Рішення № 13576809, 25.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 року Справа №09/26/2/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Уманьавтодор" м.Умань до дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Умань" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" м.Умань про стягнення 14581,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 14581,79 грн., у тому числі: 12591,16 грн. боргу за надані послуги, 579,19 грн. інфляційних нарахувань, 212,15 грн. три проценти річних та 1199,29 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 12.04.2010 року укладено Договір про надання автотранспортних послуг №12, на виконання якого позивач надав відповідачу послуги екскаватора, автогрейдера та тралу, однак відповідач послуги оплатив не у повному обсязі, що змусило звернутись за захистом до господарського суду та нарахування санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у листі №6 від 12.01.2011 року просить закрити справу, оскільки платіжним дорученням від 30.12.2010 року №3892 він сплатив позивачу 12591,17 грн. основного боргу.

У заяві від 24.01.2011 року позивач повідомив про сплату відповідачем 12591,17 грн. основного боргу, просить припинити провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача 579,19 грн. інфляційних нарахувань, 212,15 грн. три проценти річних, 1199,29 грн. пені та судові витрати.

Представник позивача подав заяву від 25.01.2011 року про розгляд справи без його участі у зв'язку із неможливістю явки у судове засідання.

Клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі задоволено судом.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини, що не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

12 квітня 2010 року між сторонами укладений Договір №12 про надання автотранспортних послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач у справі) надає послуги екскаватора JCB-330, автогрейдера (135 к.с.) та тралу IVECO 440, а замовник (відповідач у справі) приймає отримані послуги та розраховується за них.

У розділі 2 Договору сторони визначили, що вартість наданих автотранспортних послуг з урахуванням паливно-мастильних матеріалів (у т.ч. ПДВ) становить: екскаватора JCB-330 - 649,60 грн., автогрейдер ДЗ-122 - 218,00 грн., трал IVECO 440 - за 1 км. пробігу - 20,00 грн., за 1 маш.год. - 428,13 грн. Вартість дизельного пального, яке враховане у вартості експлуатації будівельної техніки складає: за 1 л. - 7,10 грн. (у тому числі ПДВ). Загальна вартість робіт складає 9657,38 грн. (в т.ч. ПДВ), з розрахунку 8 годин роботи екскаватора + 2 год. без ПММ, 8 роботи автогрейдера + 1 год. без ПММ та 48 км. пробігу + 2 год. роботи трала на 2 ходки).

Відповідно до розділу 4 Договору замовник здійснює попередню оплату у розмірі 4828,69 грн. (в т.ч. ПДВ). Замовник проводить розрахунки за отримані послуги на підставі товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Кінцеві розрахунки за надані послуги здійснюються замовником протягом 10 календарних днів, після виконання робіт. У разі несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 2% від не сплаченої суми за кожен день затримки платежів.

27 квітня 2010 року сторони уклали додаток до договору №12, відповідно до якого виконавець надає послуги екскаватора JCB-220, а замовник приймає отримані послуги та розраховується за них. Вартість наданих послуг з урахуванням паливно-мастильних матеріалів становить за 1 маш/год. екскаватора JCB-220 - 440,83 грн. Вартість дизельного пального, яке враховане у вартості експлуатації будівельної техніки складає: за 1 л. - 7,10 грн. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 3085,81 грн. (в т.ч. ПДВ), що складає сім годин роботи екскаватора.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 22321,93 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №003759 від 15.04.2010 року на суму 3828,78 грн., №003947 від 15.04.2010 року на суму 5196,80 грн., №003760 від 16.04.2010 року на суму 2364,39 грн., №003943 від 16.04.2010 року на суму 1744,00 грн., №003868 від 16.04.2010 року на суму 1948,80 грн., №003869 від 29.04.2010 року на суму 3526,64 грн., №003766 від 29.04.2010 року на суму 1856,26 грн., №012500 від 29.04.2010 року на суму 1856,26 грн.

Відповідач за послуги сплатив позивачу 9730,77 грн., а саме: 12.04.2010 року - 4828,70 грн. та 28.04.2010 року - 4902,07 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Станом на 29 грудня 2010 року (день складання позовної заяви та направлення її до суду) заборгованість за Договором становила 12591,16 грн. (22321,9 грн. - 9730,77 грн.).

Платіжним дорученням №3892 від 30.12.2010 року, тобто після направлення позивачем позовної заяви до господарського суду, відповідач сплатив на рахунок позивача 12591,17 грн. боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів за надані позивачем послуги автотранспорту.

Договір, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення зобов’язань та права на стягнення заявленої суми, за своєю правовою природою є господарським договором про надання послуг.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України (далі - ГК України) особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 901 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору про надання послуг.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач прийняв від позивача послуги, що підтверджується товарно-транспортними накладними та не заперечується відповідачем, однак у встановлений Договором строк, тобто протягом 10 календарних днів, після виконання робіт, не оплатив повну вартість отриманих послуг, отже з 10.05.2010 року виконання грошового зобов’язання є простроченим.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Після подання позивачем позовної заяви, 30.12.2010 року відповідач сплатив на рахунок позивача 12591,17 грн. з призначенням платежу: за послуги механізмів зг.рах.№162 від 29.12.10 (ПДВ 20%) 2098,53 грн. Таким чином, на дату вирішення спору, заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу, відповідачем сплачена добровільно.

Отже клопотання сторін про припинення провадження у справі з позовних вимог про стягнення 12591,16 грн. боргу, суд вважає обґрунтованим. Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з цих вимог провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Стосовно застосування відповідальності за порушення виконання грошових зобов’язань, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов’язань з оплати за Договором.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (сплаті).

У Договорі сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 2% від не сплаченої суми за кожен день затримки платежів.

Позивачем пеня в сумі 1199,29 грн. нарахована із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 10.05.2010 року (початок прострочення виконання грошового зобов’язання) по 30.11.2010 року, тобто за 205 днів, що не відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України, оскільки у Договорі сторони не встановили інший строк нарахування санкцій. Тому пеня підлягає стягненню за період прострочення з 10.05.2010 року по 07.11.2010 року (за 182 дні), в сумі 1076,33 грн., тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з серпня по жовтень 2010 року позивачем зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань становить 579,19 грн.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних за період з 10.05.2010 року по 30.11.2010 року в сумі 212,15 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 1076,33 грн. пені, 212,15 грн. три проценти річних, 579,19 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 144,59 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита та 234,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 378,61 грн.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 12591,16 грн. основного боргу.

Стягнути з дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Умань" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", Черкаська область, м.Умань, вул.Енергетична, 21, ідентифікаційний код 34571712 на користь відкритого акціонерного товариства "Уманьавтодор", Черкаська область, м.Умань, вул.Жовтневої революції, 27, ідентифікаційний код 14196857 - 1076,33 грн. пені, 212,15 грн. три проценти річних, 579,19 грн. інфляційних нарахувань та 378,61 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯ Н.М. Курченко

Повне рішення складено 26 січня 2011 року.