Ухвала суду № 135751468, 16.04.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4075/26

Провадження №2/523/4109/26

У Х В А Л А

"16" квітня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із виплатою їй грошової компенсації у розмірі 168000 грн, визначеної на підставі звіту про оцінку майна від 23 лютого 2026 року, зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. зняти арешт з 1/4 частки вищевказаної квартири та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири, яка належала ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка у квартирі не проживає, витрати на її утримання не несе, згодна на припинення права власності на її частку з отриманням за неї грошової компенсації після набрання рішенням законної сили.

15 квітня 2026 року позивач, від імені якого діє адвокат Мазур Н.С., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухомого майна, а саме на 1/4 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку оформлено на ТОВ «Діамант +», реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 3302598151100.

Заява обґрунтована тим, що під час перебування справи на розгляді у суді приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. передав у власність майно, яке є предметом спору по даній справі, третій особі стягувачу ТОВ «Діамант +» у рахунок часткового погашення боргу за виконавчими листами, які перебувають на виконанні приватного виконавця. У зв`язку з цим у позивача є підстави вважати, що вищезазначене майно, що є спільною сумісною власністю сторін, без згоди позивача може бути відчужене та продане на користь третіх осіб та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову та застосовувати такі заходи в тих випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Слід звернути увагу на те, що норми п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України чітко визначають, щодо забезпечення позову арештом майна, яке належить відповідачу.

Як вбачається із поданих документів у рамках виконавчого провадження № 78323711 приватний виконавець у рахунок часткового погашення боргу передав стягувачу у власність 1/4 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності боржниці ОСОБА_2 .

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24 березня 2026 року ТОВ «Діамант+» зареєстрував права власності на вказану частку квартири на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги на відбулися.

Отже, наразі майно, на яке позивач просить накласти арешт, належить на праві часткової власності ТОВ «Діамант+», яке не є стороною у справі. Вжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач, порушить права та інтереси іншої особи.

За таких обставин у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст.149-153, 260, 261, 353 ЦПК України

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.

Ухвала складена та підписана 16 квітня 2026 року.

Суддя