Вирок № 135763662, 17.04.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.04.2026

Єдиний унікальний номер 497/359/26

Провадження № 1-кп/497/116/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні за №12025162270000063 від 23.01.2026, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Болград Одеської області, громадянина України, зі слів: з середньою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, не є особою з інвалідністю, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області від 14.02.2007 року,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 20 листопада 2025 року приблизно о 09:12 години, діючи з умислом спрямованим на жорстоке поводження з безпритульним собакою породи «метис» чепрачного окрасу на кличку «Хайка», який є твариною, що належать до хребетних, озброївшись невстановленим предметом схожим на дерев`яну палицю, який планував використовувати для спричинення тілесних ушкоджень, прибув на вул. Училищна в м. Болград Одеської області, де біля домоволодіння № 63 перебував зазначений собака.

Реалізуючи виниклий умисел, спрямований на жорстоке поводження з цим собакою та спричинення тілесних ушкоджень, зневажаючи загальноприйняті норми моралі щодо поводження з тваринами, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті правила поведінки з тваринами, всупереч вимогам ст. 4, п. 3 ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якими передбачено, що при поводженні з тваринами не допускається нанесення побоїв, травм, отруєння тварин, та забороняються інші дії чи бездіяльність, що суперечать, принципам захисту тварин від жорстокого поводження, ОСОБА_4 наніс що неменше чотирьох ударів невстановленим предметом схожим на дерев`яну палицю, по тулубу собаки в ділянці поперекового відділу.

Цими діями ОСОБА_4 спричинив собаці породи «метис» чепрачного окрасу на кличку «Хайка» тілесні ушкодження у вигляді набряку в ділянці поперекового відділу з лівого боку.

З огляду на зазначене, по твердженню органу досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.299 КК України за кваліфікуючими ознаками: жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень тварини.

Вину свою у вчиненні вище викладених дій обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю та суду пояснив, що півроку тому, вказаний собака його покусав, порвав йому штани. 20.11.2025 року біля 09:12 години він, ОСОБА_4 проходячи повз будинок 63 по вулиці Училищна в м.Болград взявши палку в руки наніс не менше чотирьох ударів по тулубу собаки.

У скоєному щиро розкаюється, жалкує про вчинене ним діяння, висновки для себе зроби, обходить стороною цей будинок. Запевнив суд, що ніколи не допустить будь-яких непровомірних дій щодо тварин.

Тим самим обвинувачений підтвердив час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Обвинуваченим ОСОБА_4 подано письмову заяву з проханням розглядати справу згідно ч.3 ст.349 КК України.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження здійснено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом їм було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (а.с.60).

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 299 ч.1 КК України, з урахуванням визнавальних показів обвинуваченого, та відсутністю заперечень з боку сторін кримінального провадження.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст.299 ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками: жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень тварини.

Зі слів прокурора постраждала собака вилучений та поміщений до притулку тварин, де волонтерами йому було надано допомогу, втім жодних доказів на підтвердження цього прокурором не надано.

З цих підстав прокурор просив не конфісковувати тварину оскільки в цьому відсутня потреба.

При визначенні виду й міри покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , який має постійне місце реєстрації і місце проживання (а.с.23-25), міцність соціальних зв`язків (а.с.76), за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку в Болградському РВП ГКНП в Одеській області в ІПНП «Кривдник», як сімейний насильник (а.с.77), на «Д» обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с.74, 75), не займається суспільно корисною працею, відсутність постійного місця роботи, в силу ст.89 КК України такого, що не має судимості (а.с.66-67, 68-71, 72-73).

Крім того, суд приймає до уваги висновок Болградського районного сектору №1 Філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області, викладений в досудовій доповіді від 19.03.2025 року (а.с.45-53), згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 оцінюється як правопорушник з середнім рівнем ймовірності скоєння повторних кримінальних правопорушень. При цьому: ОСОБА_4 не отримав професійної освіти (при цьому не має вищої освіти); не має постійної роботи або інших стабільних джерел доходів; має труднощі з раціональним використанням коштів; часто проявляє агресію (фізичну або вербальну) відносно оточуючих; підтримує кримінальні зв?язки або зв`язки з особами антисоціальною поведінкою. Рівень впливу динамічних факторів на протиправну поведінку оцінюється як середній.

Зважаючи на виявлені форми ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважають доцільним крім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України (а.с.45-53).

Також, згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Частиною 5 ст.314-1 КПК України «Складання досудової доповіді», визначено, що досудова доповідь не може використовуватись у кримінальному проваджені, як доказ винуватості у вчинені злочину.

Обставини, які пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України є щире каяття.

Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.

Розглядаючи дане кримінальне провадження суд мав можливість спостерігати за поведінкою обвинуваченого, його ставленням до вчиненого, його психо-емоційним станом, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 в дійсності щиро кається, визнає свою винуватість.

На глибоке переконання суду, обвинувачений ОСОБА_4 крім визнання факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсно, відверто, а не уявно визнав свою провину у вчиненому, виражав щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, має глибокі внутрішні переживання того, що сталося, морально засуджує свою поведінку. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого правопорушення, його наслідків, в рішенні не вчиняти більше злочинів, в прагненні стати на шлях виправлення.

Тож можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням ОСОБА_4 своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину.

Вказана форма посткримінальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, зміна свідомості, спроба спокутати свою вину та змінити життєві орієнтири, які знижують ступінь його соціальної небезпечності.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 передбачених ст.67 КК України не має.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому суд згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 КК України враховує: 1) межі, установлені в санкції ч.1 ст.299 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; 2) положення Загальної частини КК України; 3) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Санкція ч. 1 ст. 299 КК України передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до трьох років з конфіскацією тварини.

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З огляду на викладене, приймаючи дійсне щире каяття обвинуваченого, яке не є простою формальністю, а є можливістю виправити свої помилки та почати нове життя, і система правосуддя повинна надати такий шанс, суд дійшов до переконання про недоцільність відбування обвинуваченим покарання у виді реального позбавлення волі (як того вимагав прокурор) та вважає можливим що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання у вигляді обмеження волі з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

В даному випадку, на переконання суду, таке покарання та принцип його призначення повністю досягне мети його застосування та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки і, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (п. 38 рішення у справі "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 року), не становитиме для нього особистого надмірного тягаря.

Визначаючи саме таку міру покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оцінюючи усі обставини справи та особу обвинувачуваного.

Додаткове покарання у виді конфіскації тварини не підлягає застосуванню у даному випадку.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України (а.с.63-65): SD-карту з медіафайлами сформованими системою відеоспостереження домоволодіння АДРЕСА_2 за період з 07:20 години 24.10.2025, 09:12 години 20.11.2025 та 15:46 години 21.01.2026, вилучену 28.01.2026 року на підставі постанови про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Міра запобіжного заходу до ОСОБА_4 не застосовувалася.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 128, 129, 368, 370, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 299 ч.1 КК України і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Міру запобіжного заходу до ОСОБА_4 - не застосовувати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення можуть бути подані апеляційні скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1