Постанова № 13575714, 27.01.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2011 р. № 2а-11388/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

при секретарі Дака Т.П.,

за участю представника позивача Андрієвської Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорів-Тернопільвтормет»

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ходорів-Тернопільвтормет»(далі ТзОВ«Ходорів-Тернопільвтормет»)звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (далі - ДПІ у Жидачівському районі), які полягали у визнанні правочинів, укладених товариством із контрагентами, такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жидачівському районі №0000482320/0/17409 та №0000492320/0/17358 від 25.11.2010 року.

Ухвалою суду від 06.12.2010 року відкрито провадження по справі. 27.01.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові, вважає, що висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Відповідач явки повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки в ході перевірки позивачем не надані документи, які підтверджують фактичне одержання послуг від ПП «С.А.С» та ТзОВ «Юг-Капітал», а тому, понесені позивачем витрати на такі послуги не можуть бути документально підтверджені та, відповідно, визнані валовими витратами підприємства, а сума податку на додану вартість, сплачена в ціні таких послуг, не може бути віднесена до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Заслухавши доводи представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 22.10.2010 року по 04.11.2010 року працівниками ДПІ у Жидачівському районі проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт №1941/23-1/32478054 від 11.11.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 96913,00 грн., у тому числі за четвертий квартал 2009 року в сумі 60850,00 грн. та перший квартал 2010 року в сумі 36063,00 грн.

Також, перевіркою встановлено порушення п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 77530,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року в сумі 22500,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 26180,00 грн., за січень 2010 року в сумі 15500,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 13350,00 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідачем викладено висновок про те, що угоди, укладені позивачем із ТзОВ «Інтермет-ВС»та ВАТ «Тернопільвтормет»є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, та викладається вимога про проведення позивачем коригування валових доходів за другий та третій квартали 2008 року відповідно в сумі 235265,00 грн. та 135459,00 грн. та валові витрати за другий квартал 2008 року в сумі 353579,00 грн., як таких, що проведені на підставі нікчемного правочину.

На підставі акту перевірки ДПІ у Жидачівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492320/0/17358 від 25.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 132072 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000482320/0/17409 від 25.11.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 116295 грн.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій ДПІ у Жидачівському районі, які полягають у визнанні правочинів, укладених ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»із контрагентами, такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, судом встановлено наступне.

У п.2.9 розділу 2 «Загальні положення»акта перевірки вказано, що в ході перевірки встановлено порушення ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»з зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

У звязку із цим, податковим органом викладається висновок про те, що валові доходи за другий та третій квартали 2008р., відповідно в сумі 235265,00 грн. та 135459,00 грн., та валові витрати за другий квартал 2008 року в сумі 353579,00 грн., як таких, що проведені на підставі нікчемного правочину.

Перевіркою встановлено, що позивачем було укладено із ТзОВ «Інтермет-ВС»договір №1/06-08 від 02.06.2008 року купівлі-продажу товару, згідно з умовами якого ТзОВ «Інтермет-ВС»зобовязується продати і передати у власність покупця брухт чорних металів у відповідності з технічними вимогами і якістю, які передбачені даним договором, а позивач зобовязувався оплатити за товар на умовах передбачених договором.

Згідно з умовами п.3.1 вказаного договору продавець постачає товар за свій рахунок автомобільним транспортом або залізничним транспортом у пункти постачання, зазначені у п.1.2 цього договору.

Виходячи з наданих ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»документів слідує, що доставка товару здійснювалась автотранспортом ТзОВ «Інтермет-ВС», проте, товарно-транспортні накладні по доставці брухту не надані, оскільки зазначені накладні не є обовязковим документом згідно з правилами податкового обліку, а лише документом, що необхідний для супроводження в дорозі відповідного вантажу.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що придбаний у ТзОВ «Інтермет-ВС»позивачем металобрухт реалізовано на ВАТ «Тернопільвтормет»згідно договору купівлі-продажу товару №ВЧМ-01/Х-08 від 02.01.2008 року. Вартість реалізованого товару по всіх видаткових накладних включено ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»до складу валових доходів у відповідних податкових періодах.

В матеріалах справи наявна ліцензія серії АВ №231569 видана Міністерством промислової політики України ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»на здійснення господарської діяльності у сфері заготівлі, переробки металобрухту чорних металів терміном дії з 14.11.2006 року по 14.11.2011 року.

Позивач вважає, що дії відповідача, які полягають, зокрема, у визнанні правочинів, укладених ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»із ТзОВ «Інтермет-ВС»та ВАТ «Тернопільвтормет», такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його законні права та зачіпають не тільки законні інтереси позивача, але й тягнуть за собою негативні наслідки, в тому числі і на майбутнє.

Суд вважає посилання відповідача на норми ч. 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного Кодексу України (далі- ЦК України) безпідставними, виходячи з наступного.

Так, згідно положень статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи викладене, висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом зясовано, що жодний із правочинів зазначений в акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90 р. № 509-XII, із змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00 р. № 2181-III із змінами та доповненнями до компетенції контролюючих органів віднесено право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - Порядок), а саме підпункти 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4, відповідно до яких висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обовязкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, ”приховування обєкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка тощо).

Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. № 584.

Крім того, суд зазначає, що діюче на момент виникнення спірних відносин законодавство не надавало право відповідачу визнавати дані, які відображаються субєктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період, недійсними.

З акта перевірки вбачається, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем із контрагентами зазначеними в акті перевірки вмотивовані посиланнями на акт перевірки ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 18.02.2009 р. №655/23-600/32755158 «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Євро-ДГ»(юридична особа в ланцюгу постачальників позивача) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008р.».

При цьому, судом взято до уваги долучену до матеріалів справи копію постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 р. по справі №2а-6732/09/1470 за позовом ПП «Евро-ДГ»до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, що залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 р., та якою визнаний таким, що складений з порушенням акт перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаїва від 18.02.2009 №655/23-600/32755158, а тому, не відповідає вимогам наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»; визнані протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні правочинів, укладених ПП «Евро-ДГ»з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; визнані протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаїва, які полягають у визнанні відсутніми обєктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та у визнанні даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 недійсними; визнані протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаїва, які полягають у визнанні відсутніми обєктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та у визнанні даних про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит, відображених у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2006 по 30.09.2008, недійсними. В решті позовних вимог відмовлено.

Відтак, суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновків, викладених відповідачем в акті перевірки щодо визнання правочинів, укладених ТзОВ «Ходорів-Тернопільвтормет»із ТзОВ «Інтермет-ВС»та ВАТ «Тернопільвтормет»такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жидачівському районі №0000482320/0/17409 та №0000492320/0/17358 від 25.11.2010 року, то встановлено наступне.

У п.3.1.2 «Валові витрати»розділу 3 акта перевірки відповідачем викладається висновок про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»шляхом включення до складу валових витрат суми витрат з придбання вартості робіт та послуг у ПП «С.А.С»на загальну суму без ПДВ 243400,00 грн. та ТзОВ «ЮГ-Капітал»на суму 144250,00 грн. та завищено валові витрати по рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»за 2009 рік на суму 243400,00 грн., в тому числі за 4-тий квартал 2009 року в сумі 243400,00 грн., та за півріччя 2010 року на суму 144250,00 грн., в тому числі за перший квартал 2010 року в сумі 144250,00 грн.

Також, відповідачем викладається висновок про порушення позивачем п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження сплати податку на додану вартість на суму 77530,00 грн. в результаті порушень податкового законодавства, описаних в п.3.1.2 «Валові витрати»розділу 3 акта перевірки а саме: відсутність у первинних документах з виконання робіт (надання послуг) ТзОВ «ЮГ-Капітал»та ПП «С.А.С»даних про конкретно виконані роботи та надані послуги, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання їх підприємством у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи надано:

- договір про надання послуг №04/01 від 04.01.2010 року, укладений із ТзОВ «ЮГ-Капітал», предметом якого є послуги по сортуванню, порізки, пакетуванню металобрухту, а також навантажувально-розвантажувальні і експедиторські послуги;

- акт №ОУ-0000001 від 29.01.2010р. здачі-прийняття робіт по пакетуванню брухту в січні 2010р. та сортуванню та порізці брухту в січні 2010р.;

- акт №ОУ-0000013 від 26.02.2010р. здачі-прийняття робіт по пакетуванню брухту в січні 2010р. та сортуванню та порізці брухту в лютому 2010р.;

- платіжні доручення №39 від 29.01.2010р, та №96 від 03.03.2010р.;

- податкові накладні №1 від 29.01.2010р., та №31 від 26.02.2010р;

- договір про надання послуг №01/07 від 01.07.2009 року, укладений із ПП «С.А.С», предметом якого є послуги по сортуванню, порізці, пакетуванню мателобрухту, а також навантажувально-розвантажувальні і експедиторські послуги;

- акт №ОУ-0000092 від 26.11.2009р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по пакетуванню брухту в листопаді 2009р., та сортуванню та порізці брухту в листопаді 2009р.;

- акт №ОУ-0000100 від 30.12.2009р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) по пакетуванню брухту в грудні 2009р. та сортуванню та порізці брухту в грудні 2009р.;

- платіжні доручення №463 від 04.12.2009р. та №504 від 21.12.2009р.;

- податкові накладні № 406 від 26.11.2009р. та № 509 від 30.12.2009р.

Як вказано в акті перевірки (ст.39) в актах здачі-приймання виконаних робіт, отриманих від ПП «С.А.С»та ТзОВ «ЮГ-Капітал»не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст виконаних робіт, їх обєм, вартість. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення виконаних робіт, відсутній розрахунок вартості виконаних робіт.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Загальні принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку в Україні встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо оформлення первинних документів бухгалтерського обліку встановлено також «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. N88. Згідно з п.2.4. цього Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається із змісту наведених норм, інформація про фактично понесені витрати на здійснення виконаних робіт як обов'язковий реквізит первинних документів бухгалтерського обліку ними не передбачено. Обов'язковим реквізитом документів є зміст господарських операцій.

В представлених до перевірки актах здачі-прийняття робіт чітко зазначено зміст господарських операцій, за наслідками яких їх складено. Формулювання змісту виконаних робіт відповідає предмету, вказаному в п.1.1. укладених позивачем договорів про надання послуг по пакетуванню, сортуванню та порізці металобрухту.

Таким чином, формулювання змісту господарських операцій, який вказано в актах здачі-прийняття робіт та укладених договорах, дозволяє встановити прямий взаємозвязок між цими документами і взаємозвязок між договорами та наданими на їх виконання послугами.

В якості недоліку оформлення актів виконаних робіт у акті перевірки вказано про відсутність в актах здачі-прийняття робіт конкретизації обсягів наданих послуг в натуральному виразі, їх обєму. Однак, відповідачем не вказується в акті перевірки, які натуральні вимірники для робіт (послуг) встановлено діючим законодавством, і яким чином слід визначати натуральний обсяг наданих послуг за відсутності встановленого законодавством самого натурального вимірника. За відсутності у законодавстві відповідної норми, використання позивачем будь-яких натуральних вимірників обсягу виконаних робіт чи наданих послуг не ґрунтувалося б на жодній нормі законодавства. Відсутність у документі реквізиту, який неможливо правильно заповнити у зв'язку з відсутністю в законодавстві відповідної правової норми і механізму її реалізації, не може кваліфікуватися як порушення з боку підприємства і позбавляти його права на визначення валових витрат.

У п.3.2.2. акту перевірки вказано, що в порушення п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем за період з 01.01.2008 по 30.06.2010 завищено податковий кредит всього на суму 77530,00 грн. Такий висновок обґрунтовано посиланням на викладений в п.3.1.2. акту перевірки висновок щодо не підтвердження реальності операцій по одержанню послуг від ТзОВ «ЮГ-Капітал»та ПП «С.А.С».

Відповідно до пп.7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У пп. 7.4.1. п.7.4. та пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вказано, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»єдиною підставою для невизнання податкового кредиту є відсутність податкових накладних.

Однак, актом перевірки не встановлено відсутності податкових накладних, які б підтверджували податковий кредит позивача, чи їх невідповідність податковим зобов'язанням виконавця робіт.

Згідно положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов'язання правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України,судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,4,7,14,94,158-162,167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області, які полягали у визнанні правочинів, укладених товариством із контрагентами, такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області№0000482320/0/17409 та №0000492320/0/17358 від 25.11.2010 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходорів-Тернопільвтормет»3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 31.01.2011 року.

Суддя Сакалош В.М.