Вирок № 135771611, 10.04.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 133/17/22

Провадження №1-кп/132/141/26

Вирок

Іменем України

10 квітня 2026 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021020230000247 від 16.07.2021 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бар Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, освіта вища, пенсіонера з інвалідністю другої групи, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

Прокурорів Калинівського відділу

Хмільницької окружної прокуратури

Вінницької області: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

Обвинуваченого ОСОБА_3 ,

Захисника адвоката ОСОБА_8 ,

Потерпілого ОСОБА_9 ,

Представника потерпілого адвоката ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2021 року близько 09 год 40 хв водій ОСОБА_3 , керуючи власним технічно-справним автомобілем марки «Тоуota Нighlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дружби в смт Залізничне Вінницької області в напрямку с. Непедівка, не впевнившись у безпеці руху, не врахував дорожньої обстановки, яка склалась на той момент, не впорався з керуванням автомобіля, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, зі змінами від 29.09.2021 № 1092 (далі - ПДР України), а саме:

-вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР України, згідно з яким «водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі»;

-вимог п. 1.3 ПДР України, згідно з яким «учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;

-вимог п.1.5. ПДР України, згідно з яким «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

-вимог п.2.3. (б) ПДР України, згідно з яким «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- вимог п. 16.11 ПДР України, згідно з яким на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не реагував на її зміну, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 ПДР України, не надав дороги мотоциклу, який здійснював переїзд проїзної частини в напрямку залізничного переїзду на вул. Ціолковського, що в смт Залізничне, Хмільницького району Вінницької області, виїхав на перехрестя, створивши перешкоду для руху та допустив зіткнення з мопедом «Yamaha JOG» (без номеру), під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , чим створив загрозу життю і здоров`я громадян.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій скутеру ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження з якими його було доставлено та госпіталізовано в Комунальне підприємство «Козятинська центральна районна лікарня Козятинської міської ради».

Відповідно до висновку експерта від 30.11.2021 № СЕ-19/102-21/16278-ІТ за результатами судової авто-технічної експертизи в заданій дорожній обстановці, можливість попередження зіткнення з скутером «Yamaha JOG», у водія автомобіля «Тоуota Нighlander» ОСОБА_3 з технічної точки зору забезпечувалась виконанням ним вимог п.16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», Правил дорожнього руху, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля.

В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Тоуota Нighlander» ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху.

В ситуації, яка склалася, дії водія автомобіля «Тоуota Нighlander» ОСОБА_3 , що не відповідали вимогам п.16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експерта № 100 від 08.12.2021, складеним за результатами проведення судово-медичної експертизи, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді гематоми у правій тім`яній ділянці, забій головного мозку з формуванням правобічної епідуральної гематоми, закрита тупа травма грудної клітки - забій м`яких тканин грудної клітки справа, переломи правих третього, п`ятого-дванадцятого ребер, забій правої легені, переломи правих поперечних відростків першого-третього поперекових хребців, закриті переломи правої велико- та малогомілкової кісток.

Закрита черепно-мозкова травма, на третю добу після її виникнення, спричинила загрозливе для життя явище - мозкову кому внаслідок стиснення головного мозку епідуральною гематомою. Тому, вказана травма є тяжким тілесним ушкодженням, що небезпечна для життя, як така, що в клінічному перебігу спричинила загрозливе для життя явище (п.2.1.3 г,о «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України 17.01.1995).

Загрозливий для життя стан перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з черепно-мозковою травмою.

Інші ушкодження у ОСОБА_9 - тупа травма грудної клітки, закриті переломи кісток правої гомілки, за ознакою тривалого розладу здоров`я (понад 21 добу) відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (п.2.2.1 в Правил...).

Порушення водієм ОСОБА_3 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Прокурори, які брали участь в судовому засіданні, підтримали обставини, викладені в обвинувальному акті даного кримінального провадження, щодо повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд вважає необхідним допитати в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_9 , свідків згідно реєстру матеріалів справи, дослідити долучені до матеріалів кримінального провадження письмові докази та документи, а також документи, що характеризують обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому не визнав. Суду показав, що 16.07.2021 року між 9 та 10 годинами він керував належним йому транспортним засобом марки «Тойота» в смт. Залізничне по вул. Дружби із швидкістю приблизно 50-70 км/год. Дорога була частково асфальтована. Погода була сонячна. Дорожнє покриття сухе, дорожніх знаків не було. Він постійно стежив за дорожньою обстановкою. За залізничним переїздом він побачив як з узбіччя прилеглої території зі стоянки біля магазину на проїзну частину дороги вул. Дружби виїжджав скутер, який доїхавши до дороги, зупинився. Мотошолом на голові скутериста був відсутній. Він продовжував рух, скутерист також почав рухатися в його сторону і сталося зіткнення в результаті чого скутерист врізався в ліве крило його автомобіля, його відкинуло в сторону і він вдарився головою об асфальтне покриття. Після зіткнення він ще 7-10 метрів проїхав, а потім здав назад і зупинився, виліз через пасажирське сидіння, оскільки двері з його сторони було заблоковано. Він підбіг до потерпілого і побачив, що потрібно викликати швидку. Коли приїхали швидка і поліція, то люди уже надавали потерпілому допомогу, а згодом його було госпіталізовано до лікарні. Коли потерпілий знаходився в лікарні, то він пропонував дружині потерпілого свою допомогу, а згодом переказав на її картковий рахунок кошти в сумі 30 тис. грн. Свою вину у вчиненому не визнає, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху, він не мав обов`язку надавати дорогу в даній ситуації потерпілому та діяв відповідно до дорожньої обстановки, яку об`єктивно міг сприймати. Пред`явлене йому обвинувачення є не конкретне, не коректне, надумане. Воно ґрунтується на припущенні про існування знаку та головної дороги, яких фактично не було. Тому вважає, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, а тому просить його виправдати. Пред`явлений до нього потерпілим цивільний позов не визнає.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України не визнав, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, зокрема, у показаннях потерпілого, свідків та експертів.

Так, потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 16.07.2021 він їхав скутером з роботи та заїхав в магазин купити цигарки. Вийшовши з магазину, він взяв скутер та почав рухатися до дороги. На початку перехрестя зупинився, і переконавшись, що автомобілів не було, почав рухатися далі. Коли доїхав до дорожньої розмітки на перехресті, то побачив, що зі сторони м. Козятин летить автомобіль, після чого стався удар і далі він уже нічого не пам`ятає, оскільки втратив свідомість. Прийшов до свідомості він уже в лікарні ім. Пирогова в м. Вінниці. Вважає, що ОСОБА_3 мав надати йому дорогу, оскільки у нього був знак «Дати дорогу». Коли він перебував в лікарні, то обвинувачений перерахував його дружині на картку 20 тис. грн Пред`явлений до обвинуваченого цивільний позов підтримує в повному обсязі. Просить обрати обвинуваченому максимальне покарання та позбавити його прав керування транспортними засобами.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вона вранці пішла до магазину в смт. Залізничне. В магазині також знаходився ОСОБА_9 , а його скутер стояв біля магазину. Після цього ОСОБА_9 вийшов з магазину, сів на скутер і намагався переїхати дорогу і в цей час вона почула сильний удар, а коли подивилася, то побачила, що скутер, яким керував ОСОБА_9 , полетів в одну сторону, а ОСОБА_9 в іншу. Водій автомобіля, який збив ОСОБА_9 , не зупинився, а проїхав до переїзду метрів 100. Вона підбігла до ОСОБА_9 , який був у непритомному стані та весь у крові. Водій автомобіля Іщенко стояв біля свого автомобіля, допомогу потерпілому не надавав. Згодом визвали швидку допомогу і ОСОБА_9 було доставлено до лікарні, де йому робили операцію.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що 16.07.2021 біля обіду до магазину зайшов ОСОБА_9 , який купив продукти і вийшов. Через декілька хвилин вона почула хлопок і побачила як летить перекидьки людина. Коли вона вибігла з магазину, то побачила, що це був ОСОБА_13 , який лежав на дорозі та хропів, мопед знаходився на проїзній частині дороги. ОСОБА_9 був в крові та було видно, що у нього зламана нога. Вони почали надавати йому допомогу та визвали швидку. Водій автомобіля стояв біля машини і кудись телефонував. Потерпілий ОСОБА_9 і його скутер лежали в сторону с. Непедівки.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_14 показав, що свій висновок №100 він підтримує в повному обсязі. На експертизу було надано дві медичні картки і постанову слідчого для проведення експертизи. В даному випадку проводилася первинна судово-медична експертиза та оцінювався ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Всі інші питання вирішує комплексна експертиза.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 показав, що в постанові про призначення експертизи зазначено механізм ДТП. У його розпорядженні були матеріали кримінального провадження, де він вивчав схему ДТП та інші докази. Було встановлено, що перехрестя хрестоподібне. По напрямку руху автомобіля був знак 2.1. Скутер рухався зліва направо. На фото видно, що зіткнення сталося на перехресті. Також у п. 4 висновку судово-авто-технічної експертизи ним була допущена описка щодо марки автомобіля. Тому необхідно правильним вважати марку автомобіля «Тойота», замість неправильного - «Шкода Октавія». Швидкість автомобіля «Тойота» та скутера була визначена з показань учасників ДТП та матеріалів справи. Наданий ним висновок підтримує у повному обсязі.

Крім показів обвинуваченого ОСОБА_3 , які отримані у судовому засіданні, згідно яких він не визнає себе винним, а також потерпілого, свідків та експертів, судом були досліджені надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, як докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, письмові документи, якими підтверджується вина обвинуваченого, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого відомості із повідомлення, яке надійшло 16.07.2021, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020230000247 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.07.2021, з план-схемою та фото таблицями до протоколу ОМП, в ході якого зафіксовано розташування автомобіля «Тоуota Нighlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , та скутера «Yamaha JOG», локалізацію їх пошкодження, який підписаний понятими та водієм ОСОБА_3 без зауважень;

- постановою про визнання речових доказів від 16.07.2021 року, відповідно до якої речовим доказом було визнано автомобіль «Тоуota Нighlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , та мопед «Yamaha JOG» б/н, які залишено на відповідальному зберіганні на території майданчика тимчасового тримання ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області;

- ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2021 про накладення арешту на автомобіль «Тоуota Нighlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , та мопед «Yamaha JOG» б/н;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.10.2021 із план-схемою до нього, за участю: ОСОБА_3 , понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , адвоката ОСОБА_18 , представника потерпілого ОСОБА_10 та стажиста, водія мопеду ОСОБА_19 , в ході якого ОСОБА_3 на місці події показав за яких обставин відбулась ДТП;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.10.2021 із план-схемою до нього, за участю: потерпілого ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_10 , понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_17 , стажиста ОСОБА_21 , в ході якого потерпілий ОСОБА_9 на місці події показав за яких обставин відбулась ДТП;

-постановами ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про проведення судово-авто-технічної експертизи від 10.11.2021 та від 17.11.2021;

-висновком експерта Вінницького НДЕКЦ від 30.11.2021 № СЕ-19/102-21/16278-ІТ за результатами судової авто - технічної експертизи відповідно до якої в заданій дорожній обстановці, можливість попередження зіткнення з скутером «Yamaha JOG», у водія автомобіля «Тоуota Нighlander» ОСОБА_3 з технічної точки зору забезпечувалась виконанням ним вимог п.16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу)» Правил дорожнього руху, для чого у нього були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру та при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля «Тоуota Нighlander» ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху;

-висновком експерта Козятинського відділення Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України № 100 від 08.12.2021, згідно якого, в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав травму, яка відноситься до тяжкого тілесного ушкодження та травми, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які виникли від травматичної дії (ударів) тупих твердих предметів (в т. ч. виступаюча частина автомобіля, тверда поверхня дорожнього покриття тощо) 16.07.2021 р.;

-постановою ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області від 08.12.2026 про перекваліфікацію злочинних діянь з ч.1 ст. 286 КК України на ч.2 ст. 286 КК України;

- повідомленням про підозру ОСОБА_3 від 16.12.2021.

Відповідно до ч.1 ст. 89 КК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності та допустимості, суд вважає, що вищеперераховані докази отримані у порядку, встановленому КПК України, мають відношення до даного кримінального провадження, а тому визнає їх допустимими.

Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого, потерпілого, свідків та експертів, а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, і судом встановлено, що вони є переконливими, логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Згідно вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.

Показання надані обвинуваченим ОСОБА_3 в ході судового розгляду, в частині не визнання своєї вини, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху, а пред`явлене йому обвинувачення є не конкретне, не коректне, надумане, ґрунтується на припущенні про існування знаку та головної дороги, яких фактично не було, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, вони суперечать показанням потерпілого та свідків, іншим доказам та фактичним обставинам справи, а тому суд їх оцінює критично і вважає, що таким чином обвинувачений прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. З огляду на викладене, суд відхиляє посилання обвинуваченого та його захисника на те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Також суд критично оцінює твердження захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_18 про те, що оскільки перехрестя, де сталась ДТП, було нерегульованим перехрестям рівнозначних доріг, при проїзді якого водії мали керуватися п. 16.12 ПДР України, тобто правилом правої руки, а не п. 16.11 ПДР, порушення якого безпідставно інкриміновано ОСОБА_3 , а тому обов`язок надати перевагу в русі був покладений саме на водія скутера потерпілого ОСОБА_9 , оскільки такі твердження спростовуються як матеріалами справи, зокрема висновком експерта Вінницького НДЕКЦ від 30.11.2021 № СЕ-19/102-21/16278-ІТ за результатами судової авто - технічної експертизи, так і поясненнями експерта та потерпілого, наданими в ході судового розгляду. Такі твердження, на переконання суду, є надуманими та не підтверджені будь-якими доказами.

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_18 в ході розгляду даного кримінального провадження було заявлено ряд клопотань, зокрема: клопотання від 02.04.2025 про визнання протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.07.2021 неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченого ОСОБА_3 ; клопотання від 02.04.2025 про визнання план-схеми ДТП до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.07.2021 та фото таблицю до протоколу ОМП із 40 фото неналежними і недопустимими доказами вини обвинуваченого ОСОБА_3 ; клопотання від 29.04.2025 про визнання висновку авто-технічної експертизи № СЕ-19/102-21/16278-11 від 30.11.2021, виконану експертом - завідувачем сектора авто-технічних досліджень Вінницького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_15 з наданими доповненнями від 19.12.2025 неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченого ОСОБА_3 ; клопотання від 18.06.2025 про визнання висновку № 100 від 08.12.2021 судово-медичного експерта ОСОБА_14 з наданими доповненнями від 19.12.2025 неналежним і недопустимим доказом вини обвинуваченого ОСОБА_3 ; клопотання про визнання недійсною постанову про приєднання речового доказу від 16.07.2021, в частині того, що 16.07.2021 р. в ході проведення огляду місця події булу вилучено мопед «Yamaha JOG» б/н, сірого кольору, рама SA04-023377, належний ОСОБА_9 , не проводити його огляд як речового доказу та визнати даний речовий доказ неналежним і недопустимим; клопотання від 29.04.2025 про визнання протоколу проведення слідчого експерименту із водієм ОСОБА_3 та протоколу проведення слідчого експерименту із потерпілим ОСОБА_9 неналежними і недопустимими доказами вини обвинуваченого ОСОБА_3 , які мотивовані тим, що в даних документах, які є доказами, зазначена інформація, яка не відповідає фактичним обставинам справи, є неповною, не коректною, не зрозумілою, суперечливою та такою, що не доводить вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Суд критично ставиться до доводів сторони захисту в заявлених вище клопотаннях, а також до того, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не доведена, оскільки заявлені у клопотаннях захисником обвинуваченого підстави та мотиви з яких необхідно визнати вище перераховані докази неналежними і недопустимими, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Твердження, які зазначені в заявлених клопотаннях, не можуть слугувати підставою для визнання вказаних доказів неналежними і недопустимими.

Висновки експертів за проведеними по справі судовими експертизами суд вважає об`єктивними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, які належним чином мотивовані, аргументовані та науково обґрунтовані, сумнівів у суду не викликають, та останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.

Туму суд вважає, що твердження сторони захисту щодо неналежності і недопустимості зібраних у даному кримінальному провадженні доказів повністю є спростованими та розцінює заявлені клопотання як спосіб захисту обвинуваченого з метою уникнути відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення.

В сукупності з показаннями обвинуваченого, потерпілого, свідків та експертів вищевказані докази підтверджують факт того, що обвинувачений ОСОБА_3 під час керування автомобілем «Тоуota Нighlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 ПДР України та внаслідок порушення вимог п. 1.3, п.1.5, п. 2.3. (б), п. 16.11 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з мопедом «Yamaha JOG» б/н, під керуванням потерпілого ОСОБА_9 , внаслідок якого останній зазнав середньої тяжкості та тяжке тілесні ушкодження, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується висновком експерта Вінницького НДЕКЦ від 30.11.2021 № СЕ-19/102-21/16278-ІТ. Допущені порушення знаходяться в прямому причинному зв`язку із наслідками, що настали. Даний висновок підтримав в судовому засіданні і сам експерт ОСОБА_15 .

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання не буде достатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема наявність незнятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема, ч.2 ст.286 КК України встановлює кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілим.

На досудовому слідстві дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду не встановлено.

Згідно вимог ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експерта.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Із матеріалів справи вбачається, що документально підтверджені витрати на проведення авто-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/102-21/16278-ІТ від 30.11.2021) становлять в сумі 1201,34 гривень, які суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування розміру процесуальних витрат покладається на сторону, що їх подає (прокурора). Якщо в матеріалах справи відсутні докази (платіжні документи, довідки про вартість), стягнення є безпідставним.

При вирішенні питання про розподіл витрат суд має виходити з фактично понесених та підтверджених сум, вид і розмір витрат підлягають обов`язковому доказуванню.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення експертизи зброї (висновок експерта № СЕ-19/102-21/17173 ХЗ від) в сумі 1029,72 гривень, документально не підтверджені матеріалами даного кримінального провадження, тому суд вважає ці витрати віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

При обрані виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, яке вчинено з необережності, дані про особу обвинуваченого, який вину не визнав, однак щиро співчуває потерпілому ОСОБА_9 , вперше притягується до кримінальної відповідальності, не перебував у стані алкогольного сп`яніння під час ДТП, є особою пенсійного віку з інвалідністю другої групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду, думку потерпілого щодо призначення міри покарання, а також відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно досудової доповіді, підготовленої старшим інспектором Хмільницького РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_22 , суд бере до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а також думку органу пробації, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Виконання покарання у громаді можливе за умов здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобіганню вчинення повторних кримінальних правопорушень.

У разі звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільне покладення на правопорушника обов`язок відповідно до п.4 ч.3 ст. 76 КК України.

З врахуванням наведених обставин, суд вважає, що з метою попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства з обранням йому основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, одночасно поклавши на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, що буде спів мірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, направленого проти безпеки дорожнього руху. Обвинувачений ОСОБА_3 порушив п. п. 1.3, 1.5, 2.3. (б), 16.11 Правил дорожнього руху України, спричинив внаслідок цього дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, тому з метою запобігання вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових порушень Правил дорожнього руху, суд доходить висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Щодо заявленого потерпілим цивільного позову суд зазначає наступне

Потерпілий ОСОБА_9 , в особі свого представника адвоката ОСОБА_10 , звернувся з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 140 271, 75 грн. та моральної шкоди в розмірі 350000 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а. с. 14-46).

Відповідач ОСОБА_3 24.03.2022 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву (т.1 а. с. 100-101), в якому просив позовні вимоги ОСОБА_9 залишити без задоволення, мотивуючи тим, що його автомобіль «Toyota Highlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечено страховим полісом № АР/1496367 від 20 лютого 2021 року і він відразу після дорожньо-транспортної пригоди повідомив до страхової компанії про настання страхового випадку.

Тому відповідно до практики Верховного Суду покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали цивільного позову, беручи до уваги відзив цивільного відповідача, дійшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статті 15, 16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи автомобіль обвинуваченого ОСОБА_3 «Toyota Highlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечено страховим полісом №АР/1496367 від 20 лютого 2021 року (Том 2 а.с. 12) і обвинувачений відразу після дорожньо-транспортної пригоди повідомив до страхової компанії про настання страхового випадку.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що незалучення страховика у випадку, коли шкода має бути покрита страховкою, є підставою для відмови у позові до винуватця, оскільки позов пред`явлено до неналежної особи (частково або повністю).

У судовому засіданні позивач - потерпілий ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги, що були заявлені саме до ОСОБА_3 .

Будь-яких клопотань зі сторони позивача про заміну неналежного відповідача до суду не було подано.

За таких обставин суд вважає необхідним у задоволенні позову потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням відмовити у повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача в порядку цивільного законодавства.

Відповідно до ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2021 було накладено арешт на майно у даному кримінальному провадженні. Зі змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, а тому згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України накладений арешт на майно підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 (чотири) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 прокласти на орган пробації за місцем проживання останнього.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з дня проголошення вироку 10.04.2026 року.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 1201 (одну тисячу двісті одну) гривню 34 копійки.

Витрати на залучення експерта за проведення експертизи зброї в сумі 1029 (одна тисяча двадцять дев`ять) гривень 72 копійки віднести на рахунок держави.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити у повному обсязі.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача в порядку цивільного законодавства.

Арешт накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 21.07.2021 у даному кримінальному провадженні - скасувати.

Речові докази по справі:

-автомобіль марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_1 , який поміщено на арешт майданчик ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути за належністю його власнику ОСОБА_3 ;

-мопед «Yamaha JOG» б/н, сірого кольору, рама НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , який поміщено на арешт майданчик ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, повернути за належністю його власнику ОСОБА_9 ;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , яке належить ОСОБА_3 , яке зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12021020230000247, - повернути за належністю його власнику ОСОБА_3 ;

-мисливський ніж «Hunting-Fishing collection», який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , - повернути за належністю його власнику ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскарженим до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ