Ухвала суду № 135755142, 26.03.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2826/26

Провадження №2-з/367/48/2026

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

26 березня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Фурдика О.А. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 адвоката Фурдика О.А. про забезпечення позову, в якій просив:

забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках у будь?яких банках України (із забороною здійснення видаткових операцій у межах суми арешту), а також на інше рухоме та нерухоме майно (із забороною відчуження, розпорядження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо переходу права власності або встановлення обтяжень), що належить відповідачу ТОВ «НАЙКРАЩИЙ КВАРТАЛ», у межах суми 468 808, 59 грн.;

забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках у будь?яких банках України (із забороною здійснення видаткових операцій у межах суми арешту), а також на інше рухоме та нерухоме майно (із забороною відчуження, розпорядження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо переходу права власності або встановлення обтяжень), що належить відповідачу ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), у межах суми 353 544,74 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно відповідачів, а також на грошові кошти на їхніх рахунках у межах заявленої ціни позову 822 353,33 грн., представник заявника вказував на наявність реальної загрози невиконання або утруднення виконання майбутнього рішення суду про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу майнових прав.

Зокрема, зазначав, що заявлені позовні вимоги мають значний розмір, ціна позову становить 822 353,33 грн., за такого розміру вимог саме збереження майнового стану боржників до ухвалення рішення є ключовою передумовою реального та ефективного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Представник заявника наголошував, що відповідачі добровільно не виконали письмово зафіксований обов`язок повернути отримані кошти у визначений строк. Додатковими угодами про розірвання договорів встановлено строк повернення коштів протягом 12 календарних місяців з моменту їх підписання; останнім днем належного виконання був 07.10.2025, а прострочення триває з 08.10.2025. Також сторона позивача вживала заходів досудового врегулювання - 12.02.2026 відповідачам направлено письмові претензії (досудові вимоги) про добровільне повернення коштів, однак відповіді не надано і зобов`язання не виконані. Така поведінка, на думку представника заявника, підтверджує відсутність наміру добровільного виконання та об`єктивно підвищує ризик утруднення виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд дійшов висновку про те, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору за заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЙКРАЩИЙ КВАРТАЛ» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу майнових прав у сумі 822 353,33 грн.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник заявника просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках у будь?яких банках України (із забороною здійснення видаткових операцій у межах суми арешту), а також на інше рухоме та нерухоме майно (із забороною відчуження, розпорядження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо переходу права власності або встановлення обтяжень), що належить відповідачу ТОВ «НАЙКРАЩИЙ КВАРТАЛ», у межах суми 468 808, 59 грн та ФОП ОСОБА_2 , у межах суми 353 544,74 грн, посилаючись на те, що існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 361/8953/21 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 виснувала, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Отже, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що представник позивача просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти а також рухоме та нерухоме майно, що належать відповідачам, проте заява про забезпечення позову не містить в собі визначеного майна, яке належить ТОВ «НАЙКРАЩИЙ КВАРТАЛ» та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , не конкретизовані рахунки та банківські установи, а також відсутні докази, що на даних рахунках обліковуються кошти відповідачів, що об`єктивно позбавляло суд можливості здійснити оцінку обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясувати співмірність виду забезпечення позову, який він просив застосувати, позовним вимогам, та оцінити рівноцінність заходів забезпечення позову змісту таких вимог.

Представник заявника не довів належними і достатніми доказами наміри відповідачів відчужити майно (за його наявності) або чинити перешкоди у виконанні рішення суду, а саме по собі посилання в заяві про можливість вчинення недобросовісних дій і відчуження конкретно не ідентифікованого майна без наведення відповідного обґрунтування та документального підтвердження не є достатньою підставою для їх задоволення у вигляді обтяження майна арештом.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, з обставин даної справи достовірно не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, який позивач пред`явив в суді.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи її обставини, характер правовідносин, предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що заява про накладення арешту на майно не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Фурдика О.А. про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Третяк Я.М.