Рішення № 13576907, 26.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 рокуСправа №03/26/31/2011

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача Бондаренко В.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхіндустрія", м. Сміла, Черкаська область

про стягнення 91 536 грн. 57 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 91536 грн. 57 коп., в тому числі 59412 грн. 24 коп. основного боргу, 7789 грн. 89 коп. пені, 4045 грн. 52 коп. 3% річних, 17288 грн. 92 коп. втрат внаслідок інфляції за невиконання грошових зобовязань за договором № 1/07-2008 купівлі-продажу від 01.07.2008 та 3000 грн. за послуги адвоката.

Про час і місце розгляду справи позивач повідомлявся у встановленому порядку (а.с.17).

Представник позивача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не подав.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлених вимог не визнав, посилаючись на те, що позивач не надав суду ні заявок відповідача за жовтень 2008 р., ні довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей у позивача в жовтні 2008 р. ні будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем бітуму відповідачу у жовтні 2008 року.

Справа розглядається за наявними матералами.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 01 липня 2008 р. сторони уклали договір № 1/07-2008 купівлі-продажу (далі договір), за яким продавець (позивач) зобовязався поставити бітум в асортименті згідно специфікації, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти продукцію та сплатити її вартість. Асортимент продукції, кількість, ціна за тону, сумарна вартість партії вказується в рахунках-фактурах, які виписуються Продавцем на підставі поданих Покупцем заявок.

Строк дії договору до 31.12.2008.

Позивач посилається на те, що він 03.10.2008 передав відповідачу товар бітум дорожній марки БНД на загальну суму 59412 грн. 24 коп. з ПДВ, і підтверджується це дослідженими в судовому засіданні доказами:

-накладною № 12 від 03.10.2008 на суму 59412 грн. 24 коп.;

-податковою накладною № 12 від 03.10.2008;

-рахунком № 12 від 03.10.2008 на суму 59412 грн. 24 коп. з ПДВ.

Позивач вважає, що відповідач не розрахувався з ним за отриманий товар, а борг відповідача перед позивачем за отриманий товар на день розгляду справи складає 59412 грн. 24 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості по договору № 1/07-2008 від 01.07.2008 в якості доказу фактичного виконання зобов'язання по договору № 1/07-2008 від 01.07.2008 позивачем були надані рахунок № 12 від 03.10.2008, накладна № 12 від 03.10.2008 та податкова накладна № 12 від 03.10.2008, проте із зазначених документів не вбачається, що вказаний договір є підставою для здійснення дії з передачі товару саме за цим договором. Жодного замовлення на поставку бітуму в жовтні 2008 року в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази, суд приходить до такого.

Ст.34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання щодо поданих сторонами доказів, суд враховує, що чиним законодавством, що регулює відносини купівлі-продажу і поставки товарно-матеріальних цінностей, визначено документи-докази, які є підставою для майнових вимог та підтверджують сам факт таких взаємовідносин.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні підтвердили той факт, що згідно п. 1.1. зазначеного вище договору, в липні 2008 року TOB «Шляхіндустрія»надало позивачу замовлення на поставку бітуму. На підставі цього замовлення відповідач виписав рахунок № 8 від 03.07.2008 на загальну суму 72 256,80 за бітум 90/130. Відповідно до умов п.3.1. договору Покупець здійснює розрахунок за поставлену продукцію шляхом перерахування 100% передплати протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку. П.3.2. договору сторони передбачили можливість відгрузки продукції по факту її поставки або з відстрочкою платежу до 3-х банківських днів з моменту відгрузки.

03.07.2008 платіжним дорученням № 713 TOB «Шляхіндустрія»здійснено попередню оплату за бітум згідно рахунку № 8 від 03.07.2008 в сумі 25 000,00 грн.

03.07.2008 відповідачем було видано довіреність ОСОБА_3 № 434362, про що є відповідний запис в книзі обліку довіреностей TOB «Шляхіндустрія»і того ж дня було сформовано накладну № 8 від 03.07.2008, згідно якої ОСОБА_3 було отримано бітум 90/130 в кількості 19,32 тонн на загальну суму 72 256,80 грн.

04.07.2008 платіжним дорученням № 716 TOB «Шляхіндустрія»було проведено остаточний розрахунок в сумі 47 256,80 грн.

Суд вважає, що обидві сторони, свої зобов'язання за зазначеним вище договором виконали.

Видаткові накладні за своїми ознаками відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції та для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

Заявки позивача на бітум відсутні. Рахунок № 12 від 03.10.2008, накладна № 12 від 03.10.2008 та податкова накладна № 12 від 03.10.2008 не містять жодного посилання на договір № 1/07-2008 від 01.07.2008. Суд приходить до висновку, що позивачем не подано доказів поставки за вищезазначеними документами бітуму в межах договору № 1/07-2008 від 01.07.2008 р., на умови якого посилається позивач.

Крім того, відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, (№ П-6 від 15.06.1965) приймання товарів мають право здійснювати робітники одержувача (покупця), уповноважені на те керівництвом підприємства - одержувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень покупців.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом , що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для її бухгалтерського обліку.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»від 16.05.1996 № 99 (далі Інструкція № 99).

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Щодо відпуску цінностей фізичною особою - підприємцем підприємству - юридичній особі, розрахунки за які провадяться у безготівковій формі, а також таких, що передаються безоплатно або за товарообмінними операціями, то він здійснюється за умови надання підприємцю довіреності підприємства (п. 14 Інструкції № 99).

Суд враховує, що позивач не надав довіреності TOB «Шляхіндустрія»на отримання товарно-матеріальних цінностей у жовтні 2008 року.

Доводи відповідача про те, що він в жовтні 2008 р. нікому не видавав довіреностей на отримання бітуму у позивача підтверджується книгою обліку довіреностей ТОВ «Шляхіндустрія»за період з 31.05.2008 по 02.03.2009.

Суд приходить до висновку, що позивач не надав суду належних доказів, які б обєктивно підтвердили сам факт передачі бітуму в жовтні 2008 р. відповідачу на суму 59412 грн. 24 коп., а тому позов задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що ніякі інші документи, крім первинних, оформлених у встановленому порядку, не можуть підтверджувати обставини купівлі-продажу та передачі товарно-матеріальних цінностей між субєктами господарської діяльності.

Ст.44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач заявив вимогу про стягнення 3 000 грн. витрат за послуги адвоката, мотивуючи тим, що з метою стягнення боргу з відповідача та ведення справ в господарському суді позивач уклав договір № юр-13/12/2009 про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_4 та поніс витрати в розмірі 3 000 грн.

Суд прийшов до висновку про незадоволення позовних вимог щодо стягнення боргу та господарських санкцій, а тому вимоги про стягнення судових витрат та витрат на допомогу адвоката задоволенню не підлягають.

Позивач сплатив 900 грн. держмита замість 915 грн. 37 коп. відповідно до ціни позову.

З огляду на викладене, з позивача необхідно достягнути в дохід державного бюджету 15 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Достягнути 15 грн. 37 коп. державного мита з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 із зарахуванням до державного бюджету України стягувачем щодо якого є ДПІ у м. Черкаси, отримувач УДК в м. Черкаси, код 22809222, банк ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31117095700002, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

СуддяВ.В. Єфіменко

Рішення складено та

підписано 27.01.2011