Ухвала суду № 135760011, 02.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24424/25-ц

пр. № 2-3891/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2026 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Птащуку Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/24424/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи: Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

23.05.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді Ільєвій Т.Г. 02.06.2025, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

03.06.2025 ухвалою суду було відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

18.08.2025 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

14.01.2026 року відповідно до розпорядження № 8 від 14.01.2026 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Т.Г. у довготривалій відпустці та з метою недопущення порушення строків розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Соколову О.М.

19.01.2026 року цивільну справу №757/24424/25-ц - прийнято до провадження судді Печерського районного суду м. Києва Соколова О.М. та призначено підготовче судове засідання.

18.02.2026 року на адресу суду від представника відповідача Іванченко В.С.надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що у справі відсутній предмет позову. У обґрунтування вказано, що відсутність предмету спору під час розгляду справи зумовлена тим, що на теперішній час законодавчі обмеження щодо перереєстрації транспортних засобів, придбаних відповідно до договору фінансового лізингу, усунуті.

04.03.2026 року на адресу суду від представника позивача Василюк Н.І. надійшла заява про залишення позову без розгляду і стягнення судових витрат з відповідача.

У судове засідання сторони не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання без участі позивача та його представника, підтримала заяву про залишення позову без розгляду та просила задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Статтями 4 і 5 ЦПК України, статтями 15 і 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право у визначеному законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом або договором спосіб.

Обов`язком суду є з`ясування характеру спірних правовідносин (предмета і підстав позову), наявності/відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання права власності на транспортний засіб CHEVROLET CAPTIVA, номер кузову НОМЕР_1 , сірого кольору з державним номером НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , оскільки позивачем набуто право власності на автомобіль марки CHEVROLET CAPTIVA, у зв`язку з виконанням умов договору фінансового лізингу № №K2Q4A!00000551 від 03.12.2020 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Так, 01.01.2026 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2025 року № 1727 «Про внесення зміни до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388».

Постанова № 1727 чітко визначила перелік винятків із заборони на здійснення перереєстрації транспортного засобу у випадках, коли до сервісного центру МВС надходить звернення щодо транспортного засобу, відомості про лізингодавця при цьому містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відтепер така заборона не застосовується, зокрема, у разі, якщо транспортний засіб набуто у власність лізингоодержувачем у порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Перелік документів для перереєстрації визначено пунктом 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388. Для перереєстрації транспортного засобу подаються: заява; документ, що посвідчує особу власника (або його представника); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); документ, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, зокрема договір фінансового лізингу та документи про виконання зобов`язань; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; у разі потреби - довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника; документ про сплату обов`язкових платежів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на теперішній час законодавчі обмеження щодо перереєстрації транспортних засобів, придбаних відповідно до договору фінансового лізингу, усунуті, а як наслідок у справі відсутній предмет спору.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 конкретизовано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Зважаючи на те, що на теперішній час законодавчі обмеження щодо перереєстрації транспортних засобів, придбаних відповідно до договору фінансового лізингу, усунуті, крім того, відповідно до матеріалів справи, 14.01.2026 року позивач скористався своїм правом, яке було відновлено не відповідачем та звернувшись до ТСЦ МВС № 8045 здійснив перереєстрацію транспортного засобу CHEVROLET CAPTIVA універсал-В; номер кузову НОМЕР_1 , сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 на своє ім`я, що підтверджено талоном запису до ТСЦ МВС від 14.01.2026р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14.01.2026р., серії НОМЕР_3 , відтак, відсутній предмет спору, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст.142ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом наведеної норми при відмові позивача від позову на користь позивача присуджується стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача у разі, якщо він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №461/4349/23 (провадження №61-1св24), тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом, яке було відновлено не відповідачем та звернувшись до ТСЦ МВС № 8045 здійснив перереєстрацію транспортного засобу CHEVROLET CAPTIVA універсал-В; номер кузову НОМЕР_1 , сірого кольору, державний номер НОМЕР_2 на своє ім`я, що підтверджено талоном запису до ТСЦ МВС від 14.01.2026р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14.01.2026р., серії НОМЕР_3 , у зв`язку із цим провадження у справі зумовлено фактом задоволення заявлених вимог, відтак суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137ЦПК України України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат представником позивача, суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 30.04.2025 року, копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги (відповідно до змісту якої винагорода адвоката складає 40 000,00 грн.), копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Дослідивши подані представником позивача докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній справі, складність справи, закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому розмірі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 255, 257, 260, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача Іванченко В.С. про закриття провадження у справі № 757/24424/25-ц - задовольнити.

Провадження у цивільній справі № 757/24424/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи: Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві про визнання права власності - закрити.

Заяву представника позивача Василюк Н.І. про залишення позову у цивільній справі № 757/24424/25-ц без розгляду - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви представника позивача Василюк Н.І. - відмовити.

Роз`яснити позивачеві, що його повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ: 14360570.

Суддя О.М.Соколов