Ухвала суду № 135759308, 15.04.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2408/26

Провадження № 2-н/461/178/26

УХВАЛА

Іменем України

15.04.2026 суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу -

в с т а н о в и в :

До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу, в якій, окрім основних вимог, заявник просив стягнути з боржника 130 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи (адміністративного збору за отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначаються, зокрема, сума коштів, що підлягає стягненню, включаючи судовий збір.

Разом з тим, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).

Як роз`яснено у п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011р. №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним видом судового розгляду, який здійснюється без виклику сторін та ґрунтується виключно на письмових доказах, що підтверджують безспірність заявлених вимог.

За приписами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 141 ЦПК України передбачений порядок розподілу судових витрат під час розгляду справ позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником понесено витрати у розмірі 130 грн. за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказані витрати є витратами, пов`язаними зі збиранням доказів.

Однак у наказному провадженні суд не досліджує обґрунтованість та необхідність таких витрат, а також не вирішує питання їх розподілу, що виключає можливість їх стягнення з боржника у даному процесуальному порядку.

Крім того, вирішення питання про відшкодування таких витрат без участі боржника порушувало б принцип змагальності сторін, закріплений у ст. 12 ЦПК України, оскільки боржник позбавлений можливості заперечити щодо їх розміру та обґрунтованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 5019/1274/11.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, питання щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи не є безспірним.

Також, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Такі ж критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, підстави для стягнення з боржника витрат у розмірі 130 грн., пов`язаних з розглядом справи в порядку наказного провадження відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в частині стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.

Керуючись ст.ст. 160, 168, 258-261, 353-354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме адміністративного збору за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу відмовити.

Роз`яснити заявнику, що повернення або відмова у стягненні витрат у наказному провадженні не позбавляє його права звернутися до суду в позовному порядку з вимогою про їх відшкодування.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Зубачик Н.Б.