Постанова № 135766484, 17.04.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/817/26

Провадження №: 3/343/190/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , не притягувалася до адміністративної відповідальності,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, які встановив суд під час розгляду справи:

ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, тобто умисно вчинила дії психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Правопорушення вчинила за таких обставин.

04 березня 2026 року близько 14:00 год ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу будинку в АДРЕСА_3 , умисно вчинила дії психологічного та фізичного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме обзивала її нецензурними словами, залякувала фізичною розправою, штовхала і шарпала, застосовуючи насильство, яке не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

ІІ. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 у судовому засіданні вказала, що після окупації вона приїхала з Херсонської області до своєї батьківської хати, де проживає її рідна сестра ОСОБА_2 . Однак остання її до хати не впустила, забрала останні гроші та почала постійно затівати з нею конфлікти. Востаннє такий розпочався з приводу сміття, яке її дочка виносила з сусідської хати, допомагаючи хворій жінці похилого віку. Саме ОСОБА_2 першою нанесла їй удар по щелепі та груді, принижувала та обзивала її. Проте, коли прийшли люди, які принесли їй допомогу, як переселеній особі, вона взяла сумки та ніби то допомагала їй, що спростовує пояснення останньої про наявність у неї синців.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:

винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується такими дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 737003 від 03.04.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З протоколом остання ознайомилась, його копію отримала, в чому розписалась, пояснення надала на окремому аркуші (а.с. 1);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.03.2026, в якому ОСОБА_2 просить прийняти міру у тому числі щодо ОСОБА_1 , яка в проміжку часу 4-6 березня 2026 року нанесла їй побої у виді синців у районі живота, грудей, ноги та руки, наносячи удари руками... (а.с. 2);

- поясненнями ОСОБА_2 від 27.03.2026, згідно з якими остання вказала, що в проміжку часу 4-6 березня 2026 року в неї виник конфлікт із її рідною сестрою ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_3 ....мав місце словесний конфлікт, під час якого їй було нанесено побої у вигляді синців у районі живота (черевної порожнини), грудей, ноги та руки. Удари наносила руками... (а.с. 3);

- поясненнями ОСОБА_3 від 03.04.2026, у яких остання зазначила, що 04.03.2026 близько 14:00 год вона перебуала зі своєю матір`ю на території домогосподарства ОСОБА_4 , куди підійшла її тітка ОСОБА_2 . Вона зробила їм зауваження щодо сміття, у зв`язку з чим у них виник конфлікт. Під час нього вони з мамою обзивали ОСОБА_2 нецензурними словами, шарпали та штовхали її, тобто чинили умисні дії психологічного та фізичного характеру, що не спричинило тілесних ушкоджень... (а.с. 5);

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із якою визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 щодо постраждалої особи як середній (а.с. 6).

Вказані вище докази є такими, що доповнюють один одного, є повними, належними та допустимими, оскільки, відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву в суду.

V. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Даний Закон передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Натомість фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно квалiфiковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вона умисно вчинила дії психологічного та фізичного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме обзивала її нецензурними словами, залякувала фізичною розправою, штовхала і шарпала, застосовуючи насильство, яке не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , суд ураховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею правопорушення та її особу, яка є особою пенсійного віку, перебувала під окупацією.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також того, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з огляду на обставини та причини конфлікту, в тому числі і дії самої потерпілої, яка спровокувала суперечку, суд уважає, що на ОСОБА_1 слід накласти мінімальне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) -899998; рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич