Ухвала суду № 135759977, 06.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14598/26-к

пр. 1-кс-19524/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого відділу Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100002294 від 01.06.2024, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2026 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , подана в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого відділу Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100002294 від 01.06.2024.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, 03.03.2026, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2026 у справі № 757/10715/26-к, проведено обшук автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_4 , під час якого вилучено вказаний автомобіль.

Адвокат вказує, що на даний час відсутні будь-які відомості про те, що за результатами проведеного обшуку щодо вилученого майна в подальшому слідчим суддею було вирішено питання про арешт майна, враховуючи, що воно не має жодного відношення до кримінального провадження, а відтак таке майно повинно бути повернуто його власнику.

Адвокат з`явився до суду та подав заяву про проведення судового засідання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий/прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації учасникам провадження, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, суд визнав можливим провести розгляд у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024100100002294 від 01.06.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді № 757/10715/26-к задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_4 , з метою відшукання і вилучення речей і документів, які можуть мати значення у цьому кримінальному провадженні, у тому числі:

- 15 документів, які містять підписи ОСОБА_5 з часом виконання протягом 2024 року, 15 документів, які містять підписи ОСОБА_5 з часом виконання протягом 2025 року (з підписами у кількості не менше 15 в різних документах);

- 15 документів, які містять підписи ОСОБА_6 з часом виконання протягом 2024 року, 15 документів, які містять підписи ОСОБА_6 з часом виконання протягом 2025 року (з підписами у кількості не менше 15 в різних документах);

- 15 документів, які містять підписи ОСОБА_7 з часом виконання протягом 2024 року, 15 документів, які містять підписи ОСОБА_7 з часом виконання протягом 2025 року (з підписами у кількості не менше 15 в різних документах);

- усіх документів (у тому числі договорів, листувань, додатків до договорів, угод, контрактів, рахунків, актів прийому-передачі, документів щодо проведення розрахунків, платіжних доручень, квитанцій, а також усіх документів, які стали підставою для укладення вищевказаних договорів, протоколів загальних зборів учасників підприємства, документів щодо підтвердження повноважень представників, довіреностей, документів, які підтверджують право власності та користування, усіх документів, поданих приватним нотаріусам та державним реєстраторам для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, заяв, листів, повідомлень, свідоцтв про право власності, документів щодо надання і отримання нерухомості у користування та власність, проведення оцінки майна, експертних звітів, довідок щодо визначення вартості, проведення інвентаризацій, присвоєння адрес, тощо), які мають відношення до отримання, відчуження, розпорядження, користування, вчинення будь-яких дій, пов`язаних з виділом, поділом, реєстрацією та перереєстрацією прав власності, вчинення будь-яких інших правочинів щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

1) нежитлова будівля, загальною площею 98 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1;

2) нежитлова будівля, загальною площею 84 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2;

3) нежитлова будівля, загальною площею 42,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3;

4) нежитлова будівля, загальною площею 63,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_4;

5) нежитлова будівля, загальною площею 77,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5;

6) нежитлова будівля, загальною площею 52,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_6;

7) нежитлова будівля, загальною площею 36 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_7;

8) нежитлова будівля, загальною площею 64 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_8;

9) нежитлова будівля, загальною площею 91,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_9;

10) нежитлова будівля, загальною площею 41,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_10;

11) нежитлова будівля, загальною площею 99,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_11;

12) нежитлова будівля, загальною площею 131,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_12;

13) нежитлова будівля, загальною площею 299,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_13;

14) група нежитлових приміщень, загальною площею 145,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_14;

15) група нежитлових приміщень, загальною площею 70,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_15;

16) група нежитлових приміщень, загальною площею 90,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_16;

17) нежитлова будівля, загальною площею 201 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_17;

18) будівля, загальною площею 76 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_18;

19) будинок, загальною площею 98 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_19;

20) будинок, загальною площею 98 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_19;

21) нежитлова будівля, загальною площею 48 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_20;

22) нежитлова будівля, загальною площею 60 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_21;

23) нежитлова будівля, загальною площею 98 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_22;

24) нежитлова будівля, загальною площею 98 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_23;

25) нежитлова будівля, загальною площею 86 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_24;

26) нежитлова будівля, загальною площею 98 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_25;

27) нежитлова будівля, загальною площею 57,4 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_26;

28) нежитлова будівля, загальною площею 63 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_27;

29) нежитлова будівля, загальною площею 58,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_28;

30) нежитлова будівля, загальною площею 95,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_29;

31) будівля, загальною площею 95,1 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_30;

32) будівля, загальною площею 96 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_31;

33) будівля, загальною площею 93,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_32;

34) будівля, загальною площею 29,8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_33;

35) будівля, загальною площею 48 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_34;

- печатки та бланки органів місцевого самоврядування, що використовувались для підробки правовстановлюючої документації, а також підконтрольних фігурантам юридичних осіб, які залучались до процедур передачі речових прав на незаконно захоплені об`єкти нерухомості, зокрема такі як: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КМДА), ТОВ «БІЗ-ГРУП» (код 41272782), ТОВ «ПРОДМАРШ ПРАЙМ» (код 44423223), ТОВ «ДНЕПР АЛЬЯНС 5» (код 40669619), ТОВ «ІРЕНА М» (код 21472849), ТОВ «РАДУГА 21» (код 44640965), а також інших суб`єктів господарювання, які не проживають за вказаною адресою, а також фінансово-господарських, реєстраційних та інших документів, печаток, штампів, кліше суб`єктів господарювання, які не зареєстровані за даною адресою;

- комп`ютерного обладнання (в тому числі носіїв інформації: флеш-накопичувачів, жорстких дисків, ноутбуків, планшетів, тощо), мобільних телефонів, які використовувалися для вчинення злочину та містять відомості щодо відчуження вищевказаних об`єктів нерухомого майна, розташованого у м. Києві;

- комп`ютерного обладнання (в тому числі носіїв інформації: флеш-накопичувачів, жорстких дисків, ноутбуків, планшетів, тощо), мобільних телефонів, які містять відомості щодо листувань, обміну документів та інформації між наступними особами: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- документації щодо провадження незаконної діяльності та подальшого виведення у легальний обіг коштів, отриманих під час злочинної діяльності, а також коштів, отриманих внаслідок вчинення злочинної діяльності та походження яких невідоме;

- інших документів (листів, договорів тощо), чорнових записів та зіпсованих документів, блокнотів, робочих зошитів, в яких може знаходитися інформація, яка має значення для кримінального провадження, інших предметів, що свідчать про обставини вчинення злочину і мають значення для встановлення істини у провадженні, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом`якшення відповідальності;

- автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.

За змістом ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Наряду з вказаним, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Під час вивчення матеріалів скарги, встановлено, що 03 03 2026 р на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2026 р. (Справа № 757/10715/26-к), працівниками Головного слідчого управління Національної поліції України проведено обшук автомобіля «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_4 та який було вилучено.

Разом з тим, під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, яке значення та доказом яких обставин у кримінальному провадженні має вилучене майно, також не надано доказів, які б свідчили, що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного кримінального провадження, чи проведено з ним слідчі дії, спрямовані на доведення причетності такого майна до кримінального провадження.

Вказане свідчить про те, що вилучення та утримування майна немає жодного значення для розслідування кримінального провадження, в межах якого проводився обшук та його вилучення.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України); відповідно, ухвала про дозвіл на обшук не є рішенням, яким обмежується право власності, а майно, вилучене під час обшуку (у тому числі таке, дозвіл на відшукання якого надано), має перебувати у режимі тимчасово вилученого майна з наслідками "або арешт - або повернення".

При дослідженні слідчим суддею матеріалів скарги, вставлено, що стороною обвинувачення не доведено, що прокурор та/або слідчий за погодженням із прокурором невідкладно після проведення обшуку звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає заявник, не підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2026.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166,170-174 цього Кодексу.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За таких обставин, зважаючи на те, що органом досудового розслідування не доведено необхідність подальшого обмеження права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, вилученого під час обшуку, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу - задовольнити.

Зобов`язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні № 12024100100002294 від 01.06.2024, негайно повернути ОСОБА_4 тимчасово вилучене в ході проведення обшуку 03.03.2026 автомобіль «LAND ROVER RANGE ROVER», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_11