Рішення № 135751443, 16.04.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/12378/21

Провадження №2/523/2678/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Березніченко В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, акту приватного виконавця про електронні торги, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, витребування квартири із незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 08.07.2021р. звернулася до суду з позовними вимогами в яких просила:

визнати недійсними електронні торги, проведені 27.07.2020 року ДП «Сетам» з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №493612, проведених 27.07.2020 року ДП «Сетам» із реалізації нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме квартири АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним акт приватного виконавця про електронні торги, проведені 27.07.2020 року ДП «Сетам» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129), а саме квартири АДРЕСА_1 , складений 05.08.2020р. приватним виконавцем Шевченко Т.С.;

визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме квартири АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 05.08.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А., зареєстроване у реєстрі за № 1395;

витребувати квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що приватним виконавцем Шевченко Т.С. незаконно реалізовано належне їй нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , на електронних торгах у рамках виконання рішення суду, оскільки у неї відсутній будь-який борг перед ТОВ «Вердикт Капітал».

Окрім цього, ОСОБА_1 зазначала, що рішення суду, яке примусово виконувалося у виконавчому провадженні № 59614095, скасовано, а виконавчий лист, на підставі якого проводилась примусова процедура з продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах у виконавчому провадженні № 62650163, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, що дає підстави дійти висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого листа. Указане призвело до порушення її майнових прав.

Крім того, на думку ОСОБА_1 були порушені вимоги законодавства щодо порядку визначення вартості та оцінки майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 . Так позивач вказує, що квартира була реалізована за ціною, що суттєво занижена та не відповідала реальній вартості.

Приватний виконавець Шевченко Т. С. порушила Закон України «Про виконавче провадження» у частині черговості звернення стягнення на різні види майна боржника, першочергово звернула стягнення на квартиру, що призвело до незаконного позбавлення її права власності на житло. Оскільки спірна квартира вибула з її володіння та була реалізована на електронних торгах з порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна, на підставі судових рішень, які були надалі скасовані, та виданого на їх виконання виконавчого листа, який був визнаний таким, що не підлягає виконанню, спірне майно вибуло із її володіння поза волею та підлягає витребуванню.

Не погоджуючись з позовними вимогами приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. направила відзив в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на безпідставність пред`явлених позовних вимог.

Представник ОСОБА_2 адвокат Павлишин Ю.М. 28.09.2021р. направив до суду відзив на позовні вимоги, а також згодом надав додаткові письмові пояснення в яких просив застосувати правові висновки ВС застосовані у справі №922/82/20, зокрема щодо неможливості витребування у ОСОБА_2 спірної квартири з огляд на те, що він є добросовісним набувачем.

Від представника ДП «Сетам» 05.10.2021р. надійшов відзив в якому він просить відмовити в задоволенні позивних вимог з огляду на те, що відповідальність за надання повної та достовірної інформації, що міститься в Системі проведення електронних торгів, покладається на приватного виконавця, а не на ДП «Сетам». На думку представника, позивачем на надано доказів, які б вказували на порушення Порядку проведення електронних торгів, які могли вплинути на результати торгів, а також на те, що при проведенні торгів були порушені права ОСОБА_1 . Саме по собі факт неналежного повідомлення ОСОБА_1 про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Вважає, що в силу ч.2 ст.388 ЦК України майно, яке було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень не може бути витребувано від добросовісного набувача.

Представник третьої особи без самостійних вимог ТОВ«Вердикт Капітал» направив пояснення в яких вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на положення ч. 2 ст.388 ЦК України, зокрема неможливості витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 12.07.2021р. ОСОБА_3 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.05.2022р. судом закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.

Рішенням суду від 19.07.2022р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні у повному обсязі.

Постановами Одеського апеляційного суду від 15.02.2023р. та від 21.03.2024р. рішення суду від 19.07.2022р. залишено без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни залишені без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 22.01.2025р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.07.2022 року, постанови Одеського апеляційного суду від 15.02.2023 року та від 21.03.2024 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Малиновського О.М. від 17.02.2025р. справу прийнято до провадження з призначенням справи до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 10.09.2025р. судом закрито підготовче провадження у справі з призначенням розгляду справи за участю сторін.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача - адвокат Попова О.А. пред`явлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. В призначене судове засідання на 06.04.2026р. не з`явилася, направила до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляду за відсутності позивача.

Представника приватного виконавця Шевченко Т.С. посилаючись на безпідставність пред`явлених позвоних вимог просила відмовити у їх задоволенні. В судове засідання призначене не 06.04.2026р. не з`явилася.

ОСОБА_2 в призначене судове засідання не з`явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

ДП «Сетам» та ТОВ «Вердікт Капітал» не забезпечили участі своїх представників у судовому засіданні, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2016 року у справі № 505/257/16-ц задоволено позов ТОВ «Кредекс Фінанс». Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість за кредитом у розмірі 109 874,09 грн, судові витрати у розмірі 1 648,11 грн, тобто по 549,37 грн з кожного.

12.05.2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист № 505/257/16-ц, боржники: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , стягувач ТОВ «Кредекс Фінанс».

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.02.2021 року визнано виконавчий лист № 505/257/16-ц, виданий 12.05.2016 року Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним зобов`язанням у розмірі 109 874,09 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» судових витрат у розмірі 549,37 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стало те, що з 29.12.2014 року договір поруки від 12.05.2006 року № 494-17/1 є припиненим, а зобов`язання поручителя ОСОБА_1 з приводу заборгованості за кредитним договором від 12.05.2006 року № 494-17ДОУ1А, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , є виконаними.

Таке ґрунтувалося на тому, що 29.12.2014 року ТОВ «Кредекс Фінанс» видало ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за вих. № 2912, згідно з якою повідомлено, що поручитель ОСОБА_1 умови додаткової угоди до договору поруки від 12 травня 2006 року № 494-17/1, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк», станом на 29.12.2014 року виконала у повному обсязі. Договір поруки № 494-17/1 вважається достроково припиненим та зобов`язання поручителя за кредитним договором від 12 травня 2006 року № 494-17ДОУ1А, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк», є виконаними.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29.06.2023 року у справі №505/257/16-ц задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Попової О. А. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2016 року у частині позовних вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості скасовано. Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Кредекс Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.12.2018 року у справі № 505/3201/17 задоволено позов ТОВ «Кредекс Фінанс» до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованість у розмірі 196003,11грн за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 26.11.2007 року № 11257800000, судові витрати у розмірі 2001,75 грн, тобто по 1000,88 грн з кожного.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» від 01.08.2018 року № 01/08-2018 ТОВ «Кредекс Фінанс» змінило назву на ТОВ «Вердикт Капітал».

16.01.2019року Котовський міськрайонний суд Одеської області видав виконавчий лист № 505/3201/17, боржники: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Вердикт Капітал».

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 року у справі №505/3201/17 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кассир Є. О. задоволено. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.12.2018 року скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1501,4 грн.

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1

22.07.2019 року приватний виконавець Шевченко Т. С. відкрила виконавче провадження № 59614095 з примусового виконання виконавчого листа №505/3201/17, виданого 16.01.2019 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Вердикт Капітал».

24.06.2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С., у ВП № 59614095, винесла постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описано та накладено арешт на квартиру, загальною площею 74 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_1

24.06.2020 року постановою приватного виконавця Шевченко Т. С. призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 505/3201/17, виданого 16.01.2019 року Котовським міськрайонним судом Одеської області, запропоновано надати звіт про незалежну оцінку майна квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання ОСОБА_6 від 03.07.2020року, ринкова вартість об`єкта оцінки загальною площею 74,0 кв. м квартири за адресою: АДРЕСА_2 , складає 382 035,00 грн.

Матеріалами справи, а також матеріалами виконавчого провадження не встановлено та не підтверджено, що ОСОБА_1 була повідомлена про призначення та проведення оцінки майна та про її результати.

06.07.2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С. на адресу Одеської філії ДП «СЕТАМ» направила заявку на реалізацію арештованого майна, належного ОСОБА_1

23.07.2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С. відкрила ВП № 62650163 з примусового виконання виконавчого листа № 505/257/16-ц, виданого 12.05.2016року Котовським міськрайонним судом Одеської області, боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Вердикт Капітал».

23.07.2020 року постановою приватного виконавця Шевченко Т. С. об`єднано ВП № 59614095 та ВП № 62650163 у зведене ВП № 62650229.

27.07.2020 року проведено електронні торги, на яких реалізовано майно боржника ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , (номер лота 431129).

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 27.07.2020 року №493612, нерухоме майно реалізовано за ціною 489 597,00грн, стартова ціна становила 382 035,00 грн. Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , який надав найвищу цінову пропозицію.

05.08.2020 року приватний виконавець Шевченко Т. С., на підставі протоколу проведення електронних торгів № 493612, склала акт приватного виконавця про проведені електронні торги, який є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно.

З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 06.06.2021року слідує, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 . Підставою державної реєстрації стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 1395, виданий 05.08.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 була повідомлена про відкриття виконавчого провадження, а також про хід виконавчого провадження, а саме: про накладення арешту на її нерухоме майно, про призначення суб`єкта оцінювання, про результати оцінки майна, про направлення заявки на реалізацію квартири до ДТ «Сетам».

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 й отримує пенсію за віком.

На обґрунтування обставин продажу спірної квартири за заниженою ціною, позивач надала суду висновок судового експерта № 026/2025, проведений у даній справі на її замовлення. За висновком судового експерта, ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 02.07.2020р., тобто на час проведення електронних торгів, становила 851 222грн.

Водночас, приватним виконавцем Шевченко Т.С. суду надана копія рецензії ТОВ «Експертне бюро «Айстра» на звіт про незалежну оцінку майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання ОСОБА_6 від 03.07.2020року, за загальним висновком якого визначено, що Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має незначені недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, може бути використаний за своїм призначенням.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними протоколу проведення електронних торгів, акту приватного виконавця про електронні торги, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 727/10017/18 (провадження № 61-7337св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. […]

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача».

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про:

визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів №493612, проведених 27.07.2020 року ДП «Сетам» із реалізації нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129);

визнання недійсним акту приватного виконавця про електронні торги, проведені 27.07.2020 року ДП «Сетам» із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 431129);

визнання недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане на ім`я ОСОБА_2 05.08.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т. А., зареєстроване у реєстрі за № 1395,

слід відмовити, з огляду на те, що такі позовні вимоги є неналежними (неефективними) способами захисту.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

У відповідності до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає можливість визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Звернувшись до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними, ОСОБА_1 , зокрема, посилалася на те, що у ВП №59614095 та у ВП №62650163, які були об`єднанні у зведене виконавче провадження ВП № 62650229, проведено примусову процедуру продажу нерухомого майна квартири, яка належить їй на праві власності, однак боржник (позивач) не була повідомлена про день та час проведення електронних торів, що призвело до продажу квартири за заниженою ціною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 (провадження № 14-24цс24) висновувала, що «в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки. Ураховуючи викладене, а також фактичні та преюдиційно встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження».

Судом встановлено, що 24.06.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_6 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №505/3201/17, виданого 16.01.2019 року, якій запропоновано надати звіт про незалежну оцінку майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 03.07.2020 року ринкова вартість об`єкта оцінки - квартири, загальною площею 74,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , складала 382 035,00 грн.

У відповідності до змісту звіту вбачається, що суб`єкт господарювання - СПД ОСОБА_6 виготовила його керуючись даними технічного паспорту, наданого приватним виконавцем Шевченко Т.С. для проведення незалежної оцінки, а площі приміщень визначені на підставі даних технічного паспорту квартири та на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів суб`єкта. Також зі звіту вбачається, що огляд об`єкту оцінки не проводився, у зв`язку з відсутністю доступу та неможливістю огляду оцінювачем квартири безпосередньо.

Судом встановлено, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 була повідомлена про призначення та проведення оцінки майна та про її результат та зворотного не доведено приватним виконавцем.

Окрім того, матеріли справи не містять доказів того, що Дрюма Т.Г. була повідомлена про відкриття виконавчого провадження, а також про хід виконавчого провадження, а саме: про накладення арешту на її нерухоме майно, про призначення суб`єкта оцінювання, про результати оцінки майна, про направлення заявки на реалізацію квартири до ДТ «Сетам».

Окрім цього, ОСОБА_1 дізналася про наявність рішень судів, виконавчих листів, проведення виконавчих дій, а так саме і продаж належної їй квартири, після проведення електронних торгів.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд зазначив, що при новому розгляді справи суду першої інстанції слід звернути увагу, зокрема на:

-висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі №483/448/20 (пункт 9.66), щодо належності та ефективності вимог про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги;

-висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 569/24240/21 (провадження № 61-11737св23), щодо законодавчо встановлених способів спростування результатів оцінки майна;

-висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 61 постанови від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), щодо встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною.

У постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 569/24240/21 (провадження № 61-11737св23) зроблено висновок, що рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Так, після повернення справи на новий розгляд приватним виконавцем Шевченко Т.С. було подано та долучено до справи Рецензію на Звіт про незалежну оцінку майна, виготовленої 04.08.2025 року експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертне бюро «Айстра» Шишко Ганною.

У Рецензії викладено наступні висновки:

1. Вид вартості, що визначений в звіті відповідає вимогам нормативної бази.

2. Відповідно до вибраної методики оцінки вартість визначалась з використанням загальноприйнятих методичних підходів до оцінки об`єктів у матеріальній формі. Обраний підхід достатньо обґрунтований.

3. Вихідні дані, що використовуються оцінювачем для розрахунку вартості є коректними, але аналіз ринку подібного майна недостатній.

4. Звіт, що рецензується, за формою подання матеріалів, обґрунтованістю вихідних даних та застосуванням в процесі оцінки технічних прийомів та методичних підходів не в повній мірі відповідає вимогам нормативних актів з оцінки майна, зокрема: Національних стандартів №1, а саме:

- коротка характеристика об`єкту оцінки може містити більше інформації про стан опоряджувальних робіт (ремонту) у приміщеннях для більш коректної ідентифікації об`єкту оцінки користувачем Звіту;

-недостатній аналіз ринку подібного майна;

-підстава для проведення оцінки повинна бути зазначена у Звіті (номер та дата договору), як цього вимагає ЗУ «Про оцінку майна...».

5. Звіт, що рецензувався, класифікується за ознакою «Другою» пункту 67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, може бути використаний за своїм призначенням.

6. Зважаючи на проведений аналіз Звіту та враховуючи загальну ситуацію рекомендовано виправити недоліки та використовувати Звіт за прямим призначенням, що зазначений в звіті.

Загальні вимоги до рецензування звіту про оцінку майна визначено Постановою КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10 вересня 2003 р. № 1440 (далі Стандарт № 1).

Норми Стандарту є обов`язковими для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також при здійсненні рецензування звітів про оцінку майна.

Рецензування звіту про оцінку майна полягає у неупередженому об`єктивному розгляді оцінки майна особою, яка відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва (п. 63 Стандарту № 1).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

У рецензії повинні зазначатися:

- підстави проведення рецензування;

- повна назва звіту про оцінку майна, що був об`єктом рецензування, відомості про його виконавців, їх кваліфікацію та висновок про можливість проведення зазначеними особами оцінки майна відповідно до правових вимог провадження професійної оціночної діяльності;

- строк проведення рецензування і дата підписання рецензії;

- висновок про обґрунтованість вибору виду вартості та її відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

- висновок про зібрані виконавцем звіту про оцінку майна вихідні дані та іншу інформацію (їх повнота, достатність для проведення оцінки майна та розкриття у звіті);

- висновок про відповідність і правильність застосування під час проведення оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур з урахуванням мети і бази оцінки, обґрунтованість використаних припущень.

Рецензія може містити перелік аргументованих рецензентом зауважень до звіту про оцінку майна, у тому числі застереження про можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна. (п. 65, 66 Стандарту № 1).

Пункт 67 Стандарту № 1 визначає, що рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:

-звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

-звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули достовірність оцінки;

-звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

-звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Рецензія не повинна містити власного висновку про вартість об`єкта оцінки (п. 64 Стандарту № 1).

У Рецензії наданої приватним виконавцем вказано, що звіт, що рецензувався, класифікується за ознакою «Другою» пункту 67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440, як такий, що «не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, може бути використаний за своїм призначенням». При цьому у рецензії рекомендовано виправити зазначені недоліки і після цього використовувати Звіт за прямим призначенням.

Виходячи з наведеного та положень вимог чинного законодавства слід дійти висновку, що оцінювач помилково зазначив, що вказаний звіт класифікується за ознакою «Другою», в той час як його слід класифікувати за ознакою «Третьою» пункту 67 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440, як такий, що «не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків».

З огляду на вказане, суд приходить висновку, що надана приватним виконавцем рецензія підтверджує, що виготовлений в рамках виконавчого провадження звіт про оцінку майна має значні недоліки, а тому може використовуватися лише після усунення відповідних недоліків.

Поряд з цим, позивачкою ОСОБА_1 було надано до суду висновок експерта, складений на її замовлення в порядку статті 106 ЦПК України.

За результатами проведення оціночно-будівельної експертизи експертом ПП «ОНДЦЕД ім. Скибінського С.С.» - ОСОБА_7 , яка має вищу технічну освіту, за фахом інженер-будівельник і кваліфікацію судового експерта, яка була попереджена про кримінальну відповідальність, було складено та надано висновок експерта № 026/2025 оціночно-будівельної експертизи для подання до Суворовського районного суду м. Одеси по цивільній справі №523/12378/21, висновок складено 12.05.2025р, відповідно до якого надано наступну відповідь: «Ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , яка визначена з урахуванням вимог нормативних актів та наданих Замовником документів, з урахуванням її технічного стану як «задовільний» (відповідно до поставленого питання в Заяві від 17.04.2025р. та в Договорі №016 від 17.04.2025р.), станом на 02.07.2020р., становить: 851 222 грн».

Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 № 2831/5 встановлено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною).

Проведення електронних торгів із реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 зроблено висновок, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Суд погоджується із доводами позивачки та її представника про те, що приватним виконавцем Шевченко Т.С. під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні, зокрема, під час оцінки нерухомого майна спірної квартири за адресою : АДРЕСА_2 , було допущено ряд порушень вимог чинного законодавства, внаслідок чого з прилюдних торгів було реалізоване належне позивачці майно, яке було виставлено на продаж за значно заниженою (більш ніж у два рази) ціною, що безумовно порушує права позивачки, яка у разі реалізації майна з прилюдних торгів мала право на отримання залишку отриманих від продажу коштів. З огляду на розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням 305 877,20 грн, дотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо повідомлення боржника про результати оцінки та призначення прилюдних торгів мали б запобігти порушенням прав позивачки, як власника арештованого майна, у процесі його реалізації з електронних торгів.

Щодо посилання приватного виконавця Шевченко Т.С. на те, що дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, то слід зазначити, що конкретно в цьому випадку подання позивачкою скарги на рішення та дії приватного виконавця не забезпечило б їй відновлення порушених прав на нерухоме майно і такий спосіб оскарження оцінки майна не був би ефективним, оскільки прилюдні торги вже відбулися і про наявність виконавчих проваджень та про порушення своїх прав позивачка дізналася вже після їх проведення.

Вказане також підтверджується актуальною судовою практикою викладеною Верховним Судом, зокрема у постанові від 01 вересня 2021 року по справі №372/3224/15-ц (провадження №61-18297св20) та у постанові від 07 лютого 2024 року по справі №187/998/16-ц (провадження № 61-16769св23), де Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки станом на сьогодні прилюдні торги вже відбулися, а тому оцінка діям приватного виконавця щодо реалізації спірного майна має надаватися в рамках розгляду даної справи про визнання електронних торгів недійсними.

Таким чином, суд приходить висновку, що допущені приватним виконавцем порушення вплинули на результати торгів, а також порушують права та законні інтереси позивачки, яка оспорює результати цих торгів.

У разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки (див. пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 103-105 постанови від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження №12-61гс21, згідно з якими належним способом судового захисту при оспорені торгів є вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним, проте у цій конкретній справі встановлено, що такий договір не укладався. У даному випадку оскаржувані електронні торги є правочином, а тому слід застосували положення статей 203, 215, 656 ЦК України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що електронні торги з реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_2 , відбулися 27 липня 2020 року за ціною продажу, яка є в рази заниженою, а враховуючи, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, суд приходить висновку про порушення майнових прав позивача як власника спірного майна та наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними в силу статей 203, 215 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 року по справі №607/7709/20 (провадження 61-10506св21), від 19.07.2023 року по справі №359/4432/19 (провадження 61-2874св23), від 29.11.2023 року по справі №541/564/21 (провадження 61-18933св21).

Щодо позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Суд зауважує, що Верховний Суд у спорах щодо повернення за частиною другою статті 388 ЦК України майна, проданого на торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень, прийняв низку постанов, у яких щодо обраного способу захисту порушеного права позивача зробив висновок, що, застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 цього Кодексу, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц (провадження № 61-32603св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 (провадження № 61-14765св20), від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 (провадження № 61-14677св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 638/2998/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 761/902/21, від 17 січня 2024 року у справі № 200/7407/19, від 17 січня 2024 року у справі № 752/18246/21).

Враховуючи, що електронні торги з реалізації належної позивачці квартири визнані судом недійсними, суд приходить висновку про наявність підстав для витребування квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка була реалізована на таких торгах, на користь позивача в порядку статті 388 ЦК України.

Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово констатував, що втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом та з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява N 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява N 43768/07)).

Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети. Відсутність обґрунтування у судовому рішенні фактичних підстав застосування приписів законодавства, навіть якщо формальні вимоги були дотримані, може серед інших чинників братися до уваги при вирішенні питання про те, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується.

Особливістю даного конкретного спору є те, що оскаржуються результати електронних торгів, проведених на виконання судових рішень про стягнення з позивачки боргу в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, які в судовому порядку були скасовані, а виконавчий лист визнаний таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з відсутністю у позивачки заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал». Поряд з тим, в результаті проведення електронних торгів з численними порушеннями вимог законодавства ОСОБА_1 втратила право власності на єдине належне їй на праві власності майно, в якому вона постійно проживала.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися до суду з позовом про повернення йому сплачених за спірне нерухоме майно коштів шляхом реституції, що повністю відновить його порушені права.

Відтак, враховуючи справедливий баланс між інтересами суспільства, а також сторонами, суд приходить висновку, що втрата права власності на майно, в якому особа постійно проживає є більшим порушенням права особи, аніж імовірне спричинення збитків відповідачу ОСОБА_2 у результаті позбавлення його права власності на майно, яке ним фактично не використовувалось.

Враховуючи наведене, керуючись принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, беручи до уваги те, що позивач внаслідок проведення електронних торгів з продажу належної їй квартири понесла непропорційний та надмірний тягар, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними електронних торгів та витребування майна.

Що стосується позовних вимог про повернення у власність квартири ОСОБА_1 то такі позовні вимоги є зайвими з огляду на задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, що є достатньою підставою для відновлення її права власності на спірну квартиру.

Окрім цього, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про передання спірної квартиру у її власність не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,81,137,141,263 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсними електронні торги, проведені 27.07.2020 року ДП «Сетам» з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Позовні вимоги про визнання недійсними акту приватного виконавця, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів залишити без задоволення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

Відповідачі:

приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, рнокпп: НОМЕР_2 , м. Одеса, вул. Балківська, буд.31 оф.7;

державне підприємство «Сетам», ЄДРПОУ:39958500, м. Київ, вул. Стрілецька, буд.4-6;

ОСОБА_2 , рнокпп: НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

Третя особа без самостійних вимог:

товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ЄДРПОУ:36799749, м. Київ, узвіз Кудрявський, 5-Б.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 16 квітня 2026р.

Суддя