Рішення № 135745685, 06.03.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 933/738/25

Номер провадження по справі 2/387/191/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 10.11.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 62856,00 грн за договором про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021.

Свій позов ТОВ "Коллект Центр" обґрунтовує тим, що 22.10.2021 між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит №4852084. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 10800,00 грн, строком на 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт капітал" 26.01.2022 укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до якого до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Між ТОВ "Вердикт капітал" та ТОВ "Коллект Центр" 10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ "Коллект центр" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 62856,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання остання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131ЦПК України, вважається врученою.

При цьому суд зважає, що ухвала про відкриття провадження у справі відповідачкою отримана особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067048881073. Наведене свідчить про обізнаність відповідачки про розгляд справи в суді.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15.01.2026.

За наслідками судового засідання 15.01.2026, розгляд справи відкладено на 06.03.2026.

Суд, ухвалою від 06.03.2026, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Враховуючи, що відповідачка у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подала, пропричини неподання суду відзиву не повідомила, зустрічного позову не пред`явила, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.06.2024, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" зареєстроване як юридична особа 17.08.2021, види економічної діяльності: 64.91 - фінансовий лізинг (основний) (а.с.54).

Судом встановлено, що 22.10.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4852084. Відповідно до пункту 1.1 договору позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 10800,00 гривень. Кредит надається строком на 15 днів з 22.10.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 06.11.2021. Згідно п.1.5.1. договору комісія за надання кредиту складає 756,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,0 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п.1.5.2 проценти за користування кредитом: 3240,00 грн, які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.6 стандартна (базова) проценти ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.3.1.1 договору визначено можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту. Відповідно до п.2.3.1.2 пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування . Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредиту (пролонгацію) на стандартних умовах, проценти за користування кредиту протягом періоду на який продовжено строк кредиту нараховується за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. Згідно з п. 4.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець має право нараховувати проценти за стандартною базовою ставкою, передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦКУ. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦКУ, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. договору. Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/ або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. З п. 6.5 укладеного між сторонами договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с.8-12).

Додаток №1 - графік платежів містить обчислення загальної вартості кредиту для клієнта у розмірі 14796,00 грн , з яких 10800,00 грн - сума кредиту за договором, 3240,00 грн - проценти за користування кредитом, 756,00 грн-комісія за надання кредиту. Додаток №2 -є паспорт споживчого кредиту №4852084 (а.с.52,68).

Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит № 4852084 від 22.10.2022 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с.69).

Також позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.13).

Відповідно до копії квитанції ІD платежу № 1801029322 від 22.10.2021, ТОВ "Мілоан" перерахувало кошти згідно договору №4852084 у сумі 10800,00 гривень, картка /рахунок НОМЕР_1 (а.с.14).

Отже, ТОВ "Мілоан" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на обумовлену суму, що підтверджується копією платіжного доручення.

З відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 по кредитному договору 4852084, встановлено, що ОСОБА_1 за період з 22.10.2021 по 05.01.2022 не здійснювала проплат. Заборгованість за кредитом становить 47196,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10800,00 грн, заборгованості по процентам 35640,00 грн., заборгованості по комісії 756,00 грн.

26.01.2022 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, що укладені між ТОВ "Мілоан" та боржниками (а.с.37-46).

До позовної заяви долучено копію Акту приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022, копії Акту приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022; копію додатку №3 до договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022, ТОВ "Мілоан" передало реєстр боржників , в тому числі і до боржника ОСОБА_1 , номер договору №4852084, у сумі 47196,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 10800,00 грн., заборгованість по процентам 35640,00 грн, заборгованість по комісії 756,00 грн (а.с.48-51, 53).

Відповідно до копії платіжного доручення №324190002 від 27.01.2022, ТОВ "Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ "Мілоан" кошти згідно договору факторингу №26-01/2022-85 від 27.01.2022 у сумі 4097773,59 гривень (а.с.47)

Згідно розрахунку заборгованості від ТОВ "Вердикт Капітал" станом на 10.01.2023 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 62856,00 грн., яка складається із: заборгованості по основній сумі кредиту - 10800,00 грн.; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 35640,00 грн.; сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 (включно) 15660,00 грн., заборгованості за комісією 756,00 грн (а.с.16).

10.01.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, що укладені між ТОВ "Мілоан" та боржниками (а.с.18-28).

До позовної заяви долучено копію Акту приймання-передавання Реєстру боржників за договором №10-01/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.03.2023, копію Акту приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.2023, копії акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, та додатку №3 до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.2023, витягу з реєстру боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 10.01.2023, ТОВ "Вердикт Капітал" передало реєстр боржників , в тому числі і до боржника ОСОБА_2 , номер договору №4852084, у сумі 62856,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 10800,00 грн., заборгованість по процентам -51300,00 грн., заборгованість за нарахованими комісіями 756,00 грн (а.с.31,32, 29-30, 33-35,36).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ "Коллект Центр" станом на 04.09.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 62856,00 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 10800,00 грн.; заборгованості за відсотками -51300,00 грн.; заборгованості за комісією -756,00 грн (а.с.17).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст. 525 ЦК України).

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку про належне виконання первісним кредитором зобов`язань за договором про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021, шляхом перерахування на рахунок відповідачки обумовленої договором суми грошових коштів.

Проте, доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і ТОВ "Коллект Центр", відповідачкою суду надано не було.

Разом з тим, перевіряючи позовну вимогу щодо стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021, укладеного між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою, суд не може погодитися з розміром нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 51300,00 грн, виходячи з наступного.

При укладенні кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами договору про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021 сума кредиту становить 10800,00 гривень, кредит надається строком на 15 днів з 22.10.2021. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 06.11.2021. Відповідно до п.1.5.2 проценти за користування кредитом: 3240,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.6 стандартна (базова) проценти ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.2.3.1.2 пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування . Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано проценти за неправомірне користування відповідачем кредитним коштами на підставі та 2.3.1.2 договору про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021 у розмірі 35640,00 грн та ч.2 ст.625 ЦК України на підставі п.4.2 договору за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 15660,00 грн.

Суд погоджується, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021 становить 35640,00 грн ((10800,00 х2%х15днів) + (10800,00х5%х60днів)).

Однак, згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення такого договору із дотриманням вимог законодавства щодо порядку його укладення, змісту та форми, а також підтверджено невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за цим кредитним договором на користь позивача, що зумовило виникнення у останньої кредитної заборгованості та права у позивача вимагати її стягнення на свою користь в судовому порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню, проте частково, шляхом зменшення нарахованих позивачем відповідачці відсотків за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 на підставі умов договору та ст.625 ч.2 ЦК України із заявлених 15660,00 грн до 5000,00 грн.

Часткове задоволення позовних вимог зумовлено наступним.

Так, відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування (строку, на який надавалась позика) внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному договорі, або внаслідок реалізації кредитором свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом (позикою) в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором (договором позики) проценти за користування кредитом, а також неустойку. В таких правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування (строку, на який надається позика). Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.

Законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто за період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. При цьому кредитний договір (договір позики) може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем (позикодавцем) й після спливу визначеного кредитним договором (договором позики) строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі №149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі №910/17048/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №5017/1987/2012.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки (ст.551 ч.3, ст.616 ч.2 ЦК України), штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18, а також у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року по справі №921/395/20.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного та приймаючи до уваги, що розмір нарахованих кредитодавцем і пред`явлених до стягнення позивачем у даній цивільній справі процентів за неправомірне користування відповідачем кредитним коштами на підставі ст.625 ч.2 ЦК України та п.4.2 договору про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021 значно перевищує розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту, керуючись наведеним вище правовим висновком та загальними засадами цивільного судочинства у вигляді справедливості, добросовісності та розумності, які не дозволяють учасникам цивільних правовідносин використовувати передбачену ст.625 ч.2 ЦК України міру особливої відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як засіб збагачення кредитора, суд приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру процентів за неправомірне користування кредитом за період з 26.01.2022 по 23.02.2022 із 15660,00 гривень до 5000,00 гривень.

Отже загальний розмір відсотків, що підлягає стягненню становить 40640,00 грн (35640,00 грн +5000,00 грн).

Поряд з цим, не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 756,00 грн , з огляду на наступне.

Так, положеннями п.1.5.1 договору комісія за надання кредиту 756,00 гривень, яка нараховується за ставкою від суми кредиту одноразово.

При цьому суд зважає на згідно ч. 2ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті509ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за надання кредиту.

З огляду на те, що доказів повернення відповідачкою кредитних коштів, отриманих нею на підставі вказаного договору про споживчий кредит №4852084 від 22.10.2021 матеріали справи не містять, і відповідачкою таких не надано, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10800,00 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 40640,00 грн., а всього 51440,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн 00 коп. суд дійшов наступного.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Коллект Центр" в особі директора Ткаченко М.М. та адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС", в особі керуючого партнера Бурдюг Т. В. укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с.61-65).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №1300 від 01.08.2025, витягу з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, сторони погодили надання наступних правових (юридичних послуг) між товариством та адвокатським об`єднанням про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації 2 години х 2000,00 грн. = 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 годин х 3000,00 грн. = 12000,00 грн. Загальний розмір правничих витрат склав 16000,00 грн.(а.с.66,67).

Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов`язані з розглядом справи, але вважає, що їх розмір не є пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.

Так, з огляду на складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість та порядок судового провадження, суд переконаний, що витрати на правничу допомогу є дещо завищеними.

Оскільки рішенням суду позовні вимоги задоволено частково, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності.

При цьому суд зважає на положення ч. 9 ст. 141 ЦПК України, за якими якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 3951,89 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2393,26 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12,13,81,137,141,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" в рахунок оплати боргу по договору про споживчий кредит №4852084 укладеного 22.10.2021 кошти у сумі 51440 гривень 00 копійок (п`ятдесят одну тисячу чотириста сорок гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 10800,00 грн; заборгованість за відсотками 40640,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2393 гривні 26 копійок (дві тисячі триста дев`яносто три гривні 26 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 3951 гривню 89 копійок (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну гривню 89 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" ( 011033, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою (як внутрішньо переміщена особа) АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО