Рішення № 13576076, 25.01.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 січня 2011 р. Справа 9/1/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс", код ЄДРПОУ 25484884 (вул. Грязнова, 57, м. Запоріжжя, 69002)

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентиф.код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 21010)

про стягнення 5316,14 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.,

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" (м. Запоріжжя) заявлено позов про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Вінниця) 5316,14 грн. боргу, з них 5 061,26 грн. - основного боргу, 169,98 грн. - пені, 24,59 грн. - 3% річних, 60,31 грн.- інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.05.2010р., за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 4/81-10 та призначено її до розгляду на 15.06.2010р.

15.06.2010р. суд своєю ухвалою (суддя Білоус В.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5316,14 грн. залишив без розгляду.

Однак, Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.10 р., ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.06.10р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року по справі № 4/81-10 скасовано, а справу № 4/81-10 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.01.11р. справа № 4/81-10 повернулася до господарського суду Вінницької області та прийнята суддею Балтаком О.О. до свого провадження з присвоєнням нового номеру (№) - 9/1/2011/5003 і призначена ним до розгляду на 25.01.11р.

25.01.11р. представники сторін в судове засідання не з"явилися.

Однак, напередодні судового засідання представник позивача подав, через канцелярію суду, клопотання (вх. № 08-38/593/11 від 19.01.2011р.), в якому просив суд розглянути справу за його відсутності. Суд у відповідності до ст. 22 ГПК України прийняв дане клопотання до розгляду та задовольнив його, з огляду на те, що представником позивача були виконані всі вимоги ухвали суду від 06.01.11р. з наданням суду витребуваних доказів.

Відповідач в судове засідання особисто не з"явився, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребуваних доказів та письмових пояснень з обгрунтованням поважності причин невиконання вимог суду не надав. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду від 06.01.11року було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що вказана у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та у позовній заяві. За якою в свою чергу відправлена і ухвалу про порушення провадження у справі від 06.05.2010року - 21010, АДРЕСА_2.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 06.01.11 року про прийняття до свого провадження справи № 9/1/2011/5003 (4/81-10) (Новий розгляд), яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи №9/1/2011/5003, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс" (позивач - Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач - Покупець) укладено договір № 1055, відповідно до якого Постачальник (позивач) зобов"язався передати у власність Покупця (відповідача) товар, а Покупець (відповідач) зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару визначається згідно з накладними. Місцезнаходженням товару є склад Постачальника. (п.п.1.1; 1.2; 1.3 ).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2. договору сторони визначили, що загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару, вказаних у накладних, які сторони підписують у продовж строку дії договору. Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару і вказується у накладних.

П.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. сторони обумовили порядок проведення розрахунків. Зокрема, остаточний термін оплати отриманої Покупцем партії товару складає 7 (сім) календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною. У випадку, якщо покупець не здійснив розрахунки з Постачальником повністю, наступний відпуск товару Покупцю здійснюється лише за умови 100% передоплати та повного погашення заборгованості. Розрахунки за цим договором здійснюються сторонами виключно у формі безготівкових розрахунків або готівкових розрахунків у касу Постачальника з видачею ним розрахункового документа.

На виконання умов договору № 1055 від 25.07.2008р. позивач (Постачальник) передав у власність відповідача (Покупця) товар на загальну суму 5208, 96 грн. з простроченою заборгованістю у сумі 5061,26 грн., що підтверджується:

- накладною № 62757 від 12.01.10р. на суму 410,10 грн., борг - 410,10 грн.;

- накладною № 63736 від 18.01.10р. на суму 246,30 грн., борг - 246,30 грн.;

- накладною №64645 від 25.01.10р. на суму 217,26 грн., борг - 217,26 грн.;

- накладною № 219975650 від 08.02.10р. на суму 455,04 грн., борг - 455,04 грн.;

- накладною №219975652 від 08.02.10р. на суму 537,48 грн., борг - 537,48 грн.;

- накладною № 219975655 від 08.02.10р. на суму 331,32 грн., борг - 331,32 грн.;

- накладною № 219975656 від 08.02.10р. на суму 204,96 грн., борг - 157,26 грн.;

- накладною № 219975663 від 08.02.10р. на суму 650,40 грн., борг - 650,40 грн.;

- накладною № 219976594 від 15.02.10р. на суму 490,68 грн., борг - 490,68 грн.;

- накладною № 219976595 від 15.02.10р. на суму 305,46 грн., борг - 305,46 грн.;

- накладною № 219977393 від 22.02.10р . на суму 359,10 грн., борг - 259,10 грн.;

- накладною № 219977397 від 22.02.10р. на суму 372,48 грн., борг - 372,48 грн.;

- накладною №219977958 від 26.02.10р. на суму 269,22 грн., борг - 269,22 грн.;

- накладною № 219978210 від 27.02.10р. на суму 155,04 грн., борг - 155,04 грн.;

- накладною № 219979389 від 10.03.10р. на суму 204,12 грн., борг - 204.12 грн.

Разом з тим, за накладною № 219975656 від 08.02.10р. відповідачем було повернено позивачу товару на суму 47.70 грн., про що свідчить акт приймання продукції за кількістю та якістю №6 від 08.02.10р. Також частково через касу позивача відповідачем було внесено оплату в розмірі 100 грн. за накладною № 219977393 від 22.02.10р. За всіма іншими накладнами відповідач за отриманий товар розрахунку з позивачем не провів.

В результаті чого, станом на день розгляду справи № 9/1/2011/5003 в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 5 061,26 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 5 061,26 грн. - основного боргу підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 60,31 грн. - інфляційних втрат, 24,59 грн. - 3% річних, 169,98 грн. - пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1 договору, за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення розрахунків.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок проведений позивачем здійснений в межах, передбачених законодавством, а тому позовні вимоги в частині стягнення 60,31грн. - інфляційних втрат, 24,59 грн. - 3% річних, 169,98 грн. - пені підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

          Керуючись ст.ст.4-5, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд.-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 21010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс", код ЄДРПОУ 25484884 (вул. Грязнова, 57, м. Запоріжжя, 69002, р/р 26000204876099 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 313399 ) 5 061,26 грн. - основного боргу, 169,98 грн. - пені, 24,59 грн. - 3% річних, 60,31 грн.- інфляційних втрат, 102,00 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 31 січня 2011 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1, 21010)