Рішення № 135745085, 12.03.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/10910/25

Провадження № 2/361/4078/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.26

12 березня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді - Писанець Н.В.,

при секретарі Михальовій М.В.,

представника позивача Оксененко Д.О.,

представника відповідача Шліонської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору нотаріус Першої Броварської державної нотаріальної контори Журавська Валентина Вікторівна про скасування арешту майна,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного слідчого управління Національної поліції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору нотаріус Першої Броварської державної нотаріальної контори Журавська В.В. про скасування арешту майна. В обгрунтування вимог, представником позивача адвокатом Кріль В.Я. зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , який за життя склав заповіт, посвідчений 30.01.2006 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу за зареєстрованим номером 198 Іваненком О.В., яким розпорядився на користь ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 1,040 га, що розташована на території Броварської міської ради. 29.06.2023р. відкрито спадкову справу №300/2023, спадщину прийняли: за заповітом ОСОБА_1 , за законом ОСОБА_3 . Постановою нотаріуса від 26.01.2024р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно до вилучення записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З отриманої на запит адвоката інформації було встановлено, що на майно спадкодавця ОСОБА_2 , належне за заповітом позивачу, було накладено арешт з реєстр.номером №12864233, при цьому, підставою для обтяження є постанова про накладання арешту на майно від 24.07.2012р. старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Киричок В.М., обтяжувачем та заявником є ГСУ МВС України.

Останнім у відповіді на адвокатський запит зазначено, що під час здійснення пошукових функцій в інформаційних ресурсах в межах службової діяльності та відповідного рівня доступу встановлено, що в ГСУ МВС України відсутня інформація з приводу арешту нерухомого майна ОСОБА_2 .

Посилаючись на вимоги діючого законодавства, представник позивача просить суд зняти арешт з нерухомого майна, накладеного ГСУ МВС України Постановою про накладення арешту на майна від 24.07.2012 року, старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Киричок В.М., під реєстраційним номером обтяження 12864233, що належало ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 18.09.2025р. у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначено, що Головне слідче управління Національної поліції України не є належним відповідачем у справі, оскільки не є самостійною юридичною особою та вважає належним відповідачем МВС України.

Заявою представника позивача від 03.12.2025р. про заміну первісного відповідача, було зазначено належним відповідачем Національну поліцію України.

Ухвалою суду від 04.12.2025р. було замінено у даній цивільній справі відповідача з Головного слідчого управління Національної поліції України на Національну поліцію України на підставі клопотання представника позивача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Оксененко Д.О. підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача Шліонська О.В. просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та недоведеністю, а також у зв`язку з пред`явленням вимог до неналежного відповідача.

Сповіщена про час та дату розгляду справи третя особа нотаріус Журавська В.В. до зали суду не з`явилась, направила заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові докази, суд доходить наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , який за життя склав заповіт, посвідчений 30.01.2006 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу за зареєстрованим номером 198 Іваненком О.В., яким розпорядився на користь ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 1,040 га, що розташована на території Броварської міської ради.

29.06.2023р. відкрито спадкову справу №300/2023, спадщину прийняли: за заповітом ОСОБА_1 , за законом ОСОБА_3 .

Постановою нотаріуса від 26.01.2024р. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно до вилучення записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З отриманої на запит адвоката інформації було встановлено, що на майно спадкодавця ОСОБА_2 , належне за заповітом позивачу, було накладено арешт з реєстр.номером №12864233, при цьому, підставою для обтяження є постанова про накладання арешту на майно від 24.07.2012р. старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Киричок В.М., обтяжувачем та заявником є ГСУ МВС України.

У відповіді на адвокатський запит зазначено, що під час здійснення пошукових функцій в інформаційних ресурсах в межах службової діяльності та відповідного рівня доступу встановлено, що в ГСУ МВС України відсутня інформація з приводу арешту нерухомого майна ОСОБА_2 .

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном

Частиною 4 статті 263 ЦПК України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виклала висновок про те, що … [вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції].

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно із статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Після закриття кримінальної справи відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті З Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов`язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття після припинення кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, у виниклих правовідносинах кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI «Перехідні положення» КПК України арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Ця норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.

Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом у зв`язку з неприйняттям обов`язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи, КПК України 1960 року не встановлював.

Згідно із статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

З урахуванням цього, а також тривалого періоду часу, що минув після закриття кримінального провадження стосовно спадкодавця, чоловіка позивача, вирішення питання про припинення втручання у право власності шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Разом із тим, слідчий суддя наділений повноваженнями вирішувати такі клопотання під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у припиненій кримінальній справі, чинний Кодекс не передбачає.

Водночас слідчий суддя, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, вимог інших актів законодавства.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-49бцс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.

Після припинення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15.03.2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

За таких обставин вирішення цього питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юстиції та не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

Також, суд зважає на обґрунтування позивачем кола сторін та погоджується, що належним відповідачем вірно визначена Національна поліція України.

Вивчивши наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявності підстав для задоволення вимог.

Керуючись ст.ст.5,6,10,263-265,315-319 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору нотаріус Першої Броварської державної нотаріальної контори Журавська Валентина Вікторівна про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт з земельної ділянки, розташованої на території Броварської міської ради, площею 1,040 га, зареєстрованої згідно державного акту на право власності на землю, серії РІ №267815, під кадастровим номером 3210600000:01:019:0084, накладеного ГСУ МВС України Постановою про накладення арешту на майна від 24.07.2012 року, старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Киричок В.М., під реєстраційним номером обтяження 12864233, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 .

Відповідач: Національна поліція України, код ЄДРПОУ: 40108578; м. Київ, вул. Богомольця, буд.10.

Суддя Писанець Н.В.