Рішення № 13576832, 25.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 рокуСправа №02/2378

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Головко О.В., за участю представників: позивача: не зявився, першого відповідача: Джирма А.В. - за довіреністю, другого відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, третьої особи: не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "ЧВК-Трейд"

до приватного підприємства "ЧВК" (перший відповідач),

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (другий відповідач),

третя особа: Соснівський відділ Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції,

про визнання права та виключення майна з акта опису і арешту,

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до приватного підприємства "ЧВК-Трейд",

до приватного підприємства "ЧВК"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "ЧВК-Трейд", далі ПП "ЧВК-Трейд", заявлено позов про визнання за ним права на майно, продане йому приватним підприємством "ЧВК", далі ПП "ЧВК", за договором № 3 купівлі-продажу від 01 вересня 2010 року і передане згідно акта про приймання-передачу основних засобів, та про звільнення вказаного майна з-під арешту, накладеного постановою Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26 жовтня 2010 року, виданою на підставі Акту опису і арешту майна серії АА № 883251 від 14 жовтня 2010 року. В обґрунтування позовних вимог ПП "ЧВК-Трейд" вказав на те, що до акту опису і арешту майна помилково, без відповідної перевірки включено майно, яке належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 3 від 01.09.2010, та яке вказане у Акті про приймання-передачу основних засобів до договору № 3 від 01.09.2010.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі підприємець ОСОБА_3) подала зустрічну позовну заяву (а.с. 37-40) до ПП "ЧВК" та до ПП "ЧВК-Трейд" про визнання недійсним на підставі статей 203, 207, 215 ЦК України договору № 3 купівлі-продажу від 01 вересня 2010 року з тих підстав, що оспорюваний договір купівлі-продажу підписаний технічним директором Луценко А.В., який не мав повноважень на підписання такого договору. За доводами ФОП ОСОБА_3 спірний договір купівлі-продажу укладений з метою унеможливити виконання наказу господарського суду Черкаської області від 25.08.2010 по справі № 05/1156, яким стягнуто з ПП «ЧВК»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 148541,97 грн. заборгованості.

ПП «ЧВК»у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 93-94) заперечив проти зустрічного позову та вважає його безпідставним, надуманим та недоведеним з наступних підстав: у підприємця ОСОБА_3 не було права на майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, тому її право та законні інтереси не порушено і вона не може бути позивачем у даній справі; на майно, яке є предметом купівлі-продажу за договором, не було накладено арешт і воно не перебувало в податковій заставі, тому ПП "ЧВК" мало повне право на його продаж; при укладенні договору купівлі-продажу були дотримані всі вимоги законодавства, необхідні для чинності правочину, що вказані в статті 203 ЦК України; даний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки майно передане відповідно акту про приймання-передачу основних засобів, до податкових органів сплачено податок, дане майно було зняте з балансу одного підприємства та передане до балансу іншого підприємства.

ПП «ЧВК-Трейд»у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 91-92) заперечив проти зустрічного позову з тих підстав, що договір купівлі-продажу № 3 від 01.09.2010 укладений уповноваженою особою, оскільки Луценко А.В. 02.08.2010 був прийнятий на посаду технічного директора ПП «ЧВК-Трейд»з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі наказу № 1-К від 02.08.2010 (запис у трудовій книжці); він підписав договір № 3 в межах наданих йому повноважень та в подальшому цей договір схвалив і визнав директор ПП «ЧВК-Трейд»; та обставина, що директором обох приватних підприємств є Маляренко Ю.А., не є підставою для скасування законного правочину, оскільки законодавство України не забороняє цього, а кожне із підприємств є окремою юридичною особою, зареєстрованою належним чином; на майно, яке є предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором, не було накладено арешт і воно не перебувало в податковій заставі, тому ПП "ЧВК" мало повне право на його продаж ПП «ЧВК-Трейд».

У судовому засіданні:

представник ПП "ЧВК-Трейд" просив повністю задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову в звязку з безпідставністю та надуманістю останнього;

представник ПП "ЧВК" просила повністю задовольнити первісний позов, підтримала свою позицію у відзиві на зустрічну позовну заяву та просила відмовити у задоволенні зустрічного позову;

підприємець ОСОБА_3 та її представник просили визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.09.2010 з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, в звязку з цим відмовити у задоволенні первісного позову; представник ДВС головний державний виконавець Крутінь С.М. у судовому засіданні пояснив, що опис майна було здійснено на підставі заяви підприємця ОСОБА_3 від 13.10.2010 про те, що за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться майно ПП "ЧВК" і за цією адресою підприємство проводить свою діяльність; він описував майно особисто, під час опису майна були присутні чоловік стягувача ОСОБА_7, представник стягувача ОСОБА_2 та директор ПП "ЧВК" Маляренко Ю.А., який називав державному виконавцю найменування станків та обладнання, яке описувалося (оскільки виконавець не є спеціалістом у цих питаннях) та якому виконавець запропонував вказати, яке майно не належить ПП "ЧВК", якщо таке є. Маляренко Ю.А.. нічого не говорив державному виконавцю про продаж майна іншій юридичній особі, не надав ніяких документів, постанову та акт опису не оскаржив в установленому Законом України «Про виконавче провадження»порядку.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 29.12.2010 по 11.01.2011, із 20.01.2011 по 25.01.2011 на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін і третьої особи, суд встановив наступне.

01.09.2010 ПП «ЧВК»(продавець по договору, перший відповідач по справі) в особі директора Маляренко Ю.А., що діє на підставі статуту, та ПП «ЧВК-Трейд»(покупець по договору, позивач по справі) в особі технічного директора Луценко А.В., що діє на підставі наказу № 1 від 01.08.2010, уклали договір купівлі-продажу № 3, за умовами якого продавець передає у власність основні засоби (згідно Акта прийому-передачі), а покупець належним чином приймає та зобовязується оплатити товар вартістю 85531 грн. 74 коп. в т.ч. з ПДВ.

Згідно п. 2.3. договору момент виникнення права власності на майно є передача товару.

Ці ж сторони підписали Акт про приймання-передачу основних засобів по договору № 3 від 01.09.2010 року, в якому вказано, що сторони склали цей акт про те, що було проведено приймання передача наступних основних засобів згідно договору № 3 від 01.09.2010, а саме:

№ТОВАРК-сть

1Будівельний вагончик1 шт.

2.Вишка підйомник LM 7501 шт.

3.Фальцеосадочний станок2шт.

4.Фальцепрокатний станок1 шт.

5.Акум.шуруповерт МАКІТА1 шт.

6.Болгарка МАКІТА 96651 шт.

7.Електроножниці GSC 1601шт.

8.Інвертор зварювальний 160 А1 шт.

9.Ножниці НД3316Г, ящик управління, ящик ЗІП1шт.

10Перфоратор GBH BOSCH1 шт.

11Перфоратор МАКІТА 24501шт.

12Перфоратор МАКІТА HR 30001 шт.

13Пила монтажна JETJCS 141шт.

14Прилад для вимірювання рівня шуму Тesto 8161 шт.

15Кондиціонер Midea MSG-24HR1 шт.

16Кондиціонер Midea MSG-07HR1 шт.

17Вертикальний сверл. станок1 шт.

18Зіговорочно-відбортовочний верстат1 шт.

19Листозгин ручний ЛР-2 № 931 шт.

20Машина фальце прокатна СБД4С1 шт.

21Відеокамера HDDJVC1 шт.

22Диктофон цифровий ОLYMPUS 4100PC1шт.

23Компютер ТОШИБА А200 ноутбук1 шт.

24Монітор 19 Хеroх ХАЗ-191 шт.

25Monsnjh Acer AL1717 Fsd1 шт.

26Портативний плеєр DVD MP 100 A1 шт.

27Системний блок AMD2 шт.

28Вальці ручні С238А1 шт.

29Лист оценкований35 шт.

30Стіл монтажний5 шт.

В процесі виконання рішення по справі 05/1156 державним виконавцем Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Крутіньом С.М. 14 жовтня 2010 року складено акт опису та арешту майна серії АР № 883251 за адресою: АДРЕСА_3 та накладено арешт на частину майна, яке вказано в договорі купівлі-продажу № 3 від 01.09.2010 року, а саме:

1. Пневматичні ножниці для різки метала модель НД 3316 Г №10047, 2007 р.в,

2. Вальці ручні модель С 238 А, № 2, 2006 р.в.;

3. Фальцеосадочний станок, синього кольору, б/н;

4. Фальцепрокаточні станки, синього та сірого кольору, 2 шт.

5. Фальцеосадочний станок, сірого кольору;

6. Верстат свердлувальний сірого кольору, марки JET, серійний номер 7040095;

7. Листозгин ручний, жовтого кольору, модель ЛР-2, заводський номер 93, 2007 р.в.;

8. Підйомник механічний ручний, сірого кольору, модель LM 750, серійний номер 25936/3, 2007 р.в.;

9. Столи монтажні, сірого кольору в кількості 5 шт.;

10. Лист оцинкований 1 м * 2 м. в кількості 35 шт.

ПП «ЧВК-Трейд»звернулось до господарського суду з позовом в порядку, визначеному ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», далі Закон, про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, оскільки підприємство стверджує, що воно є власником майна, вказаного у акті опису та арешту майна серії АР № 883251 від 14.10.2010 року, і його право порушене, так як в постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АА № 795865 від 26.102010 незаконно включено його майно, тому просить визнати за ним право на майно та виключити майно з акта опису і арешту.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає у його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

За приписами частини 5 вказаної норми у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Відповідно до абзацу 6 частини 3 статті 5, частини 6 статті 24, статті 55 Закону, державний виконавець вправі накласти арешт виключно на майно боржника (яке належить боржнику). Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з під арешту.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 26.12.2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом предявлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками, але володіють ним на законних підставах.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Виникає право власності у набувача майна за договором з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на річ виникає з волі попереднього власника.

Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяві заперечує дійсність договору купівлі-продажу № 3 від 01.09.2010, укладеного між позивачем та першим відповідачем.

Суд приходить до висновку, що зустрічна позовна заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 09.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вказано, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Підприємець ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяві вказує, що спірний договір купівлі-продажу укладений з метою унеможливити виконання наказу господарського суду Черкаської області від 25.08.2010 по справі № 05/1156, яким стягнуто з ПП «ЧВК»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 148541,97 грн. заборгованості.

Однак, позивач не довела наявність такої мети у сторін за договором купівлі-продажу. Вказані у зустрічній позовній заяві доводи є її припущенням, що не може покладатися в основу рішення суду. Тим більше, що рішенням суду у справі № 05/1156 стягнуто із ПП «ЧВК»на користь підприємця ОСОБА_3 заборгованість у грошовій формі і до вказаного в договорі майна вона відношення не має.

В частині 2 статті 207 ЦК України вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У договорі купівлі-продажу № 3 від 01 вересня 2010 року вказано, що від імені ПП «ЧВК-Трейд»договір підписав технічний директор Луценко А.В., що діє на підставі наказу № 1 від 01.08.2010.

До справи надано завірену копію наказу № 1-к від 02.08.2010, підписаного директором підприємства «ЧВК-Трейд»Маляренком Ю.А., у якому вказано про наступне:

1. Луценко А.В. прийнятий на посаду технічного директора з 02 серпня 2010 року з випробувальним терміном 2 місяці;

2. Технічний директор несе відповідальність за товарно-матеріальні цінності, які рахуються на ПП «ЧВК-Трейд»і зобовязаний завіряти своїм підписом всі бухгалтерські та юридичні документи повязані з товарно-матеріальними цінностями та документацією, виробничими потребами.

Із тексту вказаного наказу не вбачається, що технічному директору надані повноваження щодо укладення правочинів, тобто, фактично є перевищення технічним директором Луценко А.В. наданих йому повноважень.

Однак, в статті 241 ЦК України вказано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно частини 2 статті 241 цього Кодексу наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Із матеріалів справи вбачається, що приватним підприємством «ЧВК-Трейд»- юридичною особою, від імені якої технічний директор Луценко А.В. підписав договір купівлі-продажу, схвалено вказаний правочин відповідно до припису статті 241 ЦК України, оскільки цим підприємством прийнято вказаний договір купівлі-продажу до виконання, в звязку з чим договір купівлі-продажу № 3 від 01.09.2010 змінює і припиняє цивільні права та обовязки для обох сторін з моменту його вчинення.

Доводи підприємця ОСОБА_3 які приводилися в процесі розгляду справи, суд вважає такими, що не можуть впливати на висновок суду, оскільки податкова накладна, податкові декларації прийняті податковою інспекцією та за їх достовірність несе відповідальність керівництво юридичної особи; неподання звітів чи невчасне подання звітів не може свідчити про дійсність чи недійсність договору і не може бути підставою для визнання договору недійсним; чинне законодавство не містить заборони особі працювати керівником чи головним бухгалтером декількох підприємств; встановлення у договорі відстрочення строку оплати вартості придбаного товару є правом сторін і не може бути ніким обмежене; неповідомлення охороннику про продаж майна не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Як вказано вище, за приписом частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з під арешту може звернутися особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, тобто, позивач за первісним позовом ПП «ЧВК-Трейд»- повинен довести, що майно, вказане у акті опису і арешту майна від 14.10.2010, належить йому на праві власності.

Розглянувши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що підприємством «ЧВК-Трейд», далі позивачем, неповністю виконано цю умову закону, тому первісний позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

ПП «ЧВК-Трейд» заявив у позовній заяві два пункти вимог, окремо підприємство просить визнати право на майно, вказане у першому пункті прохальної частини, та просить звільнити з-під арешту наступне майно: вишку підйомник LM 750, електроножиці НД 3316Г, вертикальний свердлильний станок, листозгин ручний ЛР-2 № 93, пневматичні ножиці для різки метала, модель НЛ 3316Г, № 10047, 2007 р.в., вальці ручні С 238 А №2 2006 р.в., фальцеосадочний станок синього кольору б/н, фальцепрокаточні станки синього та сірого кольору, фальцеосадочний станок сірого кольору, верстат свердлувальний сірого кольору марки JET, серійний № 704095, листогіб ручний жовтого кольору, модель Лр-2 заводський № 93, 2007 р.в., підйомник механічний ручний сірого кольору модель LM 750 серійний № 25936/3, 2007 р.в., столи монтажні сірого кольору в кількості 5 шт., листи оцинковані 1 м*2м в кількості 35 шт.

Проаналізувавши найменування та реквізити майна, яке вказане у позовній заяві, Акті від 02 вересня про приймання-передачу основних засобів по договору № 3 від 01.09.2010 та у Акті опису й арешту майна від 14.10.2010, суд приходить до висновку, що звільненню з-під арешту підлягає наступне майно, яке було придбане у власність приватним підприємством «ЧВК-Трейд»та яке не належить боржнику ПП «ЧВК»: пневматичні ножиці для різки метала, модель НД 3316Г, листозгин ручний жовтого кольору модель ЛР-2, заводський № 93, 2007 р.в.

В частині наступного майна: - вальці ручні С 238А, - машина фальцепрокатна СБД4С (1 шт.), - фальцеосадочні станки синього та сірого кольору, - фальцепрокаточні станки синього та сірого кольору, - верстат свердлувальний сірого кольору марки JET, серійний номер 7040095, - підйомник механічний ручний сірого кольору модель LM 750, серійний номер 25936/3, 2007 р.в.; - столи монтажні сірого кольору в кількості 5 шт., листи оцинковані 35 шт., суд вважає, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив, що перелічене майно, яке вказане у Акті опису і арешту майна, дійсно було придбане позивачем у ПП «ЧВК»за договором купівлі-продажу № 3 від 01.09.2010, оскільки із Акта від 02 вересня не вбачається, що у Акті опису й арешту майна від 14.10.2010 вказано саме те майно - його неможливо ідентифікувати.

Що стосується Акту № 2 про приймання-передачу основних засобів від 03.09.2010 (який був наданий представником позивача додатково у судове засідання 20.01.2011), суд не приймає його як доказ передання майна саме по договору купівлі-продажу, оскільки в пункті 1.1. договору купівлі-продажу вказано про передачу основних засобів по акту прийому-передачі, а не по декількох актах; у самому акті № 2 від 03.09.2010 відсутнє посилання на те, що така передача здійснювалася саме по договору купівлі-продажу № 3 від 01.09.2010. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів належність йому вказаного вище майна на праві власності, тому відсутні підстави для його звільнення з-під арешту.

ПП «ЧВК» повинно було негайно надати державному виконавцю всі первинні документи, які б підтверджували продаж ним майна іншій юридичній особі, та у яких чітко повинно бути вказано найменування та номерні знаки цього майна чи заводські номери, чи інше для його ідентифікації, в протилежному випадку всі негативні наслідки неподання таких документів перед покупцем несе продавець - ПП «ЧВК».

У решті вимог позивача у первісному позові слід відмовити в звязку з недоведеністю та безпідставністю позовних вимог, оскільки таке майно, як вишка підйомник LM 750, електроножиці НД 3316Г, вертикальний свердлильний станок, листозгин ручний ЛР-2 № 93 відсутні у Акті опису й арешту майна від 14.10.2010. Неправомірним є посилання позивача на постанову Соснівського відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 26 жовтня 2010 року, оскільки відповідно до статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» така постанова є окремим документом, яким державний виконавець може накласти арешт на майно боржника, а в даному випадку на майно, вказане у позовній заяві, арешт було накладено шляхом складання Акту опису й арешту майна серії АА № 883251 від 14 жовтня 2010 року, що відповідає праву державного виконавця, встановленому статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження».

Також суд зазначає, що відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»суд може визнати право лише на те майно, яке позивач просить звільнити з-під арешту, у разі задоволення позову в цій частині, і суд не може визнавати право на інше майно, яке не було включене до Акту опису й арешту майна.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд приходить до висновку, що ПП «ЧВК-Трейд»не довів обґрунтованість та законність вимог у первісній позовній заяві, тому позов ПП «ЧВК-Трейд»підлягає до часткового задоволення.

На підставі частини 2 статті 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача та першого відповідача у рівних частинах. Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судові витрати підприємця ОСОБА_3 за зустрічним позовом повністю покладаються на неї і їй не відшкодовуються.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати за приватним підприємством «ЧВК-Трейд»(18024, м. Черкаси, вул. Тараскова 3, кв. 79, ідентифікаційний код 34863712) право і звільнити з-під арешту, накладеного шляхом складення Акту опису й арешту майна серії АА № 883251 від 14 жовтня 2010 року, наступне майно: пневматичні ножиці для різки метала, модель НД 3316Г, листозгин ручний жовтого кольору модель ЛР-2, заводський № 93, 2007 р.в.

3. У решті вимог первісного позову відмовити.

4. Стягнути із приватного підприємства «ЧВК»(18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 39, кв. 106, ідентифікаційний код 34555931) на користь приватного підприємства «ЧВК-Трейд»(18024, м. Черкаси, вул. Тараскова 3, к. 79, ідентифікаційний код 34863712) - 478 грн. 65 коп. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Д. Пащенко

Рішення підписане суддею 26.01.2011.