Рішення № 135753493, 15.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2960/26

Провадження № 2/161/3151/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ходачинська Юлія Юріївна, до Луцької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2026 року на адресу суду надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. Син спадковиці - ОСОБА_3 (батько позивача) помер до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя спадкодавець заповіту не складала, позивач є спадкоємцем ОСОБА_4 за законом за правом представлення, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва, у зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини та роз`яснено право звернення до суду із відповідним позовом.

Вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважної причини, квартира, що входить до складу спадщини, в частині належить матері позивача - ОСОБА_4 , яка в ній зареєстрована та проживає. Оскільки позивач єдина спадкоємиця після смерті баби, а частина квартири перебуває у власності її матері і жодних спорів щодо спадкового майна не має, вона помилково вважала, що вона не обмежена строками щодо оформлення своїх спадкових прав.

У зв`язку з наведеним, просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник подала до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.

Статтею 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Ч.3 ст.1272 ЦК України встановлено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.09.2019, виданого Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої відкрилась спадщина в тому числі на частку в квартирі АДРЕСА_1 . (а.с. 6, 13).

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала (а.с. 33 - 34).

Згідно з відомостями з Луцького відділу №1 УДМС України у Волинській області ОСОБА_2 проживала та і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 22.08.2002 до дня смерті (а.с. 14).

Син померлої ОСОБА_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - до відкриття спадщини (а.с. 12).

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Аналіз наведених обставин справи дає підстави для висновку, що позивач, відповідно до положень ч.3 ст. 1266 ЦК України є спадкоємцем за правом представлення.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася (а.с. 33-34).

Відповідно до листа державного нотаріуса Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області Ковальчук Т.В. від 27.01.2022 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини (а.с. 18).

На підставі вимог статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивачка вищенаведених вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12.

Таким чином, правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року № 6-1320цс17.

Тобто, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом за правом представлення, звернулася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна після смерті баби ОСОБА_2 , однак останній було відмовлено у зв`язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини.

Позивач просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавиці вказуючи на те, що вона є єдиним спадкоємцем, який претендує на оформлення спадкових прав.

Також суд враховує обставини, спричинені карантинними обмеженнями, що діяли з метою запобігання поширенню COVID-19 на території України, введенням на території України воєнного стану, визнання відповідачем позовних вимог, з метою захисту прав позивача, як єдиного спадкоємця на спадщину, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також судом враховано, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач, втратить право на спадкування майна, яке залишилось після смерті її баби. Вказані обставини будуть для неї занадто надмірним тягарем.

Враховуючи викладене, у суду є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення їй додаткового, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, строку протягом двох місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1261, 1270, 1296, 1298 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ходачинська Юлія Юріївна, до Луцької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці, починаючи з дати набрання рішення законної сили для подачі нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Луцька міська рада Волинської області, місце знаходження: м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК