляду на наведене, просить у позові ОСОБА_2 відмовити.

02.12.2025 представником позивача надіслано додаткові пояснення у справі, у яких представник вказує, що в оскаржуваному виконавчому написі нарахування заборгованості здійснено за період з 17.06.2008 року по 16.08.2017. Тобто нарахування проведено за період 9 років 1 місяць 30 днів. Таким чином приватний нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням статті 88 Закону України «Про нотаріат» а саме: не враховано вимог закону щодо позовної давності та те, що право на стягнення заборгованості виникло у позивача з 17.05.2010 року. Окрім того, в частині вимог про стягнення штрафу згідно частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосовується позовна давність в 1 рік, а позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу з 2008 року по 2017 рік, а саме за 9 років.

26.01.2026 на виконання протокольної ухвали суду про витребування доказів відповідачем надіслано копію кредитного договору №233852-CRED від 17.06.2008 на підставі якого видано оспорюваний виконавчий напис.

Ухвалою від 11.02.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.03.2026.

06.03.2026 представником позивача надіслано додаткові пояснення у справі, в якому представник вказує, що із наданої відповідачем копії договору №233852-cred від 17.06.2008 року вбачається, що саме на підставі цього договору відповідач звертався у 2009 році до Бориславського міського суду із позовною заявою про стягнення солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості, а згодом у 2017 році на підставі цього ж договору звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості. Договір було укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Оспорюваний виконавчий напис вчинено 12.09.2017 року. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №9017, про стягнення з ОСОБА_3 в користь ПAT КБ «ПриватБанк» грошових коштів у сумі 431778,36 грн, яка включає: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 3632,03 доларів США, залишок заборгованості за відсотками у розмірі 12320,62 доларів США, штрафу у розмірі 797,63 доларів США, що всього становить 16750,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.08.2017 становить 428778,36 грн, а також витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3000,00 грн. Із виконавчого напису вбачається, що грошові кошти, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 є її боргом за кредитним договором №233852-CRED від 17.06.2008, укладеним між ОСОБА_3 та ПAT КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Головним державним виконавцем Бориславського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Добош Г.В. на підставі виконавчого напису №9017, виданого 12.09.2017 року, відкрито виконавче провадження ВП № 56575781 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в розмірі 431778,36 грн, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56575781 від 08.06.2018.

Відповідно до копії рішення Бориславського міського суду від 19.05.2010 справа №2-279/10р. позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 5136,81 доларів США, що станом на 3 вересня 2009 року згідно службового розпорядження НБУ від 2 вересня 2009 року за № 417/335 за курсом 7.9985 становить 41 017 гривень 42 копійки та судових витрат, що складаються з 410 гривень 17 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Із описової та мотивувальної частин рішення вбачається, що 17.06.2008 року між Приватбанком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 233852-сгесі, згідно якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальникові строковий кредит в розмірі 5 000 доларів США грн. шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок № НОМЕР_1 відкритий Приватбанком для Позичальника згідно договору № 233852-сгесі від 17.10.2006 року в дату укладення даного Договору, а Позичальник повернути одержаний кредит, сплатити відсотки, штрафи, пені та винагороди в терміни та в обсягах, що встановлені даним Договором.За виконання ОСОБА_3 (боржник) своїх обов`язків за даним Кредитним договором поручилися ОСОБА_4 (договір поруки б\н від 17.06.2008 року).

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 23.08.2022 Бориславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУ МЮ (м.Львів) вбачається, що 23.08.2022 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 .

Згідно довідки від 01.09.2022 за №01-23/6381, виданої в.о. начальника Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області ЗМУ МЮ (м.Львів) А.Волянського вбачається, що в порядку примусового виконання виконавчого листа №2-279, виданого 02.12.2010 Бориславським міським судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості у розмірі 5136,81 доларів США, що станом на 3 вересня 2009 року згідно службового розпорядження НБУ від 2 вересня 2009 року за № 417/335 за курсом 7.9985 становить 41 017 гривень 42 копійки, із заробітної плати боржника ОСОБА_4 бухгалтерією за місцем її праці утримано на користь стягувача АТ КБ «Приватбанк» належну суму боргу, а саме: 41017,42 грн.

Із відповіді приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 20.11.2025 за №363/01-16 щодо надання копії виконавчого напису №9017 від 12.09.2017 та документів, на підставі яких його вчинено вбачається, що надати такі документи неможливо, оскільки згідно акту від 05.01.2022 року № 9, схваленого Протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 22.11.2022 року № 11, про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчиненні за 2017 рік, було знищено.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно зі ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

З огляду на вказане, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Крім цього, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем повинна бути безспірною.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

При вчиненні оспорюваного виконавчого напису №9017 від 12.09.2017 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. керувалася статтями 87-89 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року (далі - Перелік) на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту її прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року була залишена без змін.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оспорюваний у цій справі виконавчий напис №9017 вчинений нотаріусом 12 вересня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 54, 55) виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом з наявних в справі доказів, на підставі кредитного договору №233852-CRED від 17.06.2008, укладеним між ОСОБА_3 та ПAT КБ «ПриватБанк», приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено 12.09.2017 виконавчий напис №9017 про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 431778,36 грн.

Крім цього, відповідно до копії рішення Бориславського міського суду від 19.05.2010 справа №2-279/10 задоволено частковопозов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (за кредитним договором № 233852-сгесі, укладеним 17.06.2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_3 ). Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 5136,81 доларів США, що станом на 3 вересня 2009 року згідно службового розпорядження НБУ від 2 вересня 2009 року за № 417/335 за курсом 7.9985 становить 41 017 гривень 42 копійки та судових витрат, що складаються з 410 гривень 17 копійок судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що саме на підставі кредитного договору №233852-CRED від 17.06.2008 (копія якого подана відповідачем на підставі протокольної ухвали про витребування доказів) вчинено оспорюваний виконавчий напис, а також із цим договором відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до суду у 2009 році із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (справа №2-279/10).

В порядку примусового виконання виконавчого листа №2-279, виданого 02.12.2010 Бориславським міським судом Львівської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості у розмірі 5136,81 доларів США, що станом на 3 вересня 2009 року згідно службового розпорядження НБУ від 2 вересня 2009 року за №417/335 за курсом 7.9985 становить 41 017 гривень 42 копійки, із боржника ОСОБА_4 стягнуто на користь стягувача АТ КБ «Приватбанк» належну суму боргу, а саме: 41017,42 грн.

Існування заборгованості за кредитним договором №233852-CRED від 17.06.2008 оспорюється позивачем та матеріали справи не містять доказів безспірності заборгованості, а навпаки підтверджують, що на час звернення відповідача до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису між сторонами уже існував спір: 19.05.2010 у справі №2-279/10р. ухвалено рішення Бориславським міським судом Львівської області та здійснено стягнення суми боргу згідно рішення в розмірі 5136,81 доларів США, що еквівалентно 41 017,42 гривень в порядку виконання рішення суду.

У матеріалах справи відсутні докази того, що для вчинення виконавчого напису відповідачем було надано нотаріусу такий перелік документів про наявність безспірної заборгованості у позивача ОСОБА_2 , який би відповідав встановленим законодавством вимогам. У змісті виконавчого напису відсутня інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонувалося стягнути, виникла в межах строку позовної давності. Посилання у виконавчому написі на те, що стягнення провадиться за період з 17.06.2008 по 16.08.2017 роки не є достатньою та безспірною на підтвердження дійсного періоду виникнення заборгованості та її розміру.

Ні відповідач, ні третя особа - приватний нотаріус Бондар І.М., яка вчинила виконавчий напис, не подали суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача та обґрунтовували законність та правомірність, підставність вчинення виконавчого напису, у зв`язку із наявною у боржника заборгованістю, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити та перевірити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Крім того, безспірний борг - це борг, що визнається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Але, боржник заперечує як проти правильності порядку вчинення виконавчого напису, так і проти самої заборгованості, посилаючись на повне погашення боргу в порядку виконання рішення суду, що вже вказує на відсутності безспірності заборгованості.

У матеріалах справи відсутні відомості та відповідачем не надано доказів про те, що на час вчинення виконавчого напису вживалися дії щодо повідомлення боржника про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, а також те, що вчинення виконавчого напису здійснювалось на підставі оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені нею по справі судові витрати в сумі 1816,80 грн, що включають: 1211,20 грн судового збору за подання позовної заяви та 605,60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статями 12-18, 76, 81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статями 87-89 Закону України «Про нотаріат», суд,-

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визнати виконавчий напис №9017, вчинений 12.09.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про стягнення із ОСОБА_3 в користь АТ КБ «Приват Банк» залишку заборгованості у розмірі 3632,03 доларів США, залишку заборгованості за відсотками у розмірі 12320,62 доларів США, штрафу у розмірі 797,63 доларів США, що всього становить 16750,28 доларів США, а також стягнення витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, у розмірі 3000,00 грн; всього, у гривневому еквіваленті, з урахуванням витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису, стягнути 431778,36 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1816,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 17 квітня 2026 року.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Кив, вул. Грушевського, буд. 1Д, 01001.

Суддя Григорій РАДАНОВИЧ