Ухвала суду № 135759984, 07.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17853/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

01.04.2026 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи подане клопотання, слідчий вказує, що в ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований та здійснював діяльність як фізична особа - підприємець ОСОБА_5 , однак не обмежуючись отриманням доходів виключно у спосіб, передбачений чинним законодавством України, діючи з корисливих мотивів та переслідуючи мету незаконного збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року (більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), перебуваючи у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, виник злочинний умисел на вчинення кримінальних правопорушень проти власності з метою власного збагачення.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, спланував досягнення поставленої мети шляхом створення та подальшого керування організованою групою, сформованою не пізніше березня 2024 року (більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), визначивши спрямованість її злочинної діяльності як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), у тому числі шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілих.

У період часу не пізніше березня 2024 року (більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим)

ОСОБА_5 було створено організовану групу, тобто стійке об`єднання кількох осіб, заздалегідь зорганізованих для спільного заняття злочинною діяльністю протягом тривалого часу, до складу якої він залучив своїх знайомих - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_5 було визначено мету та завдання існування вказаної організованої групи, які полягали у заволодінні грошовими коштами громадян шляхом шахрайства, а саме шляхом обману, через незаконний перевипуск SIM карток потерпілих з фізичного носія на eSIM із використанням мобільних телефонів та подальшого несанкціонованого отримання доступу до систем інтернет банкінгу потерпілих, у результаті чого учасники організованої групи отримували доступ до грошових коштів, що знаходилися на банківських рахунках потерпілих, після чого планували розпоряджатися ними на власний розсуд. Заволодіння грошовими коштами потерпілих учасниками організованої групи здійснювалося з використанням електронно обчислювальної техніки, зокрема мобільних телефонів та інших технічних засобів, шляхом їх застосування для незаконного перевипуску SIM карток потерпілих з фізичного носія на eSIM, а також під час спілкування з потерпілими та/або працівниками банківських установ. У ході такого спілкування учасники організованої групи, діючи узгоджено та виконуючи спільний злочинний план, вводили зазначених осіб в оману, внаслідок чого отримували несанкціонований доступ до систем інтернет банкінгу та грошових коштів, що зберігалися на банківських рахунках потерпілих. Зазначені дії вчинялися з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, що стало джерелом доходів членів організованої групи.

Розподіл грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, між учасниками організованої групи здійснювався за вказівкою та під контролем ОСОБА_5 , який визначав порядок і пропорції такого розподілу на власний розсуд, що свідчить про його керівну роль у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.

При створенні організованої групи ОСОБА_5 використав тривалі дружні та знайомі зв`язки з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які склалися внаслідок постійного проживання в одному населеному пункті - місті Кривому Розі Дніпропетровської області. При цьому ОСОБА_5 усвідомлював, що зазначені особи є фізично здоровими та розвиненими, не мають постійного місця роботи та джерела законного доходу, перебувають у скрутному матеріальному становищі та, як наслідок, будуть зацікавлені в отриманні коштів і беззаперечно виконуватимуть його вказівки. Така ситуація забезпечувала можливість тривалої та скоординованої злочинної діяльності організованої групи.

У процесі спільної злочинної діяльності та на основі тривалих дружніх стосунків між ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були налагоджені тісні довірливі психологічні взаємини, які згодом трансформувалися в усталені правила поведінки та забезпечували стійку злочинну діяльність учасників організованої групи.

Ієрархічна структура зазначеної організованої групи базувалася на авторитеті та лідерських якостях ОСОБА_5 . Він наділений природними рисами лідера, є комунікабельним, здатним організовувати діяльність інших осіб і підпорядковувати їх собі, а також схильний до вчинення правопорушень, що забезпечило визнання його авторитету іншими учасниками групи та їх безумовне підпорядкування.

Безумовне підпорядкування ОСОБА_5 також було обумовлено його навичками ефективного використання інформаційних ресурсів мережі Інтернет та месенджерів для організації діяльності групи. Разом із тим, інші учасники групи безумовно підпорядковувались прийнятим рішенням, під час підготовки та вчинення злочинів, та одночасно проявляли високий рівень організації та здатність до самовдосконалення.

Всі члени організованої групи були обізнані про протиправні цілі угруповання, проявляли бажання та сприяли досягненню визначеної мети вчинення злочинів у межах відведеної кожному учаснику спеціальної ролі.

Злочини вчинялися з прямим умислом, тобто учасники організованої групи усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви та мету власного збагачення шляхом вчинення шахрайських дій, спрямованих на заволодіння чужим майном.

Зазначена організована група характеризувалася корисливою спрямованістю дій її учасників, єдністю злочинних намірів, тотожністю способу вчинення кримінальних правопорушень, стійкістю складу та тривалістю спільної злочинної діяльності. Злочини вчинялися відповідно до заздалегідь розробленого та узгодженого плану, з детальною підготовкою до їх реалізації, чітким розподілом ролей між співучасниками та використанням єдиних способів незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману, зокрема через незаконний перевипуск SIM-карток та подальше несанкціоноване отримання доступу до систем інтернет-банкінгу. Отримані злочинним шляхом грошові кошти акумулювалися на підконтрольних учасникам групи банківських рахунках та/або платіжних інструментах, після чого знімалися у готівковій формі через банкомати та/або термінали та розподілялися між членами організованої групи відповідно до встановлених ОСОБА_5 правил.

Членами організованої групи вживалися всі необхідні заходи конспірації, визначені та організовані ОСОБА_5 , з метою унеможливлення викриття протиправної діяльності організованої групи правоохоронними органами, ОСОБА_5 налагодив єдиний та стандартизований спосіб вчинення кримінальних правопорушень із використанням типових (шаблонних) схем, що включали незаконний перевипуск SIM-карток потерпілих з фізичного носія на eSIM, регулярну зміну номерів мобільного зв`язку після вчинення злочинів, а також використання нових мобільних телефонів, які після вчинення кримінального правопорушення змінювались на нові.

Після реалізації злочинних намірів, відповідні мобільні номери деактивовувалися, а створені за їх допомогою облікові записи у месенджерах, зокрема з підвищеним рівнем шифрування, використовувалися для прихованого спілкування між учасниками організованої групи, координації дій та отримання доступу до систем інтернет-банкінгу потерпілих. Зазначені дії були спрямовані на маскування місцезнаходження учасників групи, приховування їх особистих даних та ускладнення встановлення причетності до вчинених кримінальних правопорушень.

Крім того, з метою конспірації та приховування злочинного походження грошових коштів, ОСОБА_5 організував використання банківських карток, емітованих на сторонніх осіб, які не були обізнані щодо протиправних цілей організованої групи та не усвідомлювали злочинний характер використання таких платіжних інструментів. Окремі з цих осіб, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, передавали свої банківські картки учасникам організованої групи, що забезпечувало можливість отримання, акумулювання та подальшого зняття грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

Окремо слід зазначити, що дії членів організованої групи під час вчинення кримінальних правопорушень характеризувалися чітким та заздалегідь узгодженим розподілом ролей між кожним з учасників, ретельною підготовкою та плануванням злочинної діяльності, а також завчасною підготовкою засобів і знарядь для вчинення кримінальних правопорушень та розробленням заходів, спрямованих на приховування слідів вчинених злочинів.

Для виконання складеного злочинного плану ОСОБА_5 усвідомлюючи, що самостійно виконати необхідний обсяг дій вони не спроможні, залучив до вчинення злочину наступних осіб, розподіливши їх ролі таким чином.

ОСОБА_5 , будучи організатором вказаної організованої групи, підібрав її учасників - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , розподілив між ними ролі, розробив єдиний узгоджений план вчинення шахрайських дій, при цьому детально визначив алгоритм дій кожного з учасників, спрямований на введення потерпілих в оману шляхом незаконного перевипуску SIM-карток та подальшого несанкціонованого отримання доступу до систем інтернет-банкінгу. Крім того, ОСОБА_5 організовував та особисто здійснював ретельну підготовку до вчинення кримінальних правопорушень, координував дії учасників групи та забезпечував їх взаємодію.

З метою конспірації злочинної діяльності ОСОБА_5 приймав рішення щодо використання різних номерів мобільного зв`язку та SIM-карток операторів мобільного зв`язку, організовував їх зміну після вчинення злочинів, визначав порядок використання месенджерів з підвищеним рівнем захисту інформації, а також надавав співучасникам обов`язкові до виконання вказівки, спрямовані на маскування злочинної діяльності та ускладнення її викриття правоохоронними органами.

З метою забезпечення безперебійної діяльності організованої групи та запобігання виникненню внутрішніх конфліктів між її учасниками, ОСОБА_5 взяв на себе функції контролю за грошовими коштами, здобутими злочинним шляхом, визначав порядок їх акумулювання, використання та розподілу. Частину отриманих коштів він спрямовував на забезпечення функціонування злочинної діяльності, зокрема на придбання SIM-карток, технічних засобів та оплату послуг, пов`язаних із використанням банківських карток сторонніх осіб, іншу частину - розподіляв між учасниками організованої групи на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_5 безпосередньо брав активну участь у підготовці та організації вчинення шахрайських дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами потерпілих, зокрема забезпечував надання засобів, необхідних для незаконного заволодіння такими коштами. При цьому він здійснював загальне керівництво діями інших співучасників, координував їхню діяльність та контролював виконання кожним із них відведеної ролі в межах реалізації спільного злочинного плану.

Виконавець ОСОБА_8 , будучи активним членом організованої групи, безпосередньо брав участь у вчиненні кримінальних правопорушень, виконуючи відведену йому роль щодо незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілих.

На виконання попередньо розробленого керівником організованої групи плану, ОСОБА_8 , використовуючи банківські платіжні картки, реквізити рахунків, а також технічні та програмні можливості банківських установ, здійснював зняття готівкових коштів та проведення безготівкових розрахунків через банкомати та POS-термінали, з метою фактичного заволодіння грошовими коштами, здобутими злочинним шляхом.

Крім того, ОСОБА_8 здійснював багаторазові фінансові операції, у тому числі серійні транзакції та зняття готівки, спрямовані на ускладнення відстеження руху коштів та приховування їх злочинного походження. За виконання відведеної ролі ОСОБА_8 отримував від ОСОБА_5 частину незаконно здобутих грошових коштів

Виконавець ОСОБА_7 , будучи активним членом організованої групи, безпосередньо брала участь у вчиненні кримінальних правопорушень, діючи за заздалегідь розробленим планом та виконуючи відведену їй роль у межах спільної злочинної діяльності під керівництвом ОСОБА_5 .

Зокрема, ОСОБА_7 , використовуючи мобільні телефони, SIM-картки операторів мобільного зв`язку та месенджери з підвищеним рівнем захисту, здійснювала спілкування з потерпілими та/або працівниками фінансових установ, вводячи їх в оману з метою сприяння незаконному перевипуску SIM-карток, підтвердження фінансових операцій та отримання доступу до облікових записів інтернет-банкінгу потерпілих.

Крім того, ОСОБА_7 брала участь у координації дій інших учасників групи, забезпечувала оперативну передачу інформації між співучасниками, а також виконувала дії, пов`язані з використанням банківських карток сторонніх осіб, у тому числі для отримання, переміщення та подальшого зняття грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. За виконання відведеної ролі ОСОБА_7 отримувала від ОСОБА_5 частину незаконно здобутих грошових коштів.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не був обізнаний зі злочинним планом, працював у ФОП « ОСОБА_5 », перебував у трудовому та фінансовому підпорядкуванні ОСОБА_5 та, у свою чергу, за його вказівкою надав POS-термінал № S1KZ06YN, що перебував за адресою реєстрації термінала ФОП « ОСОБА_5 », а саме: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, особам, на яких вказував ОСОБА_5 та за його особистою вказівкою, після чого отримані грошові кошти передавались останньому.

Діючи у складі організованої групи ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , вчинили наступні кримінальні правопорушення:

1. 24.02.2022 о 04 год 30 хв російська федерація перейшла до відкритої збройної агресії проти України, що супроводжується безпрецедентними за своїм цинізмом і жорстокістю воєнними злочинами, злочинами проти людяності та злочинами геноциду, внаслідок чого порушено загальновизнані норми й принципи міжнародного права, зокрема територіальну цілісність і непорушність кордонів суверенної держави, а також принцип незастосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності або політичної незалежності держави.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №?64/2022 від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який діє дотепер. У подальшому Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №?49/2024 передбачено продовження воєнного стану строком на 90 діб - з 14 лютого 2024 року по 13 травня 2024 року; Указом Президента України від 6 травня 2024 року №?271/2024 - строком на 90 діб з 14 травня 2024 року по 11 серпня 2024 року; Указом Президента України від 23 липня 2024 року №?469/2024 - строком на 90 діб з 12 серпня 2024 року по 9 листопада 2024 року; а також Указом Президента України від 7 листопада 2024 року №?740/2024 - строком на 90 діб з 10 листопада 2024 року по 7 лютого 2025 року.

Незважаючи на дію воєнного стану на території України, фактично зневажливо та байдуже ставлячись до соціальних цінностей і суспільних інтересів, не пізніше березня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи корисливий мотив, зорганізувався разом із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в організовану групу з метою вчинення кримінальних правопорушень, а саме шахрайств шляхом заволодіння грошовими коштами потерпілих через незаконний доступ до фінансових банківських рахунків і мобільних номерів із використанням технічних засобів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, ОСОБА_5 , діючи повторно за попередньою змовою в складі організованої групи осіб із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вчинили комплекс узгоджених дій, які вважали необхідними для підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а саме шахрайства шляхом обману та зловживання довірою потерпілих, що полягало в незаконному перевипуску SIM карток із фізичного носія на eSIM, подальшому отриманні несанкціонованого доступу до систем інтернет банкінгу та заволодінні грошовими коштами, які перебували на банківських рахунках потерпілих.

02.03.2024 о 17 год. 00 хв ОСОБА_7 , діючи відповідно до відведеної їй ролі в складі організованої групи, за попередньою змовою з іншими учасниками групи, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно і цілеспрямовано, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», здійснила дзвінок з мобільного номера НОМЕР_1 на мобільний телефон НОМЕР_2 , який належить потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Представившись працівником мобільного оператора ТОВ «Лайфселл», вона запропонувала потерпілій отримати послугу «завжди на зв`язку», на що ОСОБА_10 погодилася. Після цього на вказаний мобільний номер надійшло SMS-повідомлення з кодом авторизації «262609», який потерпіла повідомила ОСОБА_7 . Після отримання коду розмова завершилась.

У подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», під приводом заміни (перевипуску) SIM-картки з фізичного носія на eSIM, за допомогою мобільного телефону з IMEI НОМЕР_3 несанкціоновано здійснила перевипуск SIM-картки з особистим фінансовим номером НОМЕР_2 , який використовувала ОСОБА_10 , через мобільний додаток «My lifecell».

Надалі ОСОБА_7 , використовуючи фінансовий номер НОМЕР_2 , отримала доступ до особистого кабінету потерпілої в онлайн-банкінгах АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Акцент Банк» шляхом заміни паролів, встановлених ОСОБА_10 , через сервіс відновлення пароля. ОСОБА_7 отримала нові паролі та таким чином здобула доступ до фінансового кабінету потерпілої з банківськими картками № НОМЕР_4 у АТ КБ «Приватбанк» та № НОМЕР_5 у АТ «Акцент Банк», відкритими на ім`я ОСОБА_10 , та до грошових коштів на цих банківських рахунках, після чого надала доступ ОСОБА_8

02.03.2024 о 17:17, ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, за допомогою онлайн-банкінгу «Приват24» здійснила заміну фінансового номера потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з НОМЕР_2 на НОМЕР_6 .

Використовуючи новий фінансовий номер НОМЕР_6 та отримавши доступ до особистого кабінету потерпілої в онлайн-банкінгу «Приват24» шляхом відновлення пароля, ОСОБА_7 отримала повний доступ до фінансового кабінету потерпілої.

Після цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснив незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_10 , шляхом проведення розрахунків з її банківських рахунків.

Отримавши грошові кошти в загальній сумі 46 402 гривень, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпорядилися ними на власний розсуд.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом вчинення шахрайства, заволоділи чужим майном, завдавши потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 46 402 гривень.

2. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи корисливий мотив, діючи у складі організованої групи, створеної та очолюваної ним за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою незаконного особистого збагачення та заволодіння чужим майном, у невстановлений досудовим розслідуванням час ухвалив рішення про вчинення нового кримінального правопорушення у складі організованої групи, а саме шахрайства, шляхом реалізації заздалегідь розробленої схеми, що полягала в незаконному перевипуску SIM-карток потерпілих з фізичного носія на eSIM із використанням мобільних телефонів та подальшому несанкціонованому отриманні доступу до систем інтернет-банкінгу потерпілих, у результаті чого учасники групи отримували доступ до грошових коштів на банківських рахунках потерпілих та розпоряджалися ними на власний розсуд.

У подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, діючи відповідно до відведеної їй ролі в складі організованої групи, за попередньою змовою з іншими учасниками групи, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно і цілеспрямовано, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», здійснила запит на перевипуск SIM-картки мобільного телефону НОМЕР_7 , що належить потерпілій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з фізичного носія на eSIM.

Внаслідок цього, 07.10.2024 о 11 год. 55 хв на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_11 , НОМЕР_7 надійшов дзвінок з мобільного телефону НОМЕР_8 . Коли потерпіла підняла слухавку, з нею розмовляв мобільний бот оператора ТОВ «Лайфселл». Не дочекавшись завершення повідомлення, ОСОБА_11 випадково натиснула «1» і поклала слухавку. Після цього її номер телефону був заблокований.

В подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», під приводом заміни (перевипуску) SIM-картки з фізичного носія на eSIM, за допомогою мобільного телефону IMEI 1: НОМЕР_9 , несанкціоновано здійснила заміну (перевипуск) SIM-картки з особистим фінансовим номером НОМЕР_7 , який використовує ОСОБА_11 , через мобільний додаток «My lifecell».

Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи фінансовий номер НОМЕР_7 , отримала доступ до особистого кабінету потерпілої в онлайн-банкінгах АТ "Універсал банк" - «monobank» шляхом заміни паролів, встановлених ОСОБА_11 , через сервіс відновлення пароля. ОСОБА_7 отримала нові паролі та таким чином здобула доступ до фінансового кабінету потерпілої з банківською карткою № НОМЕР_10 в АТ "Універсал банк" відкритим на ім`я ОСОБА_11 , та до грошових коштів на цьому банківському рахунку, після чого надала доступ ОСОБА_8 .

Після цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснив незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_11 , шляхом зняття грошових коштів з банківського рахунку.

Отримавши грошові кошти в загальній сумі 104 000 гривень 00 копійок, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпорядилися ними на власний розсуд.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом вчинення шахрайства, заволоділи чужим майном, завдавши потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 104 000,00 гривень.

3. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи корисливий мотив, діючи у складі організованої групи, створеної та очолюваної ним за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою незаконного особистого збагачення та заволодіння чужим майном, у невстановлений досудовим розслідуванням час ухвалив рішення про вчинення нового кримінального правопорушення у складі організованої групи, а саме шахрайства, шляхом реалізації заздалегідь розробленої схеми, що полягала в незаконному перевипуску SIM-карток потерпілих з фізичного носія на eSIM із використанням мобільних телефонів та подальшому несанкціонованому отриманні доступу до систем інтернет-банкінгу потерпілих, у результаті чого учасники групи отримували доступ до грошових коштів на банківських рахунках потерпілих та розпоряджалися ними на власний розсуд.

У подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, діючи відповідно до відведеної їй ролі в складі організованої групи, за попередньою змовою з іншими учасниками групи, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно і цілеспрямовано, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», здійснила запит на перевипуск SIM-картки мобільного телефону НОМЕР_11 , що належить потерпілій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з фізичного носія на eSIM.

Внаслідок цього, 15.10.2024 о 23:02 на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_12 надійшов дзвінок. Коли потерпіла підняла слухавку, з нею розмовляв мобільний бот оператора ТОВ «Лайфселл». Не дочекавшись завершення повідомлення, ОСОБА_12 натиснула «1» і поклала слухавку. Після цього її номер телефону був заблокований.

В подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», під приводом заміни (перевипуску) SIM-картки з фізичного носія на eSIM, за допомогою мобільного телефону IMEI 1: НОМЕР_12 , несанкціоновано здійснила заміну (перевипуск) SIM-картки з особистим фінансовим номером НОМЕР_11 , який використовує ОСОБА_12 , через мобільний додаток «My lifecell».

15.10.2024 о 23:13 ОСОБА_7 за допомогою онлайн-банкінгу «Приват24» здійснила зміну фінансового номера потерпілої ОСОБА_12 з номеру мобільного телефону НОМЕР_11 на новий, підконтрольний номер мобільного телефону НОМЕР_13 .

Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи фінансовий номер НОМЕР_13 , за допомогою мобільного телефону IMEI 1: НОМЕР_14 IMEI 1: НОМЕР_15 , отримала доступ до особистого кабінету потерпілої в онлайн-банкінгах АТ КБ «Приватбанк» шляхом заміни паролів, встановлених ОСОБА_12 , через сервіс відновлення пароля. ОСОБА_7 отримала нові паролі та таким чином здобула доступ до фінансового кабінету потерпілої з банківськими рахунками № НОМЕР_16 та № НОМЕР_17 у АТ КБ «Приватбанк» відкритим на ім`я ОСОБА_12 , та до грошових коштів на цих банківських рахунках, після чого надала доступ ОСОБА_8 .

Після цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснив незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_12 , шляхом проведення переказу з її банківських рахунків на підконтрольні їм банківські рахунки.

Крім цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснив незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_12 , шляхом зняття особистих коштів ОСОБА_12 .

Крім цього, ОСОБА_9 , не будучи обізнаним із злочинним планом, діючи за вказівкою ОСОБА_5 надав POS-термінал № S1KZ06YN ОСОБА_8 , який перебуваючи за адресою реєстрації термінала ФОП « ОСОБА_5 », а саме: АДРЕСА_1 , здійснив розрахунок особистими коштами ОСОБА_12 , а саме 16.10.2024 о 08 год 41 хв. ретейлер «VIKNADVERI», термінал S1KZ06YN, з використанням реквізитів платіжної карти з банківським рахунком № НОМЕР_17 проведено трансакцію на суму 60 000 гривень та 16.10.2024 о 08 год 42 хв. ретейлер «VIKNADVERI», термінал S1KZ06YN, з використанням реквізитів платіжної карти з банківським рахунком № НОМЕР_17 проведено трансакцію на суму 5000 гривень

Отримавши грошові кошти в загальній сумі 293?936 гривень 50 копійок, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпорядилися ними на власний розсуд.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом вчинення шахрайства, заволоділи чужим майном, завдавши потерпілій ОСОБА_12 , матеріальної шкоди на загальну суму 293?936,50 гривень.

4. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи корисливий мотив, діючи у складі організованої групи, створеної та очолюваної ним за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою незаконного особистого збагачення та заволодіння чужим майном, у невстановлений досудовим розслідуванням час ухвалив рішення про вчинення нового кримінального правопорушення у складі організованої групи, а саме шахрайства, шляхом реалізації заздалегідь розробленої схеми, що полягала в незаконному перевипуску SIM-карток потерпілих з фізичного носія на eSIM із використанням мобільних телефонів та подальшому несанкціонованому отриманні доступу до систем інтернет-банкінгу потерпілих, у результаті чого учасники групи отримували доступ до грошових коштів на банківських рахунках потерпілих та розпоряджалися ними на власний розсуд.

В подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, діючи відповідно до відведеної їй ролі в складі організованої групи, за попередньою змовою з іншими учасниками групи, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно і цілеспрямовано, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», здійснила запит на перевипуск SIM-картки мобільного телефону НОМЕР_18 , що належить потерпілій ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з фізичного носія на eSIM.

Внаслідок цього, 24.10.2024 о 07 год. 55 хв. на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_13 надійшов дзвінок. Коли потерпіла підняла слухавку, з нею розмовляв мобільний бот оператора ТОВ «Лайфселл». Дочекавшись завершення повідомлення, ОСОБА_13 натиснула «1» і поклала слухавку. Після цього її номер телефону був заблокований.

У подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», під приводом заміни (перевипуску) SIM-картки з фізичного носія на eSIM, за допомогою мобільного телефону IMEI 1: НОМЕР_19 , несанкціоновано здійснила заміну (перевипуск) SIM-картки з особистим фінансовим номером НОМЕР_18 , який використовує ОСОБА_13 , через мобільний додаток «My lifecell».

24.10.2024 о 07 год. 58 хв. ОСОБА_7 за допомогою онлайн-банкінгу «Приват24» здійснила зміну фінансового номера потерпілої ОСОБА_13 з номеру мобільного телефону НОМЕР_18 на новий, підконтрольний номер мобільного телефону НОМЕР_20 .

Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи фінансовий номер НОМЕР_20 , отримала доступ до особистого кабінету потерпілої в онлайн-банкінгах АТ КБ «Приватбанк» шляхом заміни паролів, встановлених ОСОБА_13 , через сервіс відновлення пароля. ОСОБА_7 отримала нові паролі та таким чином здобула доступ до фінансового кабінету потерпілої з банківськими картками № НОМЕР_21 , № НОМЕР_22 та № НОМЕР_23 у АТ КБ «Приватбанк» відкритим на ім`я ОСОБА_13 , та до грошових коштів на цих банківських рахунків, після чого надала доступ ОСОБА_8 .

Після цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснив незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_13 , шляхом проведення переказу з її банківських рахунків на підконтрольні їм банківські рахунки.

Крім цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснив незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_13 , шляхом їх зняття.

Крім цього, ОСОБА_9 не будучи обізнаним із злочинним планом, діючи за вказівкою ОСОБА_5 надав POS-термінал № S1KZ06YN ОСОБА_8 , який перебуваючи за адресою реєстрації термінала ФОП « ОСОБА_5 » АДРЕСА_1 , здійснив розрахунок особистими коштами ОСОБА_13 , а саме 24.10.2024 о 10 год 18 хв. ретейлер «VIKNADVERI», термінал S1KZ06YN, з використанням реквізитів платіжної карти № НОМЕР_21 проведено трансакцію на суму 109 980 гривень.

Отримавши грошові кошти в загальній сумі 300?882 гривень 00 копійок, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпорядилися ними на власний розсуд.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом вчинення шахрайства, заволоділи чужим майном, завдавши потерпілій ОСОБА_13 матеріальної шкоди на загальну суму 300?882 гривень 00 копійок.

5. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи корисливий мотив, діючи у складі організованої групи, створеної та очолюваної ним за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою незаконного особистого збагачення та заволодіння чужим майном, у невстановлений досудовим розслідуванням час ухвалив рішення про вчинення нового кримінального правопорушення у складі організованої групи, а саме шахрайства, шляхом реалізації заздалегідь розробленої схеми, що полягала в незаконному перевипуску SIM-карток потерпілих з фізичного носія на eSIM із використанням мобільних телефонів та подальшому несанкціонованому отриманні доступу до систем інтернет-банкінгу потерпілих, у результаті чого учасники групи отримували доступ до грошових коштів на банківських рахунках потерпілих та розпоряджалися ними на власний розсуд.

В подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, діючи відповідно до відведеної їй ролі в складі організованої групи, за попередньою змовою з іншими учасниками групи, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його наслідки, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно і цілеспрямовано, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», здійснила запит на перевипуск SIM-картки мобільного телефону НОМЕР_24 що належить потерпілій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з фізичного носія на eSIM.

Внаслідок цього, 28.12.2024 о 21 год. 35 хв. на мобільний телефон потерпілої ОСОБА_14 НОМЕР_24 , надійшов дзвінок з мобільного телефону НОМЕР_8 . Коли потерпіла підняла слухавку, з нею розмовляв мобільний бот оператора ТОВ «Лайфселл». Дочекавшись завершення повідомлення, ОСОБА_14 натиснула «1» і поклала слухавку. Після цього її номер телефону був заблокований. Після цього на її номер з вказаного номера було здійснено ще декілька дзвінків, однак ОСОБА_14 слухавку не підняла.

В подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 , перебуваючи за невстановленою на час досудового розслідування адресою, реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно та з корисливих мотивів, використовуючи спеціальні технічні засоби та вразливість системи ТОВ «Лайфселл», під приводом заміни (перевипуску) SIM-картки з фізичного носія на eSIM, за допомогою мобільного телефону IMEI 1: НОМЕР_25 , несанкціоновано здійснила заміну (перевипуск) SIM-картки з особистим фінансовим номером НОМЕР_24 , який використовує ОСОБА_14 через мобільний додаток «My lifecell».

Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи фінансовий номер НОМЕР_24 , отримала доступ до особистого кабінету потерпілої в онлайн-банкінгах АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» шляхом заміни паролів, встановлених ОСОБА_14 , через сервіс відновлення пароля. ОСОБА_7 отримала нові паролі та таким чином здобула доступ до фінансових кабінетів потерпілої з банківськими картками № НОМЕР_26 і № НОМЕР_27 у АТ КБ «Приватбанк» та № НОМЕР_28 у АТ «Ощадбанк» відкритими на ім`я ОСОБА_14 , та до грошових коштів на цих банківських рахунках, після чого надала доступ ОСОБА_8 .

Після цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснив незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_14 , шляхом проведення переказу з її банківських карток № НОМЕР_27 та № НОМЕР_26 на її банківську картку № НОМЕР_28 .

Крім цього, отримавши доступ до зазначених банківських рахунків потерпілої без її відома та дозволу, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою, відповідно до спільного злочинного умислу, здійснили незаконне заволодіння чужим майном, а саме - коштами ОСОБА_14 , шляхом зняття особистих коштів ОСОБА_14 , з її банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_28 у сумі 20 000 гривень.

Крім цього, ОСОБА_8 , шляхом проведення переказу з її банківського рахунку на підконтрольні їм банківський рахунок коштів ОСОБА_14 .

Також, 29.12.2024 о 04 год. 39 хв. ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_7 , бажаючи довести спільного злочинного умислу до кінця, здійснили переказ - з картки № НОМЕР_27 на банківський рахунок № НОМЕР_29 у сумі 500 гривень та 29.12.2024 о 04 год. 41 хв. здійснив переказ - з банківської картки № НОМЕР_27 на банківських рахунок № НОМЕР_29 у сумі 250 гривень.

Отримавши грошові кошти в загальній сумі 66 750 гривень 00 копійок, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпорядилися ними на власний розсуд.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом вчинення шахрайства, заволоділи чужим майном, завдавши потерпілій ОСОБА_14 , матеріальної шкоди на загальну суму 66 750 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в шахрайстві, вчиненого організованою групою, тобто у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України.

Слідчий вважає наявними ризики, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з метою їх запобігання наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варти, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на необгрунтваність підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.

31 березня 2026 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянину України, раніше судимому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України.

З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту, погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, навіть в стороннього спостерігача не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджуються долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- протоколом огляду мобільного телефону Iphone 11 Pro, що належить ОСОБА_5 , від 06.05.2025, під час якого у месенджері «Telegram» виявлено діалог із контактом «ОСОБА_28», який надсилав фотографії із зображенням ОСОБА_8 , що відповідають матеріалам кримінального провадження, зокрема під час зняття грошових коштів із банкомату та здійснення розрахунків банківською карткою потерпілої у торговельних закладах, а також аудіо файл із голосом ОСОБА_7 , яку ОСОБА_5 впізнав. Крім того у вказаному діалозі ОСОБА_5 повідомив про можливість використання зазначеної інформації з метою повідомлення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про загрозу притягнення до кримінальної відповідальності та призначення покарання у вигляді реального позбавлення волі як учасникам групи;

- протоколами огляду мобільного телефону Samsung SM-J500F/DS, що належить ОСОБА_5 , від 27.03.2025, якими встановлено наявність листування із контактами «ОСОБА_27», «ОСОБА_29 » та « ОСОБА_16 » ( ОСОБА_8 ), у ході якого ОСОБА_5 повідомляв про передачу eSIM-карт, мобільних телефонів та грошових коштів учасникам групи для здійснення протиправної діяльності, надавав реквізити власної банківської картки для перерахування отриманих злочинним шляхом грошових коштів, координував дії учасників групи, надавав вказівки щодо приховування злочинної діяльності, створення неправдивих пояснень («легенд») та повідомляв про наміри врегулювання ситуації з правоохоронними органами, що свідчить про організацію та координацію ним протиправної діяльності;

- протоколом огляду мобільного телефону Samsung S-20, вилученого 12.04.2025 за місцем проживання ОСОБА_5 , де фактично проживали ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , яким встановлено наявність файлу із зображенням квитанції АТ «Ощадбанк» про перерахування грошових коштів потерпілої ОСОБА_14 у сумі 9 000 грн на банківську картку, що підтверджує факт заволодіння її коштами;

- протоколами огляду інформації, отриманої на підставі тимчасового доступу до документів, зокрема: АТ «А-Банк» та операторів мобільного зв`язку від 10.09.2024, якими встановлено факти заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_10 шляхом здійснення розрахункових операцій у магазинах «Фокстрот» з кодом операції «FOX-0140» на суму 21 998 грн та «Tsitrus» на суму 23 399 грн, а також здійснення дзвінків, пов`язаних із вчиненням кримінального правопорушення;

- протоколами огляду відеозаписів від 08.03.2024 із камер відеоспостереження магазинів «Цитрус» та «Фокстрот», якими зафіксовано використання ОСОБА_8 банківської картки потерпілої ОСОБА_10 для здійснення розрахунків на загальну суму 45 397 грн;

- рапортом оперуповноваженого ВКП КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якого встановлено причетність ОСОБА_8 до заволодіння грошовими коштами потерпілої;

- протоколами огляду, якими встановлено факти несанкціонованої зміни фінансових номерів потерпілих, а саме: ОСОБА_10 від 02.03.2024, ОСОБА_12 від 15.10.2024, ОСОБА_13 від 24.10.2024, що свідчить про втручання у роботу банківських систем з метою подальшого заволодіння грошовими коштами;

- протоколами огляду оптичних носіїв інформації від 29.10.2025, 31.10.2025, якими зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_7 , яка представлялася потерпілими, з операторами банківських установ АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Ощадбанк» з метою отримання доступу до банківських рахунків потерпілих;

- протоколами огляду оптичних носіїв від 22.12.2025 та 16.01.2026, якими зафіксовано фотозображення місць зняття грошових коштів із банківських рахунків потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;

- протоколами огляду оптичних носіїв від 23.01.2026, якими встановлено зміну місцезнаходження мобільних телефонів потерпілих із їх фактичного місця проживання до міста Кривий Ріг, що підтверджує їх використання учасниками організованої групи;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_17 від 23.10.2025, який повідомив про неодноразовий продаж мобільних телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які використовувались у протиправній діяльності;

- протоколом огляду оптичного носія від 29.10.2025, яким зафіксовано рух грошових коштів по банківських рахунках потерпілих, у тому числі операції зі зняття грошових коштів.

- протоколом за результатами проведення НСРД від 03.01.2025, відображена в ньому інформація прямо свідчить про обізнаність та активну участь ОСОБА_5 у протиправній діяльності, що проявляється у координації дій із іншими особами ( ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 ), організації та безпосередньому сприянні проведенню фінансових операцій через підконтрольний ФОП, обговоренні сум та способів маскування походження грошових коштів, а також у фактичному здійсненні відповідних транзакцій (у тому числі на суми 70 000 грн - невдала спроба, 65 000 грн, 109 980 грн), що підтверджується зафіксованими розмовами та узгоджується з встановленими епізодами руху коштів; додатково зафіксовані обставини (зокрема намір залишити місце перебування у стислі строки - протягом 30-40 хвилин) вказують на наявність ризиків ухилення від відповідальності та підтверджують цілеспрямований характер дій особи.

-іншими доказами в їх сукупності.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурором доведено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки відповідальність за вчинення інкримінованих злочинів передбачена у вигляді позбавлення волі. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Судовим розглядом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, а також може вживати заходів щодо видалення та спотворення інформації та документів, які містять сліди кримінальних правопорушень, приховання слідів злочину.

Окрім цього, прокурор в судовому засіданні вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , будучи керівником організованої злочинної групи, надавав вказівки та координував дії іншим учасникам організованої злочинної групи. Враховуючи ці обставини, а також те, що на даний час органом досудового розслідування не допитані усі особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, може вчинити дії направлені на надання цими особами недостовірних свідчень чи примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами у тому числі іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні.

Так, обґрунтованість вказаного ризику відповідає позиції Європейського суду з захисту прав людини, який у справі «Летельє проти Франції» звертає увагу на актуальність реальної загрози чинення тиску на свідків на початкових стадіях досудового розслідування.

Разом з тим, ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПКУ).

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок, встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Що стосується доводів прокурора про ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або вчинення нового правопорушення, то, на переконання слідчого судді, таке обґрунтування має суто формальний характер. Прокурор жодним чином не розкрив ці ризики крізь призму особи підозрюваного та конкретних обставин справи, обмежившись лише загальними твердженнями.

Наряду з вказаним, слідчий суддя приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.

Слідчий суддя звертає увагу сторони обвинувачення, що саме по собі зазначення у клопотанні ризику у кримінальному у провадженні, не може переконати навіть стороннього спостерігача в його обґрунтованості, адже сторона обвинувачення зобов`язана довести існування такого ризику в світлі особи підозрюваного та в розрізі фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється останній, з наданням відповідних підтверджуючих даних.

Разом з тим, в світлі встановлених обставин особи підозрюваної та обставин, за яких було вчинене кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає вірогідність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, досить високим.

Слідчий суддя звертає увагу, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання підозрюваного під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.

Слідчий суддя приймає до уваги, що під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою.

За вказаних обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що, якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов`язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що, з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваним обов`язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, з одночасним покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків з урахуванням вказаних обставин та буде досягнуто належного балансу між цілями досудового розслідування та правами підозрюваного.

Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022216040000408 від 18.05.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 31 травня 2026 року.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, поклавши у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17

- негайно здати на зберігання до уповноваженого органу свій(ї) паспорт(и) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059

Банк отримувача ДКСУ, м.Київ

Код банку отримувача (МФО) 820172

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Термін обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 31 травня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1