Рішення № 135771821, 17.04.2026, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/94/26

Провадження № 2-а/144/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н.І.

за участю секретаря судових засідань Дудник С.Р.,

представника позивача адвоката Луценка О.І.,

представника відповідача Герман І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Теплик адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 серез представника адвоката Луценка О.І. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві вказується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.12.2025 р. повертався з лікарні зі знайомим, який його возив на авто і який керував транспортним засобом - водієм ОСОБА_2 . Не порушуючи жодних правил дорожнього руху, вони стояли зі знайомим на узбіччі дороги і курили сигарети, коли до них під`їхали співробітники поліції. Після цього працівник поліції, який підійшов до нього, не пред`явив службове посвідчення, та повідомив, що позивач керував транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом особою, яке не має права керування таким транспортним засобом, наказав надати документи та посвідчення водія. Позивач надав відомості та пояснив, що він не водій, ніяким транспортним засобом не керував, а повертався додому з лікарні зі знайомим, який його віз. За кермом транспортного засобу був водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтвердив присутній на місці водій (і зафіксовано на відео), але працівник поліції ніяк не відреагував на це, фактичні обставини і пояснення не були враховані. На позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6265400 від 02.12.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністраптивні праввопорушення (далі - КУпАП), винесену інспектором ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Кривоносом А.А.

Копію постанови було отримано на адвокатський запит 13.01.2026. Вважають постанову протиправною та просять її скасувати, виходячи з наступного: постанова про накладення адміністративного стягнення, складена інспектором поліції фактично без розгляду адміністративної справи, лише відбулось формальне заповнення бланку постанови; відсутні будь-які докази скоєння позивачем правопорушення, яке зазначено у вказаній постанові. Фактично адміністративна справа відносно позивача не розглядалась, дослідження доказів не було, а було формальне заповнення бланку постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача; інспектор поліції не провів у встановленому порядку розгляд справи та не роз`яснив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інспектор поліції не надав можливість звернутися за правовою допомогою при розгляді справи на місці події, хоча патрульні поліцейські зобов`язані забезпечити водієві, підозрюваному у порушенні ПДР, можливість звернутися за правовою допомогою при розгляді справи на місці події; свідчення водія транспортного засобу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до справи не приєднали, в якості свідка не залучили.

Просить скасувати постанову серія ЕНА №6265400 від 2.12.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КупАП , а справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити.

Ухвалою судді від 26.01.2026 прийнято позовну заяву для розгляду, призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Національної поліції у Вінницькій області заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних причин. Згідно п. 2.3 (в) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. За порушення даної норми встановлено відповідальність, передбачену ч. 5 ст. 121 КУпАП. Крім того, згідно п. 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. За порушення даної норми встановлено відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 122 КУпАП. Водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також на вимогу поліцейського пред`явити їх для перевірки у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані. Згідно ст. 22 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, серед яких за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до правової позиції, висловленою ВП Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги. Позивач, посилаючись на ряд обставин, зобов`язаний їх підтвердити належними та допустимими доказами. Заперечують проти розміру витрат на правничу допомогу, які просить стягнути позивач. Просять залишити постанову серії ЕНА №6265400 від 02.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву без задоволення.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Луценко О.І. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, скасувати постанову про накладення на позивача стягнення в розмірі 3400 гривень. Суду пояснив, що у вказаний у постанові час транспортним засобом керував свідок, пояснення якого працівники поліції не взяли до уваги. На відеозаписі відсутній факт керування транспортним засобом будь-якою особою.

Представник відповідача просить залишити постанову серії ЕНА №6265400 від 02.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву без задоволення. Вказала, що позивач ОСОБА_1 на відеозаписі зізнається, що він керував без прав, зазначаючи про 5 хвилину 38 секунд, 7 хвилину 30 секунд відеозапису, який долучений до матеріалів справи. Зауважує, що в 2021 році постановою у справі №144/885/21 він був позбавлений права керування, тому не міг пред`явити права на керування транспортнимзасобом. Постанова, що оскаржується, винесена з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що 02.12.2025 він їхав за кермом, зупинився біля ставка в с. Мала Мочулка, коли до них під`їхали працівники поліції. У той день він керував автомобілем. ОСОБА_1 , який є чоловіком його двоюрідної сестри, попросив привезти його з лікарні, де мав операцію. Він пояснював працівникам поліції, що він керував автомобілем, проте працівники поліції його нічого не питали, його пояснень до уваги не брали, вимагали пред`явити документи ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши інші докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до позовної заяви позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6265400 від 02.12.2025 в с. Мала Мочулка Гайсинського району Вінницької області по вул. Садова водій ОСОБА_1 02.12.2025 керував автомобілем марки ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 без відповідного права керування транспортним засобом, чим порушив ст. 126 ч. 2 КУпАП, також вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, тобто керував автомобілем з непристебнутим ременем безпеки. Також не ввімкнув правий показник поворотника перед зупинкою на узбіччі, чим порушив ч. 2 ст. 122 КУпАП. Порушив п. 2.1 (а) ПДР керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у розмірі 3400 гривень за ч. 2 ст. 126 КУпАП. В постанові міститься відмітка, що до неї додається відеофіксація 795787.

Постанова складена інспектором відділення поліції №1 (с-ще Теплик) Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Кривоносом А.А.

Встановлено, що копія постанови отримана представником позивача 13.01.2026 на його адвокатський запит, про що свідчить відмітка на поштовій кореспонденції.

Таким чином, між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу оскарження вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки спір між сторонами має ознаки публічного, то вирішення такого спору проводиться за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ст. 2 вищезазначеного Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України - водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 - керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а зазначив, що "само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування".

Отже, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Таким чином, у разі відсутності події керування транспортним засобом, або його не доведенні належними доказами, особа не може бути піддана адміністративній відповідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні».

Представником відповідача надано суду докази в електронній формі, а саме: відеофайл із портативного відеореєстратора поліцейського.

Як встановлено з переглянутого відеозапису події, що мала місце 02 грудня 2025 року вбачається, що на узбіччі біля ставка припаркований автомобіль, біля якого стоять двоє чоловіків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Факт керування автомобіля будь-якою особою на відеозаписі не зафіксований. ОСОБА_1 стверджує, що автомобілем він не керував, ОСОБА_2 говорить, що він керував. Працівники поліції почали складати постанову щодо ОСОБА_1 . Причину зупинки вказали, що не включив показчик повороту, та просять пред`явити посвідчення водія.В ході складання постанови працівниками поліції з`ясовується, що ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП позбавлений прав керування транспортним засобом. Позивач ОСОБА_1 категорично заперечує проти тієї обставини, що він керував вказаним автомобілем у вказаний постанові час, стверджує, що він не керував ним, просить показати відеофіксацію.

Факт керування позивачем транспортним засобом жодним чином не зафіксовано.

В судовому засіданні пояснення позивача, що він не керував транспортним засобом підтвердив свідок ОСОБА_2 .

Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідачем не надано.

Слід зазначити, що за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. встановлена адміністративна відповідальність ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, відповідно до ст. 283 КУпАП постанова поміж іншого повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Така правова позиція висловлене в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в судовому засіданні доводи позивача ОСОБА_1 відповідачем не спростовані.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті згідно з положеннями цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок, що підтверджується квитанцією про сплату від 21.01.2026 року. Пред`явлений адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

З огляду на це суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Вінницькій області на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 3500,00 грн надано копії: договору від 12.12.2025 про надання правової (правничої) допомоги, ордеру на надання правничої допомоги від 12.12.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акту приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 21.01.2026 р.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 21.01.2026 року послуги адвоката включають: юридична консультація по справі 500 грн. (0,5 години), підготовка, написання, формування та відправка до суду адміністративного позову 3000 грн. (3 години).

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18, аналізуючи відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині відшкодування витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи, зробив висновок, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу співмірним складності справи та обсягу наданих послуг адвокатом.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 126, 245, 251, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 132-134, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6265400 від 02.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через Теплицький районний суд Вінницької області до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: 21050, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, ЄДРПОУ 40108672.

Суддя: Н.І. Магдяк