Рішення № 135757381, 15.04.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер:704/263/26

Номер провадження 2/704/435/26

15 квітня 2026 року м. Тальне

Суддя Тальнівського районного суду Черкаської області Москаленко І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу №704/263/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернулося в суд з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши суду, що відповідно до укладеного кредитного договору №708164 від 25.07.2021 р., відповідачка отримала визначену суму коштів.

Однак всупереч підписаній угоді, відповідачка не виконала умов договору, не сплатила відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснила повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

В порядку ч.5 ст.279 ЦПК України, суддя розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.

Суддя, дослідивши подані докази, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суддею об`єктивно встановлено, що 25.07.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 708164. Відповідно до умов договору, відповідачка отримала кредит в сумі 2500 грн. 00 коп. (10-12).

Згідно п.1.3. Договору строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування коштів позичальнику.

Відповідно до п.1.4. Договору процентна ставка за кредитом становить 1.90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п.9.4.1. Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (пролонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів.

Згідно п.9.4.2.Договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору.

З гідно п.9.4.3.2.Договору в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Згідно довідки про ідентифікацію даний договір відповідачкою, підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G2734 (а.с. 16).

Як вбачається з відповіді ТОВ «Санрайз Фінанс» вих. № 1102/2026-1 від 11.02.2026 р., була проведена успішна транзакція 25.07.2021 року в сумі 2500 грн. 00 коп. за реквізитами банківської карти № НОМЕР_1 (а.с. 26).

30.11.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» передає (відступає) ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату, а ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» і боржниками (а.с.17-19). Відповідно до умов вищезазначеного договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заміняє ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 року ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №708164 від 25.07.2021 р. в сумі 8952 грн. 50 коп., яка складається з: 2500 грн. 00 коп. - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 6452 грн. 50 коп. -простроченої заборгованості за відсотками (а.с.15).

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 708164 від 25.07.2021 р. заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 року становить8952 грн. 50 коп., яка складається з: 2500 грн. 00 коп. - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 6452 грн. 50 коп. -простроченої заборгованості за відсотками (а.с.14).

Будь-яких розрахунків, з яких можна було встановити яким чином здійснювалось нарахування відсотків та за який період до позовної заяви не долучено.

Вирішуючи питання про можливість стягнення коштів з відповідачки по вищевказаному договорі , суддя виходить із такого.

За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст. 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження пролонгації строку кредиту, нарахування позивачем за кредитним договором після 22.08.2021року відсотків за кредитом є незаконним.

Тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за угодою після вказаної дати є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»: загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У відповідності до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»: До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.5 ст.81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи, що відповідачка належним чином не виконала обов`язку за кредитним договором, суддя приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором підлягають до часткового задоволення, а саме: за кредитним договором № 708164 від 25.07.2021 р. підлягає до стягнення 3877 грн. 50 коп., а саме 2500 грн. 00 коп. - суми заборгованості за основним зобов`язанням, 1377 грн.50 коп. - відсотків за користування коштами в межах строку кредитування, визначеного умовами договору (2500х1,9%х29= 1377 грн. 50 коп.), відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту, визначеної умовами договору ( зворот а.с.10).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суддя приходить до висновку про необхідність їх часткового стягнення з відповідачки на користь позивача.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України: Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 року, предметом якого є надання юридичної допомоги позивачу в цілому, а не у конкретній справі (а.с.20-21).

Також долучено копію акту про отримання правової допомоги та рахунок згідно договору № 09/07/2025 від 09.07.2025 року на суму 13000 грн. 00 коп. (а.с.44-45)

Отже, складання типової позовної заяви та оформлення додатків до неї, надання усної консультації було оцінено у 13000 грн. 00 коп. При цьому ціна позову становить 8952 грн. 50 коп.

Суддя вважає таку вартість послуг з правничої допомоги вочевидь завищеною.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 визначено наступне: Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/ дії/бездіяльність обох сторін.

З врахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, середній рівень цін на аналогічні послуги на ринку юридичних послуг, суддя приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

З врахуванням того, що позов задовольняється частково, то розподіл судових витрат має бути розподілено пропорційно до розміру задоволених вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позов було задоволено у процентному відношенні на 43,31 %, то відповідно і сума стягнення судового збору та витрат на правову допомогу на користь позивача має бути зменшена на цю різницю, що становить: 1153 грн. 08 коп. судового збору та 2165 грн. 50 коп. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ 44002941) суму заборгованості за кредитним договором № 708164 від 25.07.2021 р. в розмірі 3877 грн. 50 коп. (три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 50 коп.), з яких 2500 грн. 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1377 грн. 50 коп. сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» судовий збір в сумі 1153 грн. 08 коп. (одну тисячу сто п`ятдесят три гривень 08 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» витрати на правову допомогу в сумі - 2165 грн. 50 коп. (дві тисячі сто шістдесят п`ять гривень 50 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», 01042 м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, не житлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Москаленко