Ухвала суду № 1357509, 12.04.2007, Апеляційний суд Рівненської області

Справа № 22-349 2007 року Головуючий суддя у І інстанції - Мельник О.В.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРА ЇНИ

12 квітня 2007 року місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

 головуючого Буцяка З.І.

суддів Демянчук С.В., Григоренка М.П.

з участю секретаря судового засідання Томашевської І.М.,ОСОБА_4, ОСОБА_3,

їх представників, а також пред­ставника ОСОБА_1 і ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1і ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3, на рішення Рів­ненського міського суду від 9 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4доОСОБА_3, ОСОБА_1і ОСОБА_3про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 9 січня 2007 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним до­говору купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1, який від імені ОСОБА_3 19 травня 2005 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3, висновок місцевого суду про те, що спірна квартира є спіль­ною сумісною власністю колишнього подружжя, рахують помилковим. Доводять, що ОСОБА_3 без згоди позивачки як член біржі купив спірну квартиру в особисту влас­ність на біржових торгах за кошти, які він позичив у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 По­зивачка повертати їм борг за куплену чоловіком квартиру наміру ніколи не мала, своїх коштів на її придбання не виділяла. При поділі в суді спільного сумісного майна колиш­нього подружжя питання про поділ квартири не ставила.

Посилаючись на ці обставини, просять апеляційний суд рішення суду першої ін­станції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Задовольняючи позов, місцевий суд обгрунтовано виходив з того, що спірна квар­тира була придбана відповідачем ОСОБА_318 вересня 1998 року в період шлюбу з позивачкою для потреб сім'ї з метою їх спільного сімейного проживання. Це помеш­кання було куплено за кошти, які ОСОБА_3 позичив у відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винятково з ціллю придбання для своєї сім'ї квартири. Як вбачається з

2

матеріалів справи, у цьому житловому приміщенні колишнє подружжя проживало з часу його купівлі і до кінця 2004 року - часу фактичного припинення шлюбних стосунків, тобто більше 6 років. Шлюб між сторонами був розірваний влітку 2005 року (а. с. 42-43).

За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції відповідно до правил ст. ст. 22, 23, 31 КпШС України, який був чинним на той час, прийшов до ціл­ком правильного висновку про те, що ця квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як колишнього подружжя та навів з цього приводу в ухвале­ному рішенні відповідні обгрунтування, з якими апеляційний суд погоджується.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, ч. 2 ст. 369 ЦК України для укла­дення одним із співвласників, яким є подружжя, договорів, що потребують нотаріально­го посвідчення і (або) державної реєстрації, потрібна нотаріально засвідчена згода дру­гого з подружжя, а позивачка такої згоди не давала, місцевий суд на підставі вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 4 ст. 369 ЦК України законно й обгрунтовано договір купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1, який від імені ОСОБА_3 19 травня 2005 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2, визнав недійсним.

При цьому апеляційний суд рахує за необхідне окремо зазначити, що ОСОБА_1 в зазначеній угоді від імені ОСОБА_3, який є її сином, діяла недобросовісно і скрила від нотаріуса (а останній належним чином не перевірив) факт його одруження із позивачкою та ту обставину, що в цей час спірна квартира була предметом судового спору між її сином та позивачкою (а. с. 53, 4). Крім того, спірний договір нотаріусом бу­ло оформлено на користь ОСОБА_3, в той час, як згідно з матеріалами справи, прі­звище відповідачки у справі - ОСОБА_2

Зважаючи на викладене вище, доводи апелянтів про те, що спірна квартира була набута ОСОБА_3у приватну власність, на увагу не заслуговують.

Як видно зі справи, в січні 2005 року ОСОБА_4, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана подружжям у період шлюбу, пред'явила в суд позов до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на ½ її частину та про встановлення поряд­ку користування й усунення перешкод у користуванні нею. У зв'язку з цим посилання апелянтів у скарзі на те, що позивачка при поділі в суді рухомого спільного сумісного майна колишнього подружжя не включила до його складу спірну квартиру та не ставила в суді питання про її поділ як спільного сумісного майна подружжя, не грунтуються на матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1іОСОБА_2, до якої приєднався ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 9 січня 2007 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1і ОСОБА_3солідарно 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що пов'язані з розгля­дом справи, перерахувавши їх Державному бюджету м. Рівного, ЄДРПОУ 22586331, Банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31219259700002, код платежу 22050000, призначення платежу - ІТЗ для Апеляційного суду Рівненської області.

3

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.