Постанова № 135757123, 14.04.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

14.04.2026 Справа № 696/377/26

№ 3/696/182/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Кам`янка

Суддя Кам`янського районного суду Черкаської області Шкреба В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з СПД № 2 (м. Кам`янка) відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП,

встановив :

06 березня 2026 року близько 22 год. 45 хв. гр. ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 318 з д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Холодноярській в с. Косарі Кам`янської ОТГ Черкаського району Черкаської області не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з електроопорою , внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим допустив порушення п.п. 12.1 ПДР України.

Він же, в цей же час і в цьому ж місці здійснював керуванням вказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, як то різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідала обстановці, хитка хода, та в порушення п. 2.5 ПДР України від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції відмовився.

В судові засідання від 01 та 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. На думку суду, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати письмові пояснення по суті складених на нього матеріалів, проте цим правом не скористався.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарна Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у свої рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки ОСОБА_1 не повідомив суд про поважність неявки в судове засідання, його неявка не перешкоджала розгляду справи і згідно статті 268 КУпАП не була обов`язкова.

За змістом статей 252 та 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху ( знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння ( наркотичного чи алкогольного).

З дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського поліції слідує, що ОСОБА_1 не заперечував того, що являвся водієм транспортного засобу, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.

Також, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , постановою серії ЕНА № 6781929 від 07 березня 2026 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у суміжному правопорушенні за ч.1 ст. 126 КУпАП, яка останнім не оскаржена.

Огляд проводився з дотриманням правил відеофіксації як того вимагає стаття 266 КУпАП.

З відеозапису слідує, що ОСОБА_1 міг мати ознаки алкогольного сп`яніння і такі в протоколі зазначені, він відмовився проходити огляд на визначення стану сп`яніння.

З огляду на вказане, працівником поліції було дотримано процедуру документування згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. наказом МВС, Мінохорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП і в ході судового розгляду, суд знаходить таку кваліфікацію підтвердженою.

Як слідує з показів свідків, схеми дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 керував транспортним засобом та здійснив зіткнення з електроопорою, що також підтверджується і переглянутим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Такі дії ОСОБА_1 суд кваліфікує як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу (стаття 124 КУпАП).

У в`язку з чим, ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП.

Обставин, що обтяжують або пом`якшують адміністративну відповідальність суд не знаходить.

Суд вважає, що ОСОБА_1 заслуговує на призначення йому адміністративного стягнення з урахуванням правил статті 36 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.

Керуючись ст.ст. 33,40-1,130, 283-285 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір,

постановив:

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00(сімнадцять тисяч) грн. ( Отримувач: ГУК у Черк. обл./Черкаська обл/21081300 р/р:UA918999980313030149000023001 МФО 899998 Код класифікації доходів бюджету 21081300 ЄДРПОУ 37930566, Банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у дохід Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів:ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, р/р UA 908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106, ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050, пункт 5) судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, захисником через Кам`янський районний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В.В.Шкреба