Рішення № 135766628, 17.04.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/823/26

Провадження № 2/347/730/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:

головуючої судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги мотивує тим, що 11.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 11.09.2025-100001821, який є договором споживчого кредитування, укладеним в електронній формі шляхом акцепту публічної оферти кредитодавця з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у визначеному розмірі та на погоджених умовах строковості, платності та зворотності, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом, а також комісії та інші платежі, передбачені договором.

На виконання умов договору позивачем 11.09.2025 року було надано позичальнику кредитні кошти, що підтверджується відповідною квитанцією про перерахування грошових коштів на платіжний інструмент відповідача. Надалі, 16.09.2025 між сторонами було укладено додатковий договір, яким за ініціативою позичальника та за взаємною згодою сторін збільшено суму кредиту шляхом надання додаткового траншу, внаслідок чого загальна сума кредитних коштів становила 10 000 грн.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою, а також сплату комісії за надання кредитних коштів. Окрім того, договором визначено порядок повернення кредиту, строки виконання зобов`язань, наслідки їх порушення, а також право кредитодавця нараховувати передбачені договором та законом платежі у разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у встановлені договором строки. Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших передбачених договором платежів належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Станом на дату подання позову загальний розмір заборгованості становить 23 311,97 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також нарахувань, здійснених відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково визнав наявність заборгованості та здійснив окремі платежі на користь позивача, що свідчить про фактичне користування кредитними коштами та часткове виконання зобов`язань за договором.

Кредитний договір було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України в електронній формі із застосуванням електронної ідентифікації позичальника через систему BankID Національного банку України та підтвердженням волевиявлення відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, що у сукупності свідчить про належне укладення договору та прийняття його умов позичальником.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.09.2025-100001821 у розмірі 23 311,97 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань до суду від неї не надходило, відзив на позовну заяву не подала.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач повідомлена про розгляд справи належним чином, тому на підставі статті 280 Цивільного процесуального кодексу України справа може бути розглянута за її відсутності з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до статті 281 ЦПК України ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2026 року постановлено здійснити заочний розгляд справи.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, перевіривши доводи позивача та їх документальне підтвердження, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

З матеріалів справи та доданих до позовної заяви письмових доказів вбачається, що 11.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11.09.2025-100001821, який є договором споживчого кредитування, укладеним в електронній формі шляхом акцепту публічної оферти кредитодавця з використанням одноразового ідентифікатора Е365, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1824) та відповідними електронними документами.

Згідно з умовами зазначеного договору та його електронної форми (додатки до позовної заяви) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у визначеному розмірі на умовах строковості, платності та зворотності, тоді як позичальник узяв на себе обов`язок повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом, а також комісії та інші платежі, передбачені умовами договору.

З наданих до матеріалів справи квитанцій про перерахування коштів та інших платіжних документів убачається, що 11.09.2025 позивачем фактично перераховано відповідачу кредитні кошти, що свідчить про виконання кредитодавцем своїх договірних зобов`язань у повному обсязі. Надалі з додаткового договору від 16.09.2025, долученого до матеріалів справи, встановлено, що за ініціативою позичальника та за взаємною згодою сторін було збільшено суму кредиту шляхом надання додаткового траншу, у зв`язку з чим загальний розмір кредитних коштів становив 10 000 грн.

Умовами кредитного договору та наданим розрахунком заборгованості передбачено нарахування процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою, обов`язок сплати комісії за надання кредитних коштів, а також визначено порядок і строки повернення кредиту, наслідки порушення грошових зобов`язань і право кредитодавця на нарахування передбачених договором та законом платежів у разі прострочення їх виконання.

Із досліджених судом доказів, зокрема розрахунку заборгованості, виписок та електронних документів, встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, тоді як відповідач належним чином взяті на себе договірні обов`язки не виконала, допустила прострочення повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Розрахунок заборгованості, долучений до матеріалів справи, свідчить, що станом на дату звернення до суду її загальний розмір становить 23 311,97 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також сум, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Крім того, з платіжних документів убачається, що відповідачем здійснено часткові платежі на користь позивача, що свідчить про часткове виконання зобов`язань за кредитним договором та фактичне визнання наявності заборгованості.

Матеріалами справи також підтверджується, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства України в електронній формі із застосуванням системи BankID Національного банку України для ідентифікації позичальника та з підтвердженням його волевиявлення шляхом використання одноразового ідентифікатора, що підтверджується відповідними електронними документами, долученими до позовної заяви.

Таким чином, на підставі досліджених судом доказів у їх сукупності, у тому числі кредитного договору, додаткового договору, розрахунку заборгованості, квитанцій про перерахування коштів, електронних підтверджень ідентифікації та інших письмових доказів, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, тоді як відповідач порушила умови договору, допустила прострочення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим утворена заборгованість у розмірі 23 311,97 грн підлягає стягненню у судовому порядку.

За таких обставин, з огляду на підтверджений належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та невиконання обов`язку щодо їх повернення і сплати передбачених договором платежів, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, а також порядок здійснення електронної ідентифікації осіб.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону, електронна ідентифікація це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, що забезпечує однозначне встановлення особи. Ідентифікація може здійснюватися на підставі документів, створених на матеріальних носіях, або електронних даних. Відповідно до статті 14 цього Закону електронна ідентифікація здійснюється із застосуванням засобів електронної ідентифікації за схемами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції та порядок укладення електронних правочинів. Згідно з частинами першою, третьою, шостою та дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом направлення оферти та її акцепту, а такий договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи (зокрема копією кредитного договору, платіжною інструкцією, квитанцією про перерахування коштів, скриншотом ідентифікації через BankID), 11.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 11.09.2025-100001821 в електронній формі шляхом акцепту пропозиції кредитодавця.

Під час укладення договору ОСОБА_1 пройшла електронну ідентифікацію із використанням системи BankID Національного банку України, що підтверджується відповідними матеріалами справи, наданими позивачем, та забезпечує однозначне встановлення її особи як споживача фінансової послуги відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до умов кредитного договору № 11.09.2025-100001821 від 11.09.2025 року позичальнику було надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 140 календарних днів із кінцевою датою повернення 28.01.2026 року. Надання кредитних коштів здійснено шляхом безготівкового перерахування на платіжний інструмент позичальника (електронний платіжний засіб 4149-60XX-XXXX-6940), що підтверджується квитанціями та платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

Надалі, як убачається з додаткового договору від 16.09.2025 року, укладеного між сторонами та долученого до матеріалів справи, за ініціативою позичальника та за взаємною згодою сторін було збільшено суму кредиту шляхом надання додаткового траншу у розмірі 3000 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредитних коштів становила 10 000 грн.

Умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом за фіксованою ставкою 1% за кожен день користування кредитом, а також комісію за надання кредитних коштів у розмірі 20% від суми кредиту, що підлягає сплаті відповідно до графіка платежів. Окрім того, договором визначено порядок повернення кредиту, строки виконання зобов`язань та наслідки їх порушення, зокрема право кредитодавця нараховувати передбачені договором та законом платежі у разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів та іншими платіжними документами. Водночас ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів належним чином не виконала, у зв`язку з чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем та долученого до матеріалів справи, станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 23 311,97 грн, яка складається з: 9 922,16 грн заборгованість за тілом кредиту; 11 119,81 грн нараховані проценти за користування кредитом; 2 270,00 грн нарахування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, як убачається з платіжних документів, наявних у матеріалах справи, відповідачем було здійснено часткові платежі на користь позивача, а саме: 4 148,92 грн від 06.10.2025 року та 3 308,92 грн від 17.10.2025 року, що свідчить про часткове виконання зобов`язань та фактичне користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Такий договір є оплатним, двостороннім та передбачає виникнення у сторін взаємних прав і обов`язків, що підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших нормативно-правових актів. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, процентів, відшкодування збитків та інші передбачені заходи відповідальності.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання і у разі прострочення зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановлених законом нарахувань, зокрема інфляційних втрат та трьох процентів річних, якщо інший розмір відповідальності не встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України закріплює обов`язковість договору для виконання сторонами, а відтак укладений договір є обов`язковим до виконання і не може ігноруватися однією зі сторін в односторонньому порядку.

Відповідно до статей 1048 та 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, визначені договором. Невиконання або неналежне виконання таких обов`язків тягне виникнення у кредитора права на захист свого порушеного права у судовому порядку.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права свідчить, що зобов`язання за кредитним договором підлягають обов`язковому та своєчасному виконанню, а їх невиконання або неналежне виконання є підставою для застосування до боржника передбачених договором та законом заходів цивільно-правової відповідальності, включаючи стягнення основного боргу, процентів та інших передбачених платежів у судовому порядку.

Оцінивши подані докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11.09.2025-100001821 від 11.09.2025 року у розмірі 23 311,97 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 274279, 280282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 11.09.2025-100001821 від 11.09.2025 року у розмірі 23311,97 грн (двадцять три тисячі триста одинадцять гривень 97 копійок), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк