Рішення № 135754249, 16.04.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/521/26

Провадження №2/283/788/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Тайгер-Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №13411591, за умовами якого відповідач отримала 4000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 26820 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 12.03.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 11 годину 16.04.2026.

26.03.2026 до суду надійшов відзив.

16.04.2026 надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи без участі сторони відповідача.

16.04.2026 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він просив проводити розгляд справи без його участі.

Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позиція відповідача та її представника

Представник відповідача Цокало Т.М. звернулася до суду із відзивом, в якому просила прийняти від ОСОБА_1 заяву про часткове визнання позову про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №13411592 від 10.06.2024 в розмірі 19100 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за основним боргом; 15100 грн заборгованість за відсотками. В інший частині позову про стягнення заборгованості відмовити за безпідставністю. Здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 10000 грн.

Вказала, що прохання позивача щодо стягнення з відповідача штрафів в розмірі 2000 грн не підлягають задоволенню в повному обсязі. Також просила зменшити суму заборгованості за відсотками до 15100 грн, оскільки кредитний договір був укладений після набрання законної сили Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то сторона відповідача вважає, що для обрахування процентів за користування відповідачкою кредитом після 20.08.2024 слід застосувати максимальну денну процентну ставку в розмірі 1 %, яка передбачена ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» .

Встановлені судом обставини.

10.06.2024 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №13411591 10.06.2024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора oxqf9pls. Згідно з умовами договору ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит на суму 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитору кошти та сплатити проценти за користування коштами. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка у розмірі 547,5 % річних, 1,5% в день в межах всього строку кредитування до 05.06.2025 та пільгова процентна ставка у розмірі 0,9%, яка застосовується протягом 30 календарних днів з 10.06.2024 по 10.07.2024, визначеного в Графіку платежів, (пункти 1.3., 1.4., 2.2.2, 2.2.3 договору)(а.с.6-12). ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту та затверджено графік платежів (а.с.13-15).

ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №13411591 від 10.06.2024 виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 4000 гривень відповідачу, на платіжну картку відповідача, що підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с.16).

Згідно з розрахунком ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №13411591 від 10.06.2024 становить 26820 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 4000 грн, заборгованість по відсоткам 20820 грн, 2000 грн прострочена заборгованість по штрафам (а.с.16-19).

Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ст. 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У відзиві представник відповідача визнає факт укладення договору та отримання кредитних коштів.

Щодо нарахування відсотків

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено та не заперечується стороною відповідача, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, а тому станом на дату звернення до суду виникла заборгованість за кредитним договором, яка, за розрахунками позивача, становить 26820 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за кредитом; 20820 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 2000 грн прострочена заборгованість за штрафами.

Умовами договору № 13411591 від 10.06.2024 сторонами погоджено строк кредиту 360 днів, стандартну процентну ставку у розмірі 547,5 % річних, тобто 1,5% в день в межах всього строку кредитування до 05.06.2025 та пільгову процентну ставку у розмірі 0,9%, яка застосовується 30 календарних днів з 10.06.2024 по 10.07.2024, визначеного в Графіку платежів (пункти 1.3., 1.4., 2.2.2, 2.2.3 договору).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що до 10.07.2024 застосовувалася процентна ставка 0,9% в день, з 11.07.2024 процентна ставка становила 1,5% в день, що відповідає умовам договору. Розрахунок заборгованості здійснений до 04.06.2025, тобто в межах кредитування, визначеного договором.

На доводи представника відповідача у відзиві щодо зменшення розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зауважує наступне.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Суд вважає помилковою позицію представника відповідача щодо того, що починаючи з 21.08.2024 проценти за кредитом мали нараховуватись за ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

Із системного аналізу вказаних вище норм виходить, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розмір денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ, дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Оскільки договір №13411591 був укладений сторонами 10.06.2024, в період дії згідно з п. 17Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки - 1,5%, а в періоди після 20.08.2024 зміни до кредитного договору сторонами не вносились, то, відповідно, правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає. Така позиція суду узгоджується із постановою Житомирського апеляційного суду № 283/1909/25 від 19.03.2026.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами

Представник позивача просить стягнути з відповідача 2000 грн простроченої заборгованості за штрафами.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про незаконність такої вимоги з огляду на наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки договір про споживчий кредит був укладений сторонами 10.06.2024 та діяв до 05.06.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахований позивачем штраф у розмірі 2000 грн не може бути стягнутий із ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати. Нарахований штраф підлягає списанню позивачем.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 24820 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 грн та 20820 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 2463,86 грн.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн до матеріалів справи представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги № 0207 від 02.07.2025; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер, акт №747 наданих послуг правничої допомоги від 06.02.2026 з детальним описом робіт про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 (а.с.21-24).

Представником відповідача у відзиві заявлено про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, на підтвердження яких додано договір № 1496 про надання правничої допомоги від 20.03.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг) та квитанцію № 1496 від 20.03.2026.

У письмових пояснення представник позивача зазначив, що витрати, заявлені представником відповідача, не відповідають критеріям розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

Суд, дослідивши докази, які підтверджують розмір понесених сторонами витрат на правничу допомогу, вважає, що ці витрати відповідають критеріям, визначеним у ч. 3 ст. 141 ЦПК України та підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7400 грн витрат на правничу допомогу, а з позивача на користь відповідача 745,71 грн таких витрат.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`яку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням вказаної норми, за результатами розподілу судових витрат з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 6654,29 грн (7400 грн 745,71 грн) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909) заборгованість за договором № 13411591 від 10.06.2024 у розмірі 24820 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять) гривень, судовий збір у розмірі 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) гривні 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6654 (шість тисяч шістсот п`ятдесят чотири) гривні 29 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення (складення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 16.04.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. М. Хомич