Рішення № 13576352, 25.01.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р. Справа № 15/217/10

м. Миколаїв

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1;

До відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооператива «Славутич», Миколаївська область, Жовтневий район, с. Партизанське; адреса для листування: 54052, м. Миколаїв, пров. Піонерський, 12, код ЄДРПОУ 05539407;

про: визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

Позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2(без повноважень).

В судовому засіданні присутній ОСОБА_3

Позивач в судове засідання зявився, позов підтримав.

Присутній в судовому засіданні ОСОБА_3 (на момент укладення договору Голова правління СГВК «Славутич») надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд задовольнити позов.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

Встановив:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 14.12.2010р. звернувся в господарський суд Миколаївської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Славутич»про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Позов обґрунтовано відсутністю у відповідача у справі правовстановлюючих документів, і як наслідок відсутність нотаріального посвідчення договору від 20.06.2002р. купівлі-продажу обєкта нерухомого майна олійного цеху з обладнанням.

При цьому позивач посилається на наявність обставин, з якими ч. 2 ст. 220 ЦК України повязує можливість визнання договору дійсним.

А саме: позивач вважає, що він є належним покупцем, ним здійснені суттєві поліпшення предмету договору, ремонт нерухомості, сплачуються податки.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як витікає з матеріалів справи, предметом договору, укладеного між сторонами є обєкт нерухомості - будівля олійного цеху, та обладнання - семенорушка, вальці, дві піджарки, електрична збірка 380 В, циклон, терези, пульт керування, приймальний бункер насіння, дві ємності 3 м. куб., що розташовані в с. Партизанське Миколаївської області по вул. Центральна, б. 11.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 182 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 13. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду протягом пяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2011 р.

Суддя В.О.Ржепецький