Рішення № 135756606, 15.04.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/359/26

Провадження № 2/459/125/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

15 квітня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Шептицькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.08.2021 між ТОВ «Займер» (перейменовано на ТОВ «Клай Інвест») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №203365. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 3000,00 грн, строком на 21 днів, зі сплатою 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Комісія за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту становить 15% від суми кредиту.

Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого станом на 27.01.2026 виникла заборгованість у розмірі 10350,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 6900,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн.

Відтак позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Клай Інвест» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №2033665 від 23.08.2021 у розмірі 10350,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 6900,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

11.02.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 11.03.2026 з повідомленням сторін, який відкладено на 15.04.2026.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання 15.04.2026 не з`явилися.

Представник позивача подав разом із позовною заявою письмове клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив, при цьому суд вжив всіх можливих заходів для виклику останнього до суду. Відзиву на позовну заяву відповідачем не було подано.

На підставі норм ст.ст. 280-281 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст. 223, 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом (ч. 1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 23.08.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №203365, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором CL8819.

Відповідно до умов Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кредит надається строком на 21 днів, тобто до 12.09.2021. Строк дії договору 21 днів, але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставка фіксована (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 1.4 Договору кредит надається в безготівковій формі.

За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту, клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (пункт 1.5 Договору).

Згідно з пунктом 3.3.3 Договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

На підставі вказаних положень Договору, Сторони уклали Додаткову угоду № 2 від 14.09.2021, згідно з якою:

1. Сторони погодили продовжити строк дії Договору на термін 30 днів (включаючи 0 днів прострочення;

2. Строк дії Договору з 12.09.2021 до 14-10-2021;

3. У зв`язку з продовженням строку дії Договору, Позичальник зобов`язується здійснити повернення Кредиту відповідно до умов зміненого Графіка розрахунків.

На виконання умов цієї угоди, 14.09.2021 ОСОБА_1 здійснила три платежі у розмірі 280 грн, 300 грн та 800 грн., які було зараховано виключно як погашення нарахованих процентів за період з 23.08.2021-14.09.2021.

23.10.2021 відповідачем було повторно пролонговано Договір до 22.11.2021 шляхом укладення Додаткової угоди № 2 від 23.10.2021, відповідно до якої здійснено оплати в розмірі 1000 грн., 1000 грн. та 340 грн. Зазначені кошти були зараховані на погашення нарахованих процентів за період з 15.09.2021 по 23.10.2021.

20.12.2021 відповідач здійснив платіж у розмірі 600 грн, який було зараховано в рахунок процентів за користування кредитом.

У розділі 7 «Реквізити та підписи Сторін» зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

ТОВ «ПрофітГід» повідомило ТОВ «Клай Інвест» про успішне перерахування 23.08.2021 о коштів в сумі 3000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредиту №203365.

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників №13/09/2023 від 13.09.2023 назва ТОВ «Займер» змінена на ТОВ «Клай Інвест».

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №203365 від 23.08.2021, заборгованість ОСОБА_1 складає 10350,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 6900,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон, у редакції, чинній на час укладення Договору), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).

Положеннями статті 12 Закону (у редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору з використанням електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 23.08.2021 укладено електронний кредитний договір №203365.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору відповідачу наданий кредит у сумі 3000,00 грн. При цьому, внаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань, виникла прострочена заборгованість, яка складає 10350,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 6900,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором позивач надав інформацію ТОВ «ПрофігГід» про підтвердження зарахування коштів у розмірі 3000,00 грн 23.08.2021 на картковий рахунок ОСОБА_1 .

Також перерахування коштів у розмірі 3000грн на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 26.03.2026.

Разом з тим з розрахунку заборгованості за кредитним договором №203365 вбачається, що відповідач не виконував свої зобов`язання за Договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка складає 10350,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 6900,00 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн..

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Клай Інвест» заборгованості за кредитним договором №203365 від 23.08.2021 в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000,00 грн. та заборгованість за процентами - 6900,00 грн

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення комісії за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту в розмірі 450,00 грн, суд зазначає наступне.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 21.07.2021 у справі №751/4015/15, від 15.12.2021 у справі № 209/789/15, від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії слід відмовити.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Клай Інвест» становить 9900,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6900,00 грн - заборгованість за процентами.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2546,64 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3-А секція С; код ЄДРПОУ 42146903) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №203365 від 23.08.2021 у розмірі 9900,00 грн., з яких: 3000,00грн основна сума боргу; 6900,00 грн проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» сплачений судовий збір у розмірі 2546,64 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 15.04.2026.

Суддя: Н. Я. Отчак