Рішення № 135748596, 16.04.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/287/26

№ провадження 2/624/245/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Кегичівці, Берстинського району, Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2019241620_САRD від 16.06.2018 у розмірі 93206,50 грн. Також стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн та 7000,00 грн - витрати на правову допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що 16.06.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2019241620_САRD. На підставі цього договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит, в розмірі визначеному цим договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання виконав та надав у користування відповідача кредитні кошти. Відповідач належним чином кредитні зобов`язання не виконала. 15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 93206,50 грн, з яких: 1) 48000 грн заборгованість за тілом кредиту; 2) 45206,50 грн заборгованість за відсотками.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 25.03.2026, відкрито провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомив. Відзив на позов до суду відповідач не подав.

Зі згоди представника позивача, наданої у клопотанні, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Матеріалами справи встановлено, що 16.06.2018 ОСОБА_1 уклав з АТ «ОТП Банк» кредитний договір №2019241620.

Згідно з умовами кредитного договору, пунктів 1.1. 1.4. Договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту 14999 гривень на придбання товару у продавця ТОВ Комфі Трейд (ідентифікаційний код: 36962487). Загальний розмір кредиту: 15299 грн, з яких 300 гривень на сплату додаткових послуг банку, а саме: послуга: «смс+довідка». Дата остаточного повернення кредиту «16» червня 2020 року. Передоплата позичальника 7000 гривень (розмір власного платежу (фінансової участі) позичальника. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процента ставка у розмірі 0.01 % річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів. Датою (моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок продавця на придбання товару.

У пункті 2 цього договору міститься заява-анкета про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» №2019241620_CARD від 16/06/2018.

Відповідно до п.п.2- 2.1. Заяви-анкети, позичальник бажає оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб. Умови обслуговування кредитної лінії: за користування кредитом, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору (надалі - Інформаційний листок). На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% (п`ять відсотків) в місяць. На дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних.

Відповідно до рахунку-фактури «СФКНЕ-0000004740 від 16.06.2018 постачальник ТОВ «Комфі Трейд», товар смартфон вартістю 21999 грн.

Відповідно до видаткової накладної №ЧНЕЗ-0012 від 16.06.2018 постачальник ТОВ «Комфі Трейд», одержувач ОСОБА_1 товар смартфон вартістю 21999 грн., кредитний договір №2019241620 ОТП Банк.

Відповідно до службового чеку 00048935 від 16.06.2018 здійснено оплату придбання смартфону вартістю 21999 грн в ТОВ «Комфі Трейд» магазин «Комфі». Оплата здійснена у виді готівки 7000 грн та кредиту 14998,50 грн.

Згідно з розпискою від 16.06.2018 ОСОБА_2 отримав картку емітовну на його ім`я № НОМЕР_1 терміном дії 04/21.

Відповідно до виписки по рахунку та розрахунку заборгованості до кредитного договору 2019241620_CARD, позичальник користувався кредитним лімітом, починаючи з 22.08.2018 по 04.02.2022, до цієї ж дати частково вносив кошти на погашення кредиту. Загалом станом по 04.03.2024 позичальник використав 90851,53 грн кредитних коштів, йому було нараховано всього 98562,53 грн процентів за користування кредитними коштами, 40 грн плати за обслуговування рахунку. Позичальником всього внесено 96247,56 грн коштів на погашення кредиту. Позичальник має заборгованість в загальному розмірі 93206,50 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні судом на підставі належних та допустимих доказів були встановлені факти укладення сторонами 16.06.2018 кредитного договору, отримання позичальником платіжної картки для користування кредитним лімітом, користування кредитними коштами.

Позичальником порушені умови договору щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів, отже з позичальника має бути стягнута заборгованість за кредитним договором.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за договорами, то суд керується такими положеннями Закону та встановленими на підставі наданих доказів у судовому засіданні обставинами.

Між ТОВ «Діджи Фінанс» та АТ «ОТП Банк» 15.03.2024 був укладений договір факторингу №15/03/24.

Згідно з умовами договору факторингу, клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості. Фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату відповідно до умов цього договору. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами) (п.1.1. Догоовроу). Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п.6.2.3. Договору).

Сторонами договору факторингу 15.03.2024 підписані реєстр боржників до договору факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників. Згідно з реєстру боржників до нього включений ОСОБА_1 , номер кредитного договору 2019241620_CARD від 16.06.2018, сума заборгованості 93206,50 грн, з яких відсотки 45206,50 грн, тіло кредиту - 48000 грн.

Оплата за договором факторингу підтверджується копіями платіжних інструкцій №1 від 15.03.2024 в сумі 28936,94 грн та №2 від 15.03.2024 в сумі 7710808,65 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч.1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

На підставі викладених норм Закону та встановлених в судовому засіданні фактів укладення договору факторингу між ТОВ «Діджи Фінанс» та АТ «ОТП Банк», переходу прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2019241620 від 16.06.2018 від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Діджи Фінанс», суд доходить висновку про правомірність заявлених позивачем вимог до боржника.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої квитанції, позивач за подання даного позову до суду, відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, а тому, у зв`язку з задоволенням позову ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких положень Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано документи: копію договору про надання правничої допомоги, копію додаткової угоди до цього договору, копію детального опису наданих послуг, копію акту наданих послуг, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

З наданих документів, судом встановлено, що адвокатом всього витрачено 4 годин роботи, вартість наданої правничої допомоги адвокатом оцінена у 7000 грн. Так, адвокатом витрачено 1 годину на правовий аналіз та надання правових рекомендацій, вартість якої 2000 грн, та 2 години на складання позовної заяви, вартість якої 4000 грн, 1 годину на формування додатків до позову та поданя позовної заяви до суду, вартість якої 1000 грн.

Суд покладаючи на відповідача відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховує принцип співмірності та розумності судових витрат, виходячи з характеру правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг заявнику, складності справи, необхідності процесуальних дій сторони, реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, та доходить висновку, що ці витрати підлягають стягненню розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором №2019241620_CARD від 16.06.2018 у розмірі 93206 (дев`яносто три тисячі двісті шість) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код ЄДРПОУ 42649746.

Представник позивача: Чижик Яна Валеріївна довіреність від 08.12.2025,адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_4 виданий 13.04.2013 Кегичівським РС ГУ ДМС України в Харківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Богачова