Рішення № 135767173, 08.04.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/3203/25

2/621/437/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

08 квітня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Сергієнко С. М.,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради,

представники третьої особи - Дудецька С. М., Лучко І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради,

у с т а н о в и в:

29.09.2025 адвокат Сергієнко С. М. в інтересах ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 з вимогами: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування позовної заяви зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони шлюб не реєстрували, а після народження спільного сина прожили разом півтора року. В подальшому, відносини між сторонами погіршилися, почали жити окремо. Позивач з малолітнім сином переїхала жити з батьками в м. Змієві Чугуївського району Харківської області по в-ду АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 перестав дбати про спільного сина, у свою чергу позивач наголошувала піклуватись про сина, але він не виконував своїх батьківських обов`язків.

Після початку повномасштабного вторгнення рф, ОСОБА_1 разом з сином змінила місце проживання, та наразі проживають в АДРЕСА_2 , де вона з сином зареєстровані як внутрішньо переміщені особи.

Після зміни місце проживання, відповідач ОСОБА_2 не виходив на зв`язок, не цікавився життям та безпекою його сина, у тому числі не вжив будь-яких дій для забезпечення безпечного життя сина.

Крім того, за період перебування малолітнього ОСОБА_3 у КЗ "Зміївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 1" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, з 2018 року по 2022 рік, відповідач ОСОБА_2 вихованням дитини не займався.

На цей час, малолітній ОСОБА_3 є учнем 4-В класу КЗ "Зміївський ліцей № 1" ім. З. К. Слюсаренка Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, але відповідач ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, участі у вихованні сина не приймає, однак позивач ОСОБА_1 активно приймає участі у вихованні та освітньому процесі дитини.

Декларація про надання медичної допомоги ОСОБА_3 , укладена в інтересах дитини по заяві позивача ОСОБА_1 .

У вересні 2023 року позивачем ОСОБА_1 було подано до Зміївського районного суду Харківської області позовну заяву до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27.01.2025 частково задоволено апеляційну скаргу, змінено мотивувальну частину рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18.09.2024, а також доповнено резолютивну частину наступним абзацом: " Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас, після попередньо судового розгляду відповідач ОСОБА_2 не змінив ставлення до малолітнього сина, жодного разу не відвідав його, не проявив інтерес до сина, не бере участі у вихованні сина, не цікавиться про стан його здоров`я.

Крім того, 02.10.2024 Зміївським районним судом Харківської області винесено судовий наказ, яким з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина у розмірі однієї чверті доходу батька.

Однак, відповідач будь-яких сплат на утримання сина не перерахував.

Позивач ОСОБА_1 працює в НТУ "Харківський політехнічний інститут" на посаді доцента кафедри кібербезпеки.

Вважала, що відповідач свідомо і тривало нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, що свідчить про підставу для позбавлення його батьківських прав.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.10.2025 провадження у зазначеній справі відкрито та призначено підготовче засідання на 14.11.2025.

14.11.2025 за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 витребувано від Служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , та відкладено підготовче засідання на 19.12.2025.

19.12.2025 за заявою відповідача ОСОБА_2 підготовче засідання відкладене на 14.01.2026.

13.01.2026 відповідач ОСОБА_2 подав повторну заяву про відкладення засідання, у зв`язку з перебуванням у наряді та виконання службових обов`язків в Чугуївському РТЦКтаСП.

14.01.2026 підготовче засідання відкладене на 10.02.2026, оскільки до суду не надійшов письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

14.01.2026 судом направлений запит щодо з`ясування обставин неподання до 10.12.2025 письмового висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,а також відомості щодо виконання ухвали суду від 14.11.2025.

26.01.2026 представник третьої особи Лучко І. надіслала пояснення щодо тривалого виконання ухвали суду від 14.11.2025.

02.02.2026 представник третьої особи ОСОБА_5 надіслала до суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 року народження.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 10.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:45 годину 20.02.2026.

20.02.2026 у зв`язку з першою неявкою відповідача судовий розгляд відкладено на 08.04.2026.

Представник позивача Сергієнко С. М. під час судового розгляду на задоволенні позову наполягала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник третьої особи Лучко І. у заяві від 17.02.2026 просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , який повідомлявся повістками, направленими на зареєстроване місце проживання рекомендованими листами, які повернулися до суду не врученими (а. с. 39, 40, 58, 59 101, 102), а також відомостями оголошення про виклик особи, що розміщене на загально доступному офіційному веб-порталі Судової влади України (а. с. 100), не повідомив про причини повторної неявки в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечувала представник позивача і, що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18).

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого заочного рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 14).

Даними копії паспорта громадянина України НОМЕР_2 , відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданої 20.08.2025 відділом надання адміністративних послуг Зміївської міської ради, довідок від 11.04.2022 № 1601-5001297321, від 11.04.2022 № 1601-5001298801 про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 , та фактично проживають як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_6 (а. с. 10-12, 22-24).

Даними довідки відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 1940 від 02.10.2025 підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (а. с. 35).

З рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18.09.2024 по справі № 621/3561/23, зміненого постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 28.01.2025, вбачається, що 18.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, у задоволенні якої відмовлено, а судом апеляційної інстанції попереджено ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до малолітнього сина ОСОБА_3 (а. с. 16-21).

Крім того, Зміївським районним судом Харківської області 02.10.2024 по справі № 621/3545/24 видано судовий наказ, яким стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 23.09.2024 до досягнення дитиною повноліття (а. с. 31).

З довідки, виданої КЗ "Зміївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 1" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 01-29/07 від 10.08.2023, вбачається, що у період з 2018 року по 2022 рік малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був вихованцем вказаного закладу, виховання дитини займалася мати ОСОБА_1 (а. с. 27).

З довідок, виданих КЗ "Зміївський ліцей № 1" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 150 від 10.08.2023, № 01-24/109 від 20.08.2025, вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем 4-В класу, батько малолітнього ОСОБА_2 заклад не відвідує, контакти зі школою не підтримує, онлайн зайняття контролює мати, участь у батьківських зборах забезпечує ОСОБА_1 (а. с. 25, 26).

З листа, виданого КНП "Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 443 від 14.08.2023, декларації № 0001-НК9М-2Е10, вбачається, що декларацію про надання медичної допомоги ОСОБА_3 , укладено ОСОБА_1 (а. с. 28, 29).

З довідки, виданої Національним технічним університетом "Харківський політехнічний інститут" 11.09.2025, вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює в університеті на посаді доцента кафедри кібербезпеки за основним місцем роботи (а. с. 30).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради № 28 від 27.01.2026 затверджено висновок органу опіки та піклування Київської районної в м. Полтаві ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок мотивований ухиленням ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 74-76).

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожній дитині гарантовано право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша та друга статті 155 СК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до положень ст. 165 СК України, право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності з ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позивачем надано докази, якими підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не змінив ставлення до виконання батьківських обов`язків після попереднього судового розгляду, і це, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Оскільки з відповідача стягуються аліменти на утримання малолітнього сина відповідно до судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 02.10.2024 (справа № 621/3545/24) відсутні підстави для ухвалення нового рішення про стягування аліментів.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_4 , є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору (а. с. 9).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, третя особа, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, місцезнаходження: вул. Решетилівська, 1/2, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ: 05384703.

Повне рішення складене 17.04.2026.

Головуючий: В. В. Овдієнко