Постанова № 13575232, 24.01.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 р. № 2а-9887/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представників: позивача Галуги Я.І., відповідача Савченка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Суверен»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Суверен»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить скасувати (визнати нечинними) податкові повідомлення рішення відповідача від 11.06.2010 року № 0006501521/0 та від 26.08.2010 року № 0006501521/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 23079, у тому числі за основним платежем - 21980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1099 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.03.2010 року підприємство подало до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року разом з додатками 5 та 1. Додаток 1 був оглянутий працівником податкового органу, але не прийнятий до уваги та не введений в програму з причини відсутності потреби внесення даних цього додатку. Оскільки пп.4.4.3 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не передбачено подання додатку 1 до уточнюючого розрахунку, то вважає спірні податкові повідомлення рішення такими, що прийнятті з порушенням закону.

Представник позивача Галуга Я.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова Савченко П.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що ПП ВКФ «Суверен»при поданні уточненого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2009 року, яким було збільшено суму податкового кредиту за рахунок самостійно виправленої помилки (рядок 16.4) не додало додатку 1, подання якого відповідно до п.5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, є обовязковим. Вважає спірні податкові повідомлення рішення законними. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

За результатами проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова 25.05.2010 року документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість складено Акт № 2054/15-2/23971002.

Даним актом встановлено порушення підприємством вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР та пп.4.4.3 п.4, пп.5.8 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166.

Порушення полягає в тому, що ПП ВКФ «Суверен»при поданні уточненого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2009 року збільшено суму податкового кредиту за рахунок самостійно виправленої помилки (рядок 16.4) не додано додатку 1, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

На підставі вказаного Акту відповідачем 11 червня 2010 року винесено податкове повідомлення рішення № 0006501521/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 23079, у тому числі за основним платежем - 21980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1099 грн. на підставі підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Вказане повідомлення - рішення було оскаржено позивачем у порядку апеляційного оскарження та за результатами розгляду скарг ДПІ у Галицькому районі м. Львова 25.08.2010 року винесено податкове повідомлення рішення № 0006501521/1, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 23079, у тому числі за основним платежем - 21980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1099 грн.

Визначення платників податку на додану вартість, обєкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлено Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 168/97-ВР ), чинному на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначав процедуру оскарження дій органів стягнення та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181-ІІІ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженийнаказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.97 року № 250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року № 215), (далі Порядок № 166).

Відповідно до пункту 4.4. Порядку №166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобовязаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181-ІІІ), уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі уточнюючий розрахунок).Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Згідно підпункту 4.4.1 пункту 4.4. цього ж Порядку у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно підпункту 4.4.3 пункту 4.4. Порядку №166 уточнюючий розрахунок подається за формами, визначеними в додатках 3,4,5,6 та 7 до цього Порядку.

30.03.2010 року ПП ВКФ «Суверен»подало до ДПІ у Галицькому районі м. Львова уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та додаток 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів».

Вказаним уточнюючим розрахунком проведено коригування податкового кредиту шляхом зменшення суми податкового кредиту на 21980,00 грн. у рядку 10.1 (придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів в межах їх використання в господарській діяльності) податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та збільшення суми податкового кредиту на 21980,00 грн. у рядку 16.4. (самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій декларації, інші випадки).

Порядок коригування податкового кредиту встановлений пунктом 5.8. Порядку №166, відповідно до якого таке відображається у рядку 16. податкової декларації з податку на додану вартість. При заповненні цього рядка (крім рядка 16.5) обовязковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

Судом встановлено, що додаток 1 до уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року ПП ВКФ «Суверен»до податкового органу не поданий.

Щодо доводів позивача про те, що додаток 1 був предявлений для подачі разом з уточнюючим розрахунком, оглянутий працівником податкового органу, проте не прийнятий до уваги та не введений в програму з причини відсутності потреби внесення даних цього додатку, то такі судом до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування відємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобовязаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на імя керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач не скористався наданим йому правом на оскарження дій посадової особи ДПІ у Галицькому районі м. Львова з приводу відмови у прийнятті додатку 1 до уточнюючого розрахунку та не виконав свій обовязок по направленню такого поштою.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення від 11.06.2010 року № 0006501521/0 та від 26.08.2010 року № 0006501521/1, суд прийшов до висновку, що вони прийняті відповідачем з урахування вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 року № 250/2054 і з дотриманням передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкові повідомлення рішення від 11.06.2010 року №0006501521/0 та від 26.08.2010 року № 0006501521/1 винесені правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Суверен»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення рішення відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 25 січня 2011 року.

Суддя Хома О.П.