Рішення № 135755462, 16.04.2026, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Павленко Р.М.

Єдиний унікальний № 357/19556/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючого судді - Павленка Р.М.;

за участі:

секретаря Папенко О.О.;

представника позивача адвоката Войціховського А.В. (не з`явився);

відповідача ОСОБА_1 (не з`явився);

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшов позов від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 10 165,42 грн., також позивач просив: стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300 грн; розглянути справу у спрощеному провадженні без виклику сторін; не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення у справі.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

13.04.2024 із Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (ТДВ «СГ» Оберіг») було укладено Договір №ЕР-22035250 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_1 , згідно якого ТДВ «СГ» Оберіг» взяло на себе зобов`язання компенсувати пошкодження автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП.

03.10.2024 в м. Києві, по бул. Воскресенському, буд.36, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля марки «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «MITSUBISHI LANCER» д.н.з. НОМЕР_2 VIN-код НОМЕР_4 ,

Дана ДТП сталася в результаті порушення п.2.10 (а), 10.9 ПДР України, водієм автомобіля марки «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою Дніпровського районного суду м. Київ, по справі №755/18813/24 від 05.12.2024.

Станом на дату ДТП, а саме 03.10.2024 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «HYUNDAI ACCENT» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована на ім`я ОСОБА_2 .

Причина висування регресної вимоги Винуватець самовільно залишив місце пригоди, регрес згідно ст. 38 п. «в» ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

05.06.2025 ТДВ «СГ» Оберіг» звернулось з досудовою претензією до відповідача, з вимогою про виплату грошових коштів, 15.06.2025 вимогу отримано відповідачем, проте станом на дату подання позовної заяви ніякого відшкодування на рахунок позивача від відповідача не надходило.

ТДВ «СГ» Оберіг» було вжито всіх заходів та здійснено розрахунок страхового відшкодування, за вказаною ДТП, ТДВ «СГ» Оберіг» здійснила виплату страхових відшкодувань на загальну суму 8 800 грн.

Позивач вважає за необхідне заявити ще вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій на несвоєчасне виконання зобов`язань, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних.

Датою початку розрахунку штрафних санкцій є шостий день від дати отримання відповідачем досудової вимоги.

Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 21.06.2025 по 25.11.2025:

-Розмір основного боргу 8 800 грн.;

-Інфляційні втрати 70,25 грн.;

-Три відсотки річних 114,28 грн.

Розмір основного боргу 8 800 грн + Інфляційні втрати 70,25 грн + Три відсотки річних 114,28 грн = 10 165, 42 грн.

Обставини, встановлені судом.

У зв`язку з настанням страхового випадку відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ від 03.10.2024, за договором страхування №ЕР-220350250 від 13.04.20024 укладеного з ТДВ «СГ» Оберіг», за вирахуванням суми франшизи 3 200 грн., страхове відшкодування 8 800 грн., виплачене потерпілому ОСОБА_3 , згідно з поданою ним Заявою на виплату страхового відшкодування від 31.10.2024.Згідно протоколу про адміністративні правопорушення серії АД №829699 від 16.10.2024, ОСОБА_1 03.10.2024 о 12 год. 39 хв. в м. Києві по бул. Воскресеньському, 36, керуючи автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , при русі заднім ходом, не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки «Мітсубіші» д.н.з. НОМЕР_5 , та не дочекавшись прибуття поліції залишив місце ДТП.

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «Мітсубіші» д.н.з. НОМЕР_5 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.

Відповідно до умов Договору страхування №ЕР-220350250 від 13.04.2024, страхового акту №52652/1 від 22.11.2024, ТДВ «СГ» Оберіг» сплатило страхове відшкодування на підставі Калькуляції від Управління врегулювання ТДВ «СГ «Оберіг», вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 8 800 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №11299 від 22.11.2024.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

30.01.202 Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області постановлено передати справу № 357/19556/25 за підсудністю до Ржищівського міського суду Київської області, згідно з отриманою відповіддю на Запит до Відділу обліку та моніторингу інформації, про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Ктївській області.

05.03.2026 ухвалою Ржищівського міського суду Київської області відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16.03.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшло рекомендоване повідомлення, представник поштового відділення Укрпошти особисто вручив відповідачу лист з ухвалою суду від 12.03.2026.

14.04.2026 до Ржищівського міського суду Київської області надійшло рекомендоване повідомлення, представник поштового відділення Укрпошти особисто вручив відповідачу лист з судовою повісткою від 14.04.2026.

15.04.2026 відповідач надіслав до Ржищівського міського суду Київської області Клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, призначену на 16.04.2026. Зазначає, що не має можливості бути присутнім у судовому засіданні з поважних причин: перебуває на військовій службі не за місцем проживання, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову.

Враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви на адресу його зареєстрованого місця проживання, що підтверджується матеріалами справи.

Норми права, застосовані судом.

Згідно із ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із ч. 1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Дорожньо-транспортна пригода відповідно до визначення наведеного у законі це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно із п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно із п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 993 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини третьої ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 01.07.2020 у справі № 420/998/18, провадження № 61- 11714св19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Оцінка судом аргументів сторін, доказів.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 3 ст. 27 ЦПК «…Особи, які беруть участь у справі, зобов?язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов?язки». Зазначене свідчить, що заочне провадження є однією з гарантій позивача на отримання своєчасного судового захисту своїх прав, а також значно зменшує можливості відповідача зловживати своїми процесуальними правами, зокрема, шляхом затягування процесу розгляду справи.

Надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували наявність відшкодування завданого пошкодження під час ДТП, як належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

У свою чергу відповідач надіслав до суду Клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, призначену на 16.04.2026. Зазначає, що не має можливості бути присутнім у судовому засіданні з поважних причин: перебуває на військовій службі не за місцем проживання, позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд прийняв клопотання відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі та згоді щодо задоволення позову.

Позовна заява це регресна вимога, в зв`язку з тим, що винуватець самовільно залишив місце пригоди.

Згідно вимог ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу.

За нормою ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право регресної вимоги та стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Таким чином, відповідач скористався своїми процесуальними правами настільки, наскільки вважав це за потрібне. Суд не може вимагати від відповідача надати додаткові докази, оскільки це буде порушенням принципу змагальності.

Неявкою до судового засідання відповідача є його фактична відсутність, як відповідача під час розгляду справи. До того ж необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника. Так відповідно до ст. 38 ЦПК: Сторони можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника, та ст. 44 ЦПК: можливості вчинення представником усіх процесуальних дій від імені особи, яку він представляє, отже, у ч. 1 ст. 224 ЦПК законодавець має на увазі під неявкою відповідача його особиста відсутність, а також відсутність його представника.

Якщо розглянути наслідки неявки у судове засідання сторін судового процесу з боку цивільного провадження, які визначені статтею ст. 233 ЦПК України варто особливу увагу звернути до ч. 4: у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що факт відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту наданих позивачем копій: Договору страхування №ЕР-22035250 обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.04.2024, Заяви на виплату страхового відшкодування по справі №52652 від 31.10.2024, Страхового Акту №52652/1 від 22.11.2024, Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) по справі №б/н від 10.10.2024, Калькуляції наданої керівником управління врегулювання ТДВ «СГ «Оберіг», Платіжної інструкції №11299 від 22.11.2024 та вимог чинного законодавства для задоволення позову.

Сума сплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті відповідачем в порядку регресу в розмірі 8 800 грн.

Розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 21.06.2025 по 25.11.2025:

-Розмір основного боргу 8 800 грн.;

-Інфляційні втрати 70,25 грн.;

-Три відсотки річних 114,28 грн.

Розмір основного боргу 8 800 грн + Інфляційні втрати 70,25 грн + Три відсотки річних 114,28 грн = 10 165, 42 грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує проти задоволення позову. З цього слідує, що він підтримує і позовну вимогу про витрати на професійну правничу допомогу.

Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7 300 грн.

На підставі статей 1166, 1187, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись статтями 12, 13, 81-82, 128, 133, 141, 258-259, 280-282, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» грошові кошти в розмірі 10 165,42 грн (десять тисяч сто шістдесят п`ять гривень сорок дві копій ки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Оберіг» судові витрати: витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300 грн (сім тисяч триста гривень).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ - 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Р.М. Павленко