Рішення № 135747364, 15.04.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/150/26

Провадження № 2/131/102/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Олексієнка О.Ю., розглянувши у судовому засіданні в м. Іллінці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Укр кредит фінанс» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.11.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1476-4173.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 1000,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 21 день; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

Також, Додатковою угодою №1 від 17.12.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1476-4173 від 26.11.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 10 000,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткові кредитні кошти відповідно до Додаткової угоди № 1, а відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 18.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 48 690,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 10000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 31 690 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 5 500 гривень, заборгованість по комісії - 1 500 гривень.

Позивача просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1476-4173 від 26.11.2024 року, в розмірі 48 690,00 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін у змішаній формі.

Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідач ОСОБА_1 у визначений судом строк заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву суду не надала, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи шляхом надсилання поштової повістки рекомендованим повідомленням.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 квітня 2026 року здійнено перехід з розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, натомість подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи шляхом надсилання поштової повістки рекомендованим повідомленням та оголошенням на сайті суду, не повідомивши про причини своєї неявки.

Так, згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та враховуючи положення ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення, яким позов задоволити із наступних підстав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Так, судом установлено, що 26.11.2024 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1476-4173.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 1000,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 21 день; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,00 % в день; стандартна % ставка - 1,00 % в день.

Також, Додатковою угодою №1 від 17.12.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1476-4173 від 26.11.2024 року позивач та відповідач домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 10 000,00 грн.

Вказані обставини також підтверджуються довідкою ТОВ «Укр кредит фінанс» про перерахування суми кредиту за договором № 1476-4173 від 26.11.2024 у сумі 1000, 00 грн; 17.12.2024 у сумі 10000,00 грн.

Отже позивачем - ТОВ «Укр кредит фінанс» було у повному обсязі виконано своє зобов`язання.

Відповідно до розрахуноку заборгованості за договором № 1476-4173 від 26.11.2024 року, станом на 18.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 48 690,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 10000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 31 690 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 5 500 гривень, заборгованість по комісії - 1 500 гривень.

За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1ст. 1056-1 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статті 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.

На виконання зазначених вимог, відповідачу ОСОБА_2 було надано наступний одноразовий ідентифікатор A6655, для підписання кредитного договору № 1476-4173 від 26.11.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

В подальшому, 17.12.2024 року, відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор A2927, для підписання додаткової угоди до зазначеного кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Пунктом 64 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29 липня 2022 року №164, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Отже відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до наведених вище постанов Правління НБУ позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Крім того, згідно з нормами ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердилися, операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулася.

Водночас, заперечуючи обставини укладення електронного кредитного договору та додаткової угоди до нього відповідач не подав суду жодних доказів на спростування позиції позивача.

Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості, що надані кредитором, є належним доказам наявності заборгованості позичальника.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості підтверджують рух коштів по рахунку, видачу кредиту, його використання та розмір заборгованості, в тому числі і щодо розміру процентної ставки, та враховує внесені відповідачем платежі, а відтак є належними доказами у справі щодо заборгованості відповідача за сумою кредиту.

Крім того, суд вважає, що наданий ТОВ "Укр кредит фінанс" розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем у повній мірі ґрунтується на умовах укладеного між сторонами кредитного договору. Будь якого контррозрахунку відповідачем не подано.

Відповідно до доданого представником позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 1476-4173 від 26.11.2024 року та додаткової угоди № 1 від 17.12.2024 до нього станом на 18.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 48 690,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 10000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 31 690 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 5 500 гривень, заборгованість по комісії - 1 500 гривень.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.

Натомість будь-яких доказів на спростування доводів позивача відповідач не надав. Свого розрахунку, контррозрахунку заборгованості ним не надано. Будь-яких клопотань про витребування інших доказів не заявлено.

Інші доводи відповідача зокрема щодо неправомірності нарахування комісії за надання кредиту, стягнення непропорційно великої суми відсотків, суд також відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Сплата комісії за надання кредиту передбачена умовами кредитного договору п. 4.7, який підписаний відповідачем, а відтак погоджений ним.

Укладаючи кредитний договір № 1476-4173 від 26.11.2024 року сторони погодили наступні умови:

Відповідно до пунктів 4.10 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою: 1.00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або Зниженою та/або пільговою процентною ставкою 0.74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Заявлений строк користування кредитом, який складає 21 день, і нараховані за цей період проценти, на стягнення яких і погодилася відповідач, є обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою.

Крім того, сторони погодили умови нарахування комісії, відповідно до пунктів 4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого Кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

Відповідно до пункту 4.14 кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит позичальнику: 365 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 25.11.2025 року. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, згідно з якою після укладення додаткової угоди строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення додаткової угоди до його закінчення 365 календарних днів. У такому випадку актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами додатковій угоді до цього договору, якою змінювався строк кредитування.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 17.12.2024 до договору про відкриття кредитної лінії № 1476-4173 кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить: 0,00 грн. - заборгованість за отриманим кредитом; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 0,00 грн.; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу Кредиту становить: 0,00 грн.

При цьому як видно з розрахунку заборгованості кредитодавцем здійснювалося нарахування за процентами за користування кредитом (згідно з пунктами 4.10, 10.2 кредитного договору) в строк договору (відповідно до пункту 4.14 договору), що погоджений між сторонами.

Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору, умовами додаткової угоди та доказами кредитної заборгованості.

Водночас, відсотки не є платою за неналежне виконання умов кредитного договору, в розумінні ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» так як нараховувалися за користування кредитним коштами протягом строку кредитування згідно з умовами кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору.

Отже, позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом, що підтверджується умовами договору та доказами заборгованості.

Таким чином, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, враховуючи, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1476-4173 від 26.11.2024 та додаткової угоди до нього від 17.12.2024, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про нарахування відсотків та їх розмір, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст.141 Цивільного процесуального кодексу Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст.2-13,89,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1476-4173 від 26.11.2024 р., в розмірі 48 690,00 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 10000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 31 690 гривень, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 5 500 гривень, заборгованість по комісії - 1 500 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 офіс 407 код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олександр ОЛЕКСІЄНКО