Рішення № 135755985, 16.04.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/205/26

Номер провадження 2-о/948/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

представника заявника Шевченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Карлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

в с т а н о в и в :

у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною заявою, мотивованою тим, що його батько мав онкологічне захворювання, у 2022 році виїхав до РФ, де проходив лікування та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Мезинівське Гусь-Хрустального району Володимирської області РФ та похований в РФ, про що Відділом запису актів цивільного стану адміністрації муніципальної освіти міста Гусь-Хрустальний Володимирської області зроблено актовий запис та видано свідоцтво про смерть.

Заявник, зауважив, що померлий був громадянином України, не відмовлявся та не був позбавлений громадянства України, але у свідоцтві про його смерть зазначено, що він є громадянином РФ.

Також заявник вказує, що він не має ні оригіналу, ні дублікату свідоцтва про смерть свого батька, при цьому він позбавлений фізичної можливості отримати оригінал чи дублікат свідоцтва про смерть свого батька на території держави-агресора, через те, що факт його смерті відбувся на території Російської федерації після початку повномасштабного вторгнення рф та розриву дипломатичних відносин. При цьому, поштове сполучення з країною-агресором також припинено.

На підставі копій документів зареєструвати факт смерті його батька в органах ДРАЦС України та отримати свідоцтво про смерть неможливо.

За вказаних обставин, заявник стверджує, що він позбавлений можливості отримати спадщину, яка залишилась в Україні після свого померлого батька, оскільки відсутня реєстрація смерті спадкодавця в органі реєстрації актів цивільного стану України.

Заявник зауважив, що встановлення даного факту у позасудовому порядку неможливе, оскільки законодавчо не визначено іншого порядку, його встановлення не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору.

У зв`язку з наведеним, заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Спорне Артемівського району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Мезинівське Гусь-Хрустального району Володимирської області РФ (а.с.1-5).

Ухвалою суду від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі (а.с.21).

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 адвокат Шевченко Л.О. заяву підтримала та просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Спорне Артемівського району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Мезинівське Гусь-Хрустального району Володимирської області російської федерації, покликаючись на те, що батько заявника був громадянином України, має майно в Україні, натомість його син заявник по справі, не маючи оригіналу свідоцтва про смерть батька, не може оформити свої спадкові права.

Звертає увагу, що неможливість отримання оригіналу або легалізації копії свідоцтва про смерть зумовлена повномасштабною агресією російської федерації, розривом дипломатичних відносин, відсутністю поштового та банківського сполучення і реальною небезпекою виїзду до країни-агресора.

Вважає, що судовий порядок у даному випадку є єдиним ефективним способом захисту прав заявника.

У судове засідання представник заінтересованої особи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, шляхом доставки судової повістки про виклик до суду в електронному вигляді до його електронного кабінету (а.с.23).

Суд, заслухавши представника заявника та дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 з 11.05.2022 року є особою, взятою на облік як внутрішньо переміщений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки від 11.09.2023 року (а.с.10).

Батьком заявника є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 09.08.1980 року (а.с.14).

Відповідно до фотокопії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого відділом ЗАГС адміністрації муніципальної освіти міста Гусь-Хрустальний Володимирівської області, ОСОБА_2 , громадянин російської федерації, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у Донецькій області Артемівського району с. Спорне помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті російська федерація, Володимирська область, Гусь-Хрустальний район, селище Мезинівське (а. с. 17).

За повідомленням Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 16.02.2026 року відомо, що за даними картотек заяв про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року виявлено заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 06.11.2001 року Артемівським РВ УМВС України в Донецькій області та надано копію заяви про видачу паспорта. Також повідомлено, що за здійсненою перевіркою за обліками Управління з питань громадянства зазначена особа не значиться (а.с.15,16).

Заявником до матеріалів справи додано фотокопії місця поховання особи П.І.П. якої «Коцарь Евгений Николаевич, 25.08.1957-04.10.2024» (а.с.18).

У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема і про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).

За приписами п.8 ч.1 та ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення зокрема і факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2019 року у справі №320/948/18.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, укладеної між державами-членами СНД (зокрема, Україною і російською федерацією) та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Разом із тим 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Разом з тим, з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі. Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» Конвенція набрала чинності для України з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінет Міністрів України врегулював питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Із матеріалів справи вбачається, що факт смерті батька заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Мезинівське Гусь-Хрустального району Володимирської області РФ зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави, про що видано свідоцтво про смерть, копія якого є у заявника.

Водночас, Законом України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23 грудня 2022 року, зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції від 22 січня 1993 року.

За цієї обставини із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (стаття 4), (підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаазі, яка залишається чинною у відносинах України з росією і білоруссю).

Отже, оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої помер батько заявника, підстав для повторного встановлення факту смерті немає.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.08.2025 року у справі № 757/27745/24-ц та у постанові від 15.07.2025 року у справі №307/3991/23.

Доводи представника заявника щодо неможливості реєстрації факту смерті в органах ДРАЦС України суд відхиляє, оскільки сам по собі факт смерті особи на території іноземної держави не свідчить про неможливість її реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану України. Посилання сторони заявника на повномасштабну агресію російської федерації, розрив дипломатичних відносин та відсутність поштового або банківського сполучення мають загальний характер і не підтверджують неможливість отримання оригіналу документа про смерть.

Суд також зазначає, що факт вказівки у свідоцтві про смерть виданого органом Російської Федерації, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації не є перешкодою в ідентифікації померлого, оскільки вказаним свідоцтвом засвідчено смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. Спорне Артемівського району Донецької області і цих відомостей цілком достатньо для встановлення особи померлого.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.07.2025 року у справі №307/3991/23.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,259,263-265,268,315 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Карлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Карлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Полтавський Шлях, 54, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 22547928.

Суддя С. М. Косик