Рішення № 135760013, 12.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41671/19-ц

пр. 2-1290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко А.С.,

цивільна справа № 757/41671/19-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року представник позивача Руденко Андрій Олександрович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк», Банк) про стягнення коштів, та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 34 880,07 грн. (з яких 31 188,47 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 2752,21 грн. - інфляційні втрати, 940,02 грн. - 3 % річних); зобов`язати відповідача списати пеню, штрафи, відсотки, комісію, страхові платежі, членські внески за участь у Голд-клубі інші непередбачені договором платежі нараховані позивачу по платіжній картці «Універсальна Голд» № НОМЕР_1 Угода № SAMDN51000100429211 DSL 01/08/2013 починаючи з 01.08.2013 року; стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідача.

Так, позивач вважає, що у зв`язку з непогодженням та не підписанням з боку останньої Умов, Правил та Тарифів банку останні не можуть бути враховані у правовідносинах, що склалися між сторонами. У відповідача наявне лише право на повернення основної суми, яка була надана позивачу за наслідком підписання анкети-заявки при цьому АТ КБ «Приватбанк» позбавлений можливості нараховувати пеню, проценти за користуванням грошовими коштами та штраф вразі неповернення грошових коштів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.08.2019 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/41671/19-ц та призначено підготовче судове засідання.

29.09.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній заперечує проти вимог позову.

09.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/41671/19-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.08.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, проте на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без представника відповідача. Просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судовим розглядом встановлено, що 01.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н.

Відповідно до укладеного договору о б/н від 01.08.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до наданої відповідачем копії анкети-заяви на двох сторінках від 01.08.2013 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Позивачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила (в), що "Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису позивача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами.

Позивач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ч.1 ст.634 ЦК України, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом.

Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів.

Згідно з ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Так, позивач вважає, що Банком було безпідставно списано кошти на погашення відсотків по кредиту.

Зокрема, позивач зазначає, що списання відсотків, страхових платежів та членських внесків є незаконними та такими, що порушують її права.

Разом з тим, як встановлено судовим розглядом такі списання передбачені умовами договору.

Крім того, позивач оскаржує транзакції за період з 02.08.2013 року по 01.06.2019 року.

Статтею 256 ЦК України зазначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено строк позовної давності тривалістю три роки. Початок перебігу строку позовної давності відповідно до статті 253 ЦК України починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З позовом позивач звернулася до суду 07.08.2019 року, а відтак по оскарженню транзакцій за період з 02.08.2013-07.08.2016 року позивачем пропущено строк позовної давності.

До того ж, судовим розглядом встановлено, що списання вказаних коштів на погашення кредитної заборгованості здійснювалось не безпосередньо банком, а Відділом державної виконавчої служби в зв`язку з виконанням рішення суду №756/5974/16-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Відповідно до статті 69 ЗУ «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику.

Доказів того, що позивачем було оскаржено постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження або постанови про списання коштів з заробітної плати матеріали справи не містять. Державним виконавцем на законних підставах здійснювались списання коштів.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Позивач посилається на положення статті 625 ЦК України, однак слід зазначити, що у відносинах які склалися, кредитором виступив саме Банк, а не позивач.

Відповідно до матеріалів справи, Банк списував відсотки за користування кредитом, який видавався позивачу, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку вимога щодо інфляційних втрат є безпідставною та необґрунтованою.

Щодо зобов`язання вчинити дії, то слід вказати, що списання про які зазначає сторона передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг з якими погодилась сторона коли підписувала договір з Банком. Станом на день розгляду матеріали справи не містять доказів щодо визнання договору недійсним або будь-якої його частини, тому вказана вимога є необґрунтованою.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.22 ЦК України, особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням її речей, а також втрати, яких особа зробила або мучить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації.

За змістом вказаних норм шкода, заподіяна майну і особі громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи у заподіянні шкоди (п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Так, матеріали справи не містять доказів, що дії банку щодо повідомлення клієнта про рух коштів по рахунку призвели до моральних страждань. Крім того, не зрозумілим є і те, чому клієнт оскаржує смс інформування саме в частині повідомлення про списання коштів банком, а не оскаржує смс інформування загалом, оскільки клієнт інформувався і про інші операції по рахунку.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12,15,16, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Соколов