Рішення № 135764423, 17.04.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 квітня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 297129,72 грн, з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів 80940,14 грн; штраф 10% - 8198,22 грн; штраф 10% від невідшкодованої вартості об`єкта лізингу 12442,14 грн; пеня станом на 08 серпня 2025 року 8480,44 грн; 3% річних на 08 серпня 2025 року 893,05 грн; інфляційні нарахування на 08 серпня 2025 року 2200,94 грн; пеня станом на 17 грудня 2025 року 3635,64 грн; 3% річних на 17 грудня 2025 року 351,84 грн; вартість відновлювального ремонту завданого внаслідок пошкодженого транспортного засобу 179987,31 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 24 травня 2023 року між ТОВ «Улф-Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір фінансового лізингу № 15148/05/23-Г, на підставі якого позивач набув у свою власність та передав 25 травня 2023 року, відповідно до акту прийому-передачі, у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , вартістю 275927,00 грн. У забезпечення виконання вказаного зобов`язання відповідачкою, 24 травня 2023 року між ТОВ «Улф-Фінанс», ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки щодо забезпечення виконання ОСОБА_1 усіх її грошових зобов`язань перед Лізингодавцем за Договором фінансового лізингу. Відповідачка сплатила 24 травня 2023 року перший лізинговий платіж, прийняла від позивача у платне володіння та користування замовлений об`єкт лізингу, вже з четвертого лізингового платежу розпочала допускати систематичні прострочки, а з двадцять першого лізингового платежу взагалі припинила виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів. 11 липня 2023 року права вимоги за Договором були відступлені до нового кредитора АТ «Таскомбанк» на підставі Додатку від 11 липня 2023 року «Перелік Договорів фінансового лізингу до Договору відступлення прав вимоги (цесії) №21/07-2017 від 21.07.2017р.». Відповідачі ніяким чином не реагували на вимоги позивача про усунення порушень договірних зобов`язань, що призвело до розірвання договору фінансового лізингу. 08 серпня 2025 року об`єкт лізингу був повернутий відповідачкою АТ «Таскомбанк», проте автомобіль був повернутий у пошкодженому після ДТП стані. В зв`язку із наведеним, просить позов задовольнити.

Відповідачі по справі належним чином повідомлялися судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду, конверт повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідачі у встановлений судом строк не надали до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

20 лютого 2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачам було запропоновано подати до суду заяви із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 24 травня 2023 року між ТОВ «Улф-Фінанс» (лізингодавець) та відповідачкою ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 15148/05/23-Г, на підставі якого позивач набув у свою власність та передав 25 травня 2023 року, відповідно до акту прийому-передачі, у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , вартістю 275927,00 грн, який зареєстрований 10 листопада 2021 року за ТОВ «Улф-Фінанс» на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 8043 /а.с.17-18,31/.

Відповідачка же зобов`язалася прийняти об`єкт лізингу та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору фінансового лізингу та вимог Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з пунктом 13 договору фінансового лізингу, останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/розірвання цього договору). Зобов`язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Відповідно до пункту 14 договору фінансового лізингу, підписанням цього договору лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною договору фінансового лізингу та розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumentv/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, чинній на дату укладання цього договору, та є невід`ємною складовою частиною договору. Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

У забезпечення виконання вказаного зобов`язання відповідачкою, 24 травня 2023 року між ТОВ «Улф-Фінанс», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки щодо забезпечення виконання ОСОБА_1 усіх її грошових зобов`язань перед Лізингодавцем за Договором фінансового лізингу /а.с.29/.

Відповідно до пункту 1.4. договору поруки відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Згідно з пунктом 2.2. договору поруки поручитель повинен виконати свої зобов`язання на користь кредитора протягом 5 банківських днів з моменту пред`явлення кредитором вимог, забезпечених порукою, згідно цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред`явленням вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов`язань, передбачених лізинговим договором.

ОСОБА_1 сплатила 24 травня 2023 року перший лізинговий платіж, прийняла від позивача у платне володіння та користування замовлений об`єкт лізингу, вже з четвертого лізингового платежу розпочала допускати систематичні прострочки, а з двадцять першого лізингового платежу взагалі припинила виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів.

11 липня 2023 року права вимоги за Договором були відступлені до нового кредитора АТ «Таскомбанк» на підставі Додатку від 11 липня 2023 року «Перелік Договорів фінансового лізингу до Договору відступлення прав вимоги (цесії) №21/07-2017 від 21.07.2017р.» /а.с.40-42/.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 10 червня 2025 року лізингоодержувачу та поручителю позивачем АТ «Таскомбанк» була направлена досудова вимога № 22561/311 про сплату виниклої заборгованості з попередженням розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з врахуванням усіх штрафних санкцій, а також, вимагав відновити об`єкт лізингу до початкового стану протягом 30 календарних днів з моменту відправки вимоги та сплатити штраф в розмірі 10% від невідшкодованої вартості об`єкта лізингу, який складає 12442,14 грн /а.с.49,50/.

Проте, відповідачі ніяким чином не зреагували на вказану вимогу позивача, об`єкт лізингу не відновили, штрафні санкції не сплатили.

29 липня 2025 року позивачем АТ «Таскомбанк» відповідачам направлено повідомлення № 30537/31.1 про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу, в якому зазначено, що договір 24 травня 2023 року фінансового лізингу № 15148/05/23-Г від 24 травня 2023 року вважається розірваним з 08 серпня 2025 року, і тому право викупу об`єкта лізину лізингоодержувачем втрачається /а.с.44/.

Згідно з пунктом 5.7 Загальних умов договору фінансового лізингу (для фінансування вживаних об`єктів лізингу) у разі пошкодження об`єкта лізингу та втрати лізингодавцем страхового покриття з вини лізингоодержувача або невизнання випадку страховим та у разі відсутності КАСКО об`єкта лізингу або відсутності страхування на момент події, лізингоодержувач протягом 2 календарних місяців зобов`язаний відновити об`єкт лізингу до початкового стану за свій кошт, а також відшкодувати будь-які інші збитки щодо відповідного об`єкта лізингу, в т.ч. в розмірі франшизи, що виникла при виплаті страхового відшкодування за об`єкт лізингу. Якщо лізингоодержувач протягом 2 календарних місяців не відновить об`єкт лізингу до початкового стану за свій кошт, а також не відшкодує будь-які інші збитки щодо відповідного об`єкта лізингу, в т.ч. розмірі франшизи, що виникла при виплати страхового відшкодування за об`єкт лізингу, лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10% від не відшкодованої вартості об`єкта лізингу.

Відповідно до пункту 7.1.1 Загальних умов договору фінансового лізингу (для фінансування вживаних об`єктів лізингу) за несвоєчасну оплату лізингових платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення /а.с.19-26/.

Згідно з пунктом 7.1.2. Загальних умов договору фінансового лізингу (для фінансування вживаних об`єктів лізингу) у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 15 календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.

08 серпня 2025 року об`єкт лізингу був повернутий відповідачкою ОСОБА_1 АТ «Таскомбанк», що підтверджується актом повернення (вилучення) майна з фінансового лізину за Договором фінансового лізингу № 15148/05/23-Г від 24 травня 2023 року в зв`язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця /а.с.69/.

Зі змісту вказаного акту від 08 серпня 2025 року вбачається, що в момент передачі автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходився у працездатному стані, проте мав наступні пошкодження: ПЛ після ДТП, пошкодження переднього та заднього бамперу, пошкоджені задні габарити (степи), по всьому кузову пошкодження ЛФП.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 повернула об`єкт лізингу лізингодавцю, так і не відновивши його до початкового стану за свій кошт.

Відповідно до звіту визначеної вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, виготовленого ФОП ОСОБА_3 (свідоцтво суб`єкта оціночної діяльності виданого Фондом державного майна України №8547-ПК від 03.03.2023) вартість відновлювального ремонту майна «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2009 року випуску, внаслідок ДТП, складає 179978,31 грн, з ПДВ на запасні частини та матеріали /а.с.76-87/.

Відповідачі не на дали суду належних та допустимих доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості, заяв про призначення судової експертизи з вказаного питання до суду не подали.

З Розрахунку заборгованості та штрафних санкцій по Договору фінансового лізингу № 15148/05/23-Г від 24 травня 2023 року вбачається, що станом на 17 грудня 2025 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 297129,72 грн, з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів 80940,14 грн; штраф 10% - 8198,22 грн; штраф 10% від невідшкодованої вартості об`єкта лізингу 12442,14 грн; пеня станом на 08 серпня 2025 року 8480,44 грн; 3% річних на 08 серпня 2025 року 893,05 грн; інфляційні нарахування на 08 серпня 2025 року 2200,94 грн; пеня станом на 17 грудня 2025 року 3635,64 грн; 3% річних на 17 грудня 2025 року 351,84 грн; вартість відновлювального ремонту завданого внаслідок пошкодженого транспортного засобу 179987,31 грн /а.с.56-65/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1); сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із видів акцесорного зобов`язання є порука (частина 1 статті 546 ЦК України).

Відповідно до частин 1 і 3 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Згідно із частиною 1 статті 554 вказаного Кодексу у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України).

Згідно зі статтею 806 ЦК України: за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (частина 1); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (частина 2); особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (частина 3).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»: договір фінансового лізингу договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу (абзац 2 частини 1); лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізинг (абзац 3 частини 1); лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (абзац 4 частини 1); фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону (абзац 6 частини 1).

Згідно з частиною 2 статті 3 вказаного Закону відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв`язку з набуттям лізингодавцем у власність об`єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об`єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про фінансовий лізинг»: лізинг вважається фінансовим, у разі якщо до лізингоодержувача переходять усі ризики та винагороди (вигоди) щодо користування та володіння об`єктом фінансового лізингу, за умови додержання хоча б однієї з таких ознак (умов): 1) об`єкт фінансового лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов`язаний на підставі договору фінансового лізингу або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу, протягом строку дії договору фінансового лізингу придбати об`єкт фінансового лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною та на умовах, передбачених таким договором фінансового лізингу або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу; 2) сума лізингових платежів на момент укладення договору фінансового лізингу дорівнює первісній вартості об`єкта фінансового лізингу або перевищує її; 3) балансова (залишкова) вартість об`єкта фінансового лізингу на момент закінчення строку дії договору фінансового лізингу, передбаченого таким договором, становить не більше 25 відсотків первісної вартості (ціни) такого об`єкта фінансового лізингу станом на початок строку дії договору фінансового лізингу; 4) об`єкт фінансового лізингу, виготовлений на замовлення лізингоодержувача, після закінчення дії договору фінансового лізингу не може бути використаний іншими особами, крім лізингоодержувача, зважаючи на його технологічні та якісні характеристики.

Стаття 21 вказаного Закону передбачає права та обов`язки лізингоодержувача, зокрема він зобов`язаний: у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу; у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу сплатити лізингодавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу; у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу сплатити лізингодавцеві неустойку у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов`язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 910/12876/19 від 01 червня 2021 року прийшла до наступного висновку: «Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Задовольняючи позовні вимоги в частині нарахування пені та штрафу, суди встановили, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо надання послуг, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до виконавця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 10 Договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору. Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 (пункти 7.38-7.41)».

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

АТ «Таскомбанк» надав суду розрахунок заборгованості та штрафних санкцій по Договору фінансового лізингу № 15148/05/23-Г від 24 травня 2023 року, з якого вбачається, що станом на 17 грудня 2025 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 297129,72 грн, з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів 80940,14 грн; штраф 10% - 8198,22 грн; штраф 10% від невідшкодованої вартості об`єкта лізингу 12442,14 грн; пеня станом на 08 серпня 2025 року 8480,44 грн; 3% річних на 08 серпня 2025 року 893,05 грн; інфляційні нарахування на 08 серпня 2025 року 2200,94 грн; пеня станом на 17 грудня 2025 року 3635,64 грн; 3% річних на 17 грудня 2025 року 351,84 грн; вартість відновлювального ремонту завданого внаслідок пошкодженого транспортного засобу 179987,31 грн.

Відповідачі не надали суду свого розрахунку заборгованості та штрафних санкцій по Договору фінансового лізингу № 15148/05/23-Г від 24 травня 2023 року, а також, не надали належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного розрахунку позивача, а відтак суд вважає розрахунок позивача коректним та бере його за основу при ухвалені судового рішення.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі фактично не заперечили проти розірвання Договору фінансового лізингу № 15148/05/23-Г від 24 травня 2023 року, а також, те, що об`єкт лізингу автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був переданий лізингодавцю у пошкодженому стані.

З огляду на наведене, суд, урахувавши положення договору фінансового лізингу, прийшов до висновку, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів, а також передбачених умовами договору та законодавством штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань та стягнення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Висновки суду у справі.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а відтак з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню 297129,72 грн заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат.

Керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідачів слід стягнути на користь позивача судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 4456,95 грн в рівних частках, тобто по 2228,47 грн з кожного /а.с.135/.

Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 297129 (двісті дев`яносто сім тисяч сто двадцять дев`ять) гривень 72 коп. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» 4456 гривень 95 коп. судового збору в рівних частках, тобто по 2287 гривень 47 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри,30, код ЄДРПОУ 09806443).

Відповідачі: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_4 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_5 ).

Суддя:

Оригінал рішення.