Рішення № 135757350, 08.04.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/6495/24

2/583/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої Семенової О.С.,

за участю

секретаря судового засідання Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

представника позивачки Цуркана В.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Савочки А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

УСТАНОВИВ:

26 грудня 2024 року позивачка через свого представника, адвоката Цуркана В.І., звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 01 вересня 1990 року до 04 березня 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. За період шлюби вони придбали у власність земельну ділянку площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва та садибу за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з житлового будинку одноповерхового А-1Ж, загальною площею 48.5 кв.м., житловою площею 27.7 кв.м., з прибудовою та тамбуром а, al (I) площею 4.8 кв.м., кухні 1-1 площею 12.2 кв.м., коридор 1-2 площею 3.8 кв.м., жилої кімнати 1-3 площею 18.2 кв.м., жилої кімнати 1-4 площею 9.5 кв.м., господарськими спорудами та надвірними будівлями сарай Б, погріб п/г, сарай В, убиральня Г, сарай Д, ворота Л? 1, забор (паркан) № 2.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2024 року було затверджено мирову угоду у справі № 583/2708/24, провадження № 2/583/795/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Чернеччинської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності у спільному сумісному майні та визнано земельну ділянку площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва та житловий будинокзагальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., з господарськими спорудами та надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по частині за кожним вказаних земельної ділянки та домоволодіння.

Після розірвання шлюбу позивачка залишилися проживати з дітьми у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач вибув з цього житла. Оскільки між сторонами склалися неприязнені відносини, то виникла потреба у реальному розподілі спірних будинку та земельної ділянки. Просить провести реальний поділ нерухомого майна у праві приватної часткової власниками між співвласниками.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 січня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання / Т. 1 а.с. 34/.

В ході підготовчого розгляду після отримання висновку експертів № 1875/178 за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної, будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2025 року, призначеної ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 березня 2025 року / Т. 1 а.с. 117/, 27 травня 2025 року представник позивачки подав заяву про зміну предмета позову та просив припинити право спільної часткової власності сторін на спірні житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснити поділ цього нерухомого майна між сторонами таким чином: виділити позивачці в особисту приватну власність земельну ділянку площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, житловий будинок одноповерховий А-1Ж, загальною площею 48.5 кв.м., житловою площею 27.7 кв.м., з прибудовою та тамбуром а, al (I) площею 4.8 кв.м., кухні 1-1 площею 12.2 кв.м., коридор 1-2 площею 3.8 кв.м., жилої кімнати 1-3 площею 18.2 кв.м., жилої кімнати 1-4 площею 9.5 кв.м., господарськими спорудами та надвірними будівлями сарай Б, погріб п/г, сарай В, убиральня Г, сарай Д, ворота № 1, забор (паркан) № 2 за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з позивачки на користь відповідача грошову компенсацію вартості частини житлового будинку з господарськими спорудами та надвірними будівлями, частини земельної ділянки площею 0,24 га за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з ринкової вартості в розмірі 122000,00 грн відповідно до висновку експертів від 16 квітня 2025 року № 1875/178, які попередньо внесені позивачкою та зараховані на депозитний рахунок Охтирського міськрайонного суду Сумської області / Т. 1 а.с. 174-183/.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2025 року за клопотанням представника відповідача було призначено у справі повторну земельно-оціночну та будівельно- оціночну експертизу / Т. 2 а.с. 7-8/, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 серпня 2025 року за клопотанням судових експертів було змінено статус судової експертизи на комплексну судову оціночно-земельну та оціночно-будівельну / Т. 2 а.с. 30-31/, яка була проведена 14 листопада 2025 року.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2025 року було закрито підтовче провадження та призначено судовий розгляд по суті / Т. 2 а.с. 87/.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги в межах заяви про зміну предмету позову.

В судовому засіданні відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, не погодились з висновком судової експертизи щодо вартості житлового будинку та земельної ділянки та розміру грошової компенсації, вважають її значно зменшеною від реальної вартості нерухомості.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, роз`яснення судових експертів, дійшов такого висновку.

В судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 01 вересня 1990 року до 04 березня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі / Т. 1 а.с. 24/.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 00518 від 15 січня 1996 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,24 га, розташовану на території с. Кардашівки Охтирського району Сумської області, для індивідуального житлового будівництва / Т. 1 а.с. 18/.

Відповідно до свідоцтва про право на нерухоме майно, виданого 20 липня 2007 року виконавчим комітетом Кардашівської сільської ради, власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 / Т. 1 а.с. 17/.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 вересня 2024 року було затверджено мирову угоду у справі № 583/2708/24, провадження № 2/583/795/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Чернеччинської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності у спільному сумісному майні та визнано земельну ділянку площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва та житловий будинокзагальною площею 48,5 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м., з господарськими спорудами та надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по частині за кожним вказаних земельної ділянки та домоволодіння / Т. 1 а.с. 21-22/.

Відповідно до висновку експертів № 1875/178 від 16 квітня 2025 року за результатами проведення комплекної оціночно- будівельної, будівельно-технічної експертизи ринкова вартість на момент проведення експертного дослідження житлового будинку з господарськими спорудами загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 27,7 кв.м та земельної ділянки площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складає 244000,00 грн; виходячи з нормативних вимог поділ житлового будинку літ. «А-І» з прибудовами і надвірними будівлями, що перебувають за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі неможливий; розмір компенсації одному із співвласників складає: 122000,00 грн / Т. 1 а.с. 134-152/.

В судовому засіданні судові експерти Титаренко К.Є., Андрєєв Л.Г. свої висновки підтримали, крім цього судовий експерт Андрєєв Л.Г. пояснив, що висновок про неможливість реального розподілу житлового будинку було зроблено, виходячи з того, що на одну особу повинно припадати 28 кв. м житлової площі, оскільки загальна житлова площа будинку становить 27,7 кв м, то провести реальний розподіл не можна.

Відповідно до висновку експертів № 1454/1455 від 14 листопада 2025 року за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи дійсна вартість / грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті/ житлового будинку з господарськими спорудами загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 27,7 кв.м становить 258200,00 грн., визначена вартість житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами включає вартість земельної ділянки площею 0,2163 га за цією адресою; ринкова вартість земельної ділянки площею 0,2163 га з кадастровим номером 5920384000:02:001:0397 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд / присадибна ділянка/, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату складання висновку становить 114200,00 грн / Т. 2 а.с. 40-74/.

В судовому засіданні судові експерти Таранець В.М., Христославенко Г.В. свої висновки підтримали, судовий експерт ОСОБА_4 пояснила, що розбіжність у вартості нерухомого майна з першою експертизою заключається у технічному стані забудівлі станом на дату оцінки, але в багатьох випадках на це впливає і рік побудови, що не було враховано першою експертизою, а також не стабільний ринок нерухомості.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок загальною площею 49,7 кв.м., житловою площею 17,2 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 27 квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 / Т. 1 а.с. 194-200/.

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області від 19 лютого 2026 року на депозитний рахунок від ОСОБА_2 були зараховані грошові кошти: в сумі 122000,00 грн 20 травня 2025 року та в сумі 7100,00 грн 16 лютого 2026 року згідно з виписками по рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 / Т. 2 а.с. 159-164/.

В судовому засіданні було допитано свідків сторони позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які кожна окремо надали пояснення про те, що позивачку та відповідача знають з 1986 року, коли вони одружилися, в них не було власного житла, тому вони разом будували будинок в АДРЕСА_1 , в якому проживали родиною з дітьми, близько 20 років потому вони розлучилися, відповідач пішов проживати в інше місце, а позивачка з дітьми залишилася проживати у вказаному будинку, самостійно без участі відповідача добудувала сарай, поставила новий паркан, поміняла пластикові вікна у будинку, проводила ремонт.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною третьою статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. (ч.1, 2 ст.70 СК України).

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Результати аналізу змісту положень статті 71 СК України дають підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).

При цьому Верховний Суд ураховує, що суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

За загальним правилом при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Постановою пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Виходячи з тлумачення вищевказаних норм, з урахуванням закріплених у пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс16, постанові від 19 червня 2019 року у справі № 752/10312/14-ц (провадження № 61-19505св18) і вона є незмінною.

Частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Враховуючи, що спірне майно було набуто подружжям за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, воно підлягає поділу між подружжям, при цьому частки майна дружини та чоловіка є рівними, однак згідно з висновком експертів № 1875/178 від 16 квітня 2025 року за результатами проведення комплекної оціночно- будівельної, будівельно-технічної експертизи поділ житлового будинку літ. «А-І» з прибудовами і надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі неможливий; розмір компенсації одному із співвласників складає: 122000,00 грн., в зв`язку з чим позивачка змінила предмет позову та просила визнати за нею право власності на частину вказаного будинку та земельної ділянки площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з виплатою компенсації в сумі 122000,00 грн. Після проведення за клопотання відповідача комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи відповідно до висновку експертів № 1454/1455 від 14 листопада 2025 року за результатами проведення позивачка погодилася на збільшення суми компенсації в розмірі 129100,00 грн, ці кошти внесла на депозитний рахунок. Хоча відповідач не погодився на виплату йому компенсації в такому розмірі, проте суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач довгий період часу не проживає у спірному будинку, має інше власне житло, то доцільно здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення з позивачки на користь відповідача грошової компенсації за належну відповідачу частку у спільному майні подружжя в сумі 129100,00 грн.

Щодо вимог про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивачка сплатила судовий збір в сумі 968,96 грн, що підтверджено відповідною квитанцією / Т. 1 а.с. 11 зворот/.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 29 листопада 2002 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановленого законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій / Т. 1 а.с. 113/, тому він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення. Звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому судові витрати по сплаті судового збору позивачкою ОСОБА_2 в сумі 968,96 грн компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 70, 71 СК України, ст. ст. 364, 368 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-89, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 17 липня 2000 року Охтирським УМВС України в Сумській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 /, грошову компенсацію вартості належної йому частки в розмірі 1/2 за житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,24 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 129100,00 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч сто грн.) за рахунок коштів, внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок № UA558201720355249001000008869, отримувач: ТУ ДСА України в Сумській області, код отримувача: 26270240, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ (платіжна інструкція 0.0.43792725131 від 20 травня 2025 року, платіжна інструкція 15347871971 від 16 лютого 2026 року).

Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 17 липня 2000 року Охтирським УМВС України в Сумській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 17 липня 2000 року Охтирським УМВС України в Сумській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,24 га в межах згідно з планом за цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору ОСОБА_2 в сумі 968,96 грн компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року.

Суддя Охтирського міськрайонного

суду Сумської області Семенова О.С.