Рішення № 135747771, 16.04.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/535/26

2-а/152/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 квітня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Войнаровського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови, -

у с т а н о в и в :

06 квітня 2026 року позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що 25 березня 2026 року старшим інспектором відділом поліції № 1 (м. Бершадь) Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, капітаном поліції Швець Олександром Володимировичем, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6903905 від 25 березня 2026 року, якою позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП. Згідно фабули постанови, 25 березня 2026 року о 13 год 18 хв 31 сек у с. Краснопілка, вул. Центральна о 13 год 25 хв водій ОСОБА_1 керував ТЗ, що не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.31.3.б. ПДР - експлуатація ТЗ, які не пройшли обов`язковий технічний контроль, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП. Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху позивач не порушував. Повідомляє, що 25 березня 2026 року, рухаючись зі сторони м. Одеса, не доїхавши с. Краснопілка Гайсинського району Вінницької області, був раптово зупинений інспектором на межі Черкаської та Вінницької областей. Одразу після зупинки, поліцейський надав йому вимогу пред`явити документи. Перевіривши надані ним документи, інспектор повідомив, що на його транспортному засобі не пройдено обов`язковий технічний контроль. Не надавши будь яких належних доказів вчиненого нібито ним адміністративного правопорушення, відносно позивача було неправомірно складено постанову, яку він має намір оскаржити в судовому порядку. Вважає, що інспектор виніс оскаржувану постанову без будь-якої належної підготовки до розгляду справи, не були вирішені клопотання, не були об`єктивно та всебічно дослідженні належні та допустимі докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, а тому інспектором було грубо порушено вимоги ст.ст. 268, 278, 279 КУпАП. Вимог правил дорожнього руху позивач не порушував, доказів зворотнього надано не було. Як видно зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, в ній не відображено маси вантажопідйомності вантажного автомобіля Renault MASCOOTT 110, тобто постанова не містить доказів того, що інспектором було встановлено вантажопідйомність автомобіля як обов`язкової складової для умов визначення підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем про порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови Інспектор йому не надав.

З огляду на вищевикладене, позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки порожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6903905 від 25 березня 2026 року про накладення на позивача, адміністративного стягнення в розмірі 340 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року прийнято до розгляду цю позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд адміністративної справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті без виклику сторін призначено на 16 квітня 2026 року.

Сторони належним чином повідомлялися про дату та час розгляду справи. При цьому, 14 квітня 2026 року від представника відповідача до суду найшов відзив на позову заяву, в якому вона вказує, що ГУНП у Вінницькій області не визнає даної позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353, встановлений правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10. 2001р. №1306 (далі ПДР). Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух». Згідно п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про дорожній рух»: «До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин». Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.9 ст.5 Закону України «Про дорожній рух»: «Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП України, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.31 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. У відповідності до п.31.1«б» ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Відповідно до п.1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ №137 від 30.01.2012р. , цей порядок визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів(далі - ТЗ), зареєстрованих Державтоінспекцією, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 т, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. За правилами ч.1 та 2 ст.35 ЗУ «Про дорожній рух» , ТЗ, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами МВС України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають : 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тон , причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені ЗУ "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України" . Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі». Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення ч.3 ст.121 КУпАП. Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Згідно ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції… У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі… …». Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП: «При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Відповідно до ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю». Відповідно до п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив ПДР; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути». Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні». Таким чином, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення. 25.03.2026 співробітник ГУНП у Вінницькій області використовував портативний відеореєстратор (відео файл 798063 з боді камери у додатку до відзиву). Як встановлено із наявних відеозаписів, поліцейський на блок посту у с. Краснопілка, зупинив ТЗ Renault Mascott 110 під керуванням ОСОБА_1 , д.н.з. НОМЕР_1 , під час перевірки документів, позивачем не було надано протокол огляду щодо проходження обов`язкового технічного контролю. Необхідно звернути увагу, що умовах воєнного стану в межах населених пунктів, встановлені блокпости, тобто контрольно пропускні пункти, які за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на в`їзді/виїзді, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим, а тому відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію» та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» від 29.12.2021р. №1456 , надають уповноваженим особам право зупиняти транспортні засоби на блокпостах. Згідно п.7 вказаної Постанови №1456, уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів. З матеріалів відео запису боді камер поліцейського, позивачу повідомляється причина зупинки, тобто факт самого адміністративного правопорушення. У свою чергу позивач, при розмові з поліцейським усвідомлював суть вчинення ним адміністративного правопорушення та не заперечував щодо керування ТЗ без відповідного проходження обов`язковому технічного огляду. Відповідно до ст. 252 КУпАП: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю». Перевірка особи за наявними базами даних та виявлення факту правопорушення являється підставою для реагування у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому є загальновідомим той факт, що є неможливим долучення відповідної інформації до постанови по справі про адміністративне правопорушення під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення. Одночасно слід зазначити, що притягуючи особу до адміністративної відповідальності за результатами перевірки по наявних базах даних поліцейський фактично констатує наявність відповідної інформації у базах даних МВС. Згідно положень ст.251 КУпАП, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності являються доказом. Вказані обставини спростовують доводи позивача щодо не порушення останнім ПДР. У подальшому, провівши необхідні перевірочні заходи, відносно позивача було винесено оскаржувану постанову, із інкримінованим правопорушенням позивач погодився. Відповідно до ст. 283 КУпАП: «Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі . Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу». Оскаржувана постанова відповідає даним вимогам у повному обсязі, при цьому положення даної норми не встановлюють обов`язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі щодо якої розглянуто справу, а також зобов`язують лише зазначення опису встановлених обставин та нормативного акта, що передбачає відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами». Отже, доказами є будь-які фактичні дані та документи, які встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення… Іх перелік не є вичерпним. Відповідно до ст. 252 КУпАП: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю». Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України: «Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників». Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП: «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність». Отже, на законодавчому рівні закріплено дві форми вини, а саме умисно та з необережності. Згідно ст.57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.1 ст.139 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України»: «Підписані Президентом України закони публікуються в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України, а також розміщуються на офіційному веб-сайті Верховної Ради. Публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих офіційних друкованих виданнях є офіційним оприлюдненням». Усі нормативно-правові акти, у тому числі КУпАП, є офіційно оприлюдненні, а відтак доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Отже, саме на водія покладено обов`язок забезпечення належного технічного стану транспортного засобу під час його експлуатації. Відповідно до ст.11 КУпАП: «Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити». Розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено поліцейським із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП. Таким чином, повне закриття провадження у даній справі можливе лише за умови не доведення всіх фактів адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядалися поліцейським. Також слід також зазначити, що недотримання окремих положень КУпАП щодо порядку розгляду справи, винесення (заповнення) постанови по справі про адміністративне правопорушення являється підставою для направлення справи на новий розгляд відповідно до ст. ст. 247, 293 КУпАП та ст. 286 КАС України. Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Таким чином, позивач посилаючись на ряд обставин зобов`язаний їх підтвердити належними та допустимими доказами, зокрема заперечуючи факт порушення ним ПДР. Окрім того, в позовній заяві позивач посилається на висновок наведений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду у справі №199/6115/22. При вивченні вказаної позиції, звертаю увагу суду, що ст.283 КУпАП передбачено повний перелік положень який має містити постанова, серед яких чітко вказано, що: транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак). Також вказана постанова у справі №199/6115/22, місить інформацію стосовно автомобіля Renault Master маса вантажопідйомність якого становить до 3,5т. В даному випадку позивач ОСОБА_1 керував ТЗ Renault Mascott 110, згідно відкритих джерел інформації вантажопідйомність автомобіля марки Renault Mascott 110 становить від 3,5 до 6,5 тонн, відповідно Порядку №137 визначено, що автомобілі вантажопідйомність яких становить понад 3500т, підлягають обов`язковому технічному контролю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. При цьому, представником відповідача надано суду відеозапис з місця події (а.с.20-23).

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, повно та всебічно з`ясувавши усі обставини справи, вивчивши докази, якими обґрунтовує свою позицію позивач, відзив відповідача, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

Судом встановлено, що 25 березня 2026 року о 13-26-13 год інспектором відділу поліції №1 (м. Бершадь) Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітаном Швецем Олександром Володимировичем винесено постанову серії ЕНА № 6903905 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. У постанові вказано, що 25 березня 2026 року о 13-25 год водій ОСОБА_1 керував ТЗ, що не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п.31.3.б ПДР України (а.с.10).

З фрагменту відеозапису, наданого ГУНП у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівником поліції знаходиться за кермом транспортного засобу. На прохання працівника поліції ОСОБА_1 пред`явив свідоцтво на транспортний засіб та посвідчення водія. В подальшому водій та пасажир повідомили, що транспортний засіб не пройшов технічний огляд, оскільки необхідно переобладнати бампер автомобіля, надавши 10 днів для виправлення недоліків. Надалі інспектор повідомив, що переходить до винесення постанови та накладення адміністративного стягнення у розмірі 340 грн.

Таким чином, на момент керування позивачем транспортним засобом, у позивача був відсутній чинний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, що встановлено працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 31.3.б Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).

Статтею 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 137 від 30 січня 2012 року затверджено Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, яким передбачено періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни із строком експлуатації більше двох років кожні два роки.

Частини 3, 4, 6 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» регламентується, що обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.

Відповідальність за ч. 3 ст. 121 КУпАП, наступає при керуванні водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Згідно з ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 визначено, що в разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції № 1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відтак, на підставі наведеного, інспектором поліції, правомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Додатково суд враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, інспекторами правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, а відтак заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 121КУпАП, повністю підтверджується.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 6903905 від 25 березня 2026 року винесена інспектором у межах повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкцій статті, вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи те, що відповідачем відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України доведено правомірність дій інспектора, у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 9, 77, 78, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Войнаровський