Вирок № 135754949, 14.04.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3745/26

Провадження № 1-кп/361/133/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026110000000267 від 18.03.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, інвалідом, депутатом чи адвокатом не являється, одруженого, маючого на утриманні 2 дітей, працюючого електромеханіком, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленний досудовим розслідуванням час та місці у директора Княжицького ліцею Броварської міської ради Броварського району Київської області Особа_1 (щодо якої досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні) виник злочинний умисел на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, для чого залучила ОСОБА_4 , який надасть відповідні документи та сприятиме в розтраті грошових коштів Особа_1 (щодо якої досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні), чим усуне перешкоди у доведенні злочинних дій до кінця.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконну розтрату чужого майна, Особа 1 (щодо якої досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні), діючи умисно, 3 корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, В умовах воєнного стану, 11.02.2025 на підставі поданої ОСОБА_4 заяви, прийняла на роботу останнього на посаду вчителя основ здоров`я Княжицького ліцею Броварської міської ради Броварського району Київської області.

Після цього, Особа_1 (щодо якої досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні) достовірно розуміючи, що ОСОБА_4 ніякою викладацькою та педагогічною діяльністю в у Княжицькому ліцеї Броварської міської ради Броварського району Київської області займатися не буде, повідомила підпорядкованим працівникам, які не були обізнані про її злочинні наміри, складати тарифікаційні списки, документи необхідні для обліку робочого часу ОСОБА_4 та нарахування йому заробітної плати.

У зв`язку з цим, Особа_1 (щодо якої досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні) за пособництва ОСОБА_4 , у період з 11.02.2025 до 30.05.2025, перебуваючи за адресою свого робочого місця у с. Княжичі Броварського району Київської області, вул. Шкільна, 8, будучи директором Княжицького ліцею Броварської міської ради Броварського району Київської області, зловживаючи своїм службовим становищем, здійснила розтрату бюджетних грошових коштів, виділених для оплати праці працівників Княжицького ліцею Броварської міської ради Броварського району Київської області, в інтересах ОСОБА_4 , який у вказаний період не з`являвся на робочому місці для виконання функціональних обов`язків, забезпечення нарахування та отримання ним заробітної плати на банківський рахунок відкритий в АТ «ОЩАДБАНК» НОМЕР_1 , у загальній сумі 38 909,00 грн., якими останній розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України, що кваліфікується, як пособництво в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану.

25 березня 2026 року між прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , була досягнута угода про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчинених ним кримінальних правопорушеннях та активно сприяв у їх розкритті. Відшкодував завдані державі збитки.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Така угода відповідає вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України. Угода про визнання винуватості, містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України.

ОСОБА_4 під час судового розгляду беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України (пособництво в розтраті чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану).

Між сторонами зазначеної угоди узгоджено покарання ОСОБА_4 , за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України у вигляді позбавленням волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях державної та комунальної форми власності строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки.

Сторони розуміють наслідки ст. ст. 394, 424 КПК України та наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом (ст. 389-1 КК України).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Зазначив, що щиро розкаюється за вчинене. Вину визнав, обіцяв більше такого не вчиняти.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Захисник ОСОБА_5 просила угоду затвердити. Врахувати, що його її довірителем шкоду, завдану державі, відшкодовано.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, а також зі згоди потерпілого.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України. Вказаний злочин відносяться до не тяжкого злочину.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України. Підстави для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст. 473, 474 КПК України.

Судом враховано, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, що підтверджується відповідними довідками. До кримінальної відповідальності не притягувався.

Поясненнями сторін угоди встановлено, що вони уклали угоду про визнання винуватості добровільно.

Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та на її основі може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не порушують прав, свобод та інтересів сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості кримінального правопорушення та характеристиці особи обвинуваченого.

Тому слід затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях державної та комунальної форми власності строком на 1 рік. Застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 березня 2026 року, укладену між прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , досягнутої у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026110000000267 від 18.03.2026.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді позбавленням волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих адміністративно - господарських функцій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях державної та комунальної форми власності строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 зобов`язання в період іспитового строку: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, через Броварський міськрайонний суд Київської області з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом 30 діб з дня його оголошення.

Суддя ОСОБА_6