Рішення № 135745061, 26.02.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1367/20

Провадження № 2/361/72/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.26

26 лютого 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

секретаря Михальової М.В.,

представника позивача Столяра О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Столяр Олег Анатолійович, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача адвокатом Столяром О.А. зазначено, що 13 червня 2017 року, о 19 години 48 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «КАМАЗ 4325» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Сільпо-Фуд», під`їзджаючи з КПП ТОВ «Сільпо-Фуд» до головної дороги, що розташована по вул. Броварській біля КПП ТОВ «Сільпо-Фуд», що находиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Броварська, 58, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, після чого, перед маневром повороту ліворуч та виїзду на головну дорогу, у напрямку до центру с. Требухів Броварського району Київської області, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України. У подальшому, виконавши маневр повороту ліворуч, з виїздом з другорядної на головну дорогу, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Volkswagen Getta 1.8» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі від центру с. Требухів у напрямку до автомобільної дороги «Київ-Чернігів», чим порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України. У наслідок чого, трапилося зіткнення передньою частиною автомобіля марки «Volkswagen Getta 1.8» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , із лівою боковою частиною автомобіля марки «КАМАЗ 4325» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

У результаті порушень п. 2.3 «Б», 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_3 трапилася дорожньо-транспортної пригода, в результаті якої, пасажир автомобіля марки «Volkswagen Getta 1.8» ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому кісток правого передпліччя у нижній третині зі зміщенням уламків; уламковий перелом правої стегнової кістки у середній та нижній третинах зі зміщенням уламків; внутрішньо суглобовий перелом виростків лівої стегнової кістки в області колінного суглобу, забійні рани колінних суглобів; численні садна на обличчі та кінцівках, що встановлено висновком судово-медичної експертизи від 28.07.2017р. №88.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.2.3 «б», 10.1 та 10.2 ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2018р. у справі №361/4543/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Вирок набув чинності 25.02.2018р. ОСОБА_2 працював водієм на ТОВ «Сільпо-Фуд», та транспортний засіб марки «КАМАЗ 4325» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 також належить вказаному товариству та був зареєстрований Страховою компанією ПАТ «СК Українська Страхова група». В страховому полісі №АК/6355782 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зазначено, що розмір страхової суми на одного потерпілого на шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 200 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 грн.

Враховуючи, що внаслідок ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та першу групу інвалідності, втративши працездатність та потребує стороннього догляду, що підтверджується долученими письмовими доказами, йому спричинена матеріальна та моральна шкода, яку він просить стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 . А саме: стягнути з Страхової компанії ПАТ «СК Українська Страхова група» у відшкодування матеріальної шкоди 39 390,83 грн., у відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю у сумі 170 028,00 грн., а також у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. З відповідача ТОВ «Сільпо-Фуд» просить стягнути у відшкодування моральної шкоди 990 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 . Також просить стягнути понесені судові витрати.

У подальшому, представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій, посилаючись на вищевказані обставини, просить суд стягнути з Страхової компанії ПАТ «СК Українська Страхова група» на користь ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 26 858,26 грн., у відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю ОСОБА_1 у розмірі 115 200,00 грн., у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. Також просить суд стягнути з ТОВ «Сільпо-Фуд» у відшкодування моральної шкоди 490000,00 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Столяр О.А. підтримав зміст позовної заяви, наполягав на її задоволенні у останній редакції зі зменшеними позовними вимогами.

Сповіщені належним чином інші учасники процесу до зали суду не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Представником відповідача Страхова компанія ПАТ «СК Українська Страхова група» подано відзив на позовну заяву, за змістом якого вбачається незгода з позовними вимогами та вказано про відсутність необхідних письмових доказів для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 та отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.

Представником відповідача ТОВ «Сільпо-Фуд» подано відзив на позовну заяву, за змістом якого висловлена незгода з вимогами щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок ДТП, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами факт спричинення такої шкоди та не обґрунтований її розмір. Також подано заяву про проведення судового засідання за відсутності їх представника із врахуванням вимог відзиву, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2018р. у справі №361/4543/17 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Вирок набув чинності 25.02.2018р. При цьому, вказаним судовим рішенням були встановлені наступні обставини: 13 червня 2017 року, о 19 години 48 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «КАМАЗ 4325» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Сільпо-Фуд», під`їзджаючи з КПП ТОВ «Сільпо-Фуд» до головної дороги, що розташована по вул. Броварській біля КПП ТОВ «Сільпо-Фуд», що находиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Броварська, 58, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, після чого, перед маневром повороту ліворуч та виїзду на головну дорогу, у напрямку до центру с. Требухів Броварського району Київської області, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України. У подальшому, виконавши маневр повороту ліворуч, з виїздом з другорядної на головну дорогу, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Volkswagen Getta 1.8» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі від центру с. Требухів у напрямку до автомобільної дороги «Київ-Чернігів», чим порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України. У наслідок чого, трапилося зіткнення передньою частиною автомобіля марки «Volkswagen Getta 1.8» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , із лівою боковою частиною автомобіля марки «КАМАЗ 4325» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

У результаті порушень п. 2.3 «Б», 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_3 трапилася дорожньо-транспортної пригода, в результаті якої, пасажир автомобіля марки «Volkswagen Getta 1.8» ОСОБА_1 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому кісток правого передпліччя у нижній третині зі зміщенням уламків; уламковий перелом правої стегнової кістки у середній та нижній третинах зі зміщенням уламків; внутрішньо суглобовий перелом виростків лівої стегнової кістки в області колінного суглобу, забійні рани колінних суглобів; численні садна на обличчі та кінцівках, що встановлено висновком судово-медичної експертизи від 28.07.2017р. №88.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.2.3 «б», 10.1 та 10.2 ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

З огляду на це та викладене вище обгрунтування, вина водія ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інше, справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правовими підставами відшкодування шкоди визначено, зокрема положення статей 27, 55, 56 Конституції України, статті 2 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статей 23, 1167, 1168 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 9 Закону України» Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

В силу ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (Постанов КЦС ВС від 13 липня 2023 року у справі № 454/289/22, провадження № 61-2200св23 (ЄДРСРУ № 112202578).

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду (постанова КЦС ВС від 06.03.2023 у справі № 559/961/17-ц (провадження № 61-125св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) сформульовано висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.01.2024 у справі № 554/4401/22, Верховний Суд резюмує, що головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.11.2020 у справі № 760/28302/18-ц, Верховний Суд дійшов висновків, що шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

В рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 № 214/7462/20 (61-21130сво21).

Суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Судом встановлено, що, на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сільпо-Фуд» та транспортний засіб марки «КАМАЗ 4325» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 також належить вказаному товариству та був зареєстрований Страховою компанією ПАТ «СК Українська Страхова група». В страховому полісі №АК/6355782 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зазначено, що розмір страхової суми на одного потерпілого на шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 200 000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 грн.

Поряд з цим, вивчаючи долучені письмові докази щодо відшкодування понесених витрат на лікування та реабілітацію ОСОБА_1 у вигляді копій квитанцій на суму суд вважає їх неналежними доказами, оскільки зі змісту не вбачається вказаного у позовній заяві цільового призначення та посилань на особу, яка отримала та використала придбаний товар, тому у цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Письмовими доказами встановлено, що позивач не отримав від Страховика жодного страхового відшкодування, з моменту події ДТП минуло 9 років, тому суд, враховуючи наявне судове рішення, що набуло чинності вирок суду від 25.01.2018р. у справі №361/4543/17 та норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 та отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП.

Також суд вважає, що відповідачі, не визнавши позовні вимоги, спричинили позивачу додаткові моральні страждання у зв`язку із тривалістю такого невідшкодування.

При вирішенні по суті вимог позивача щодо розміру відшкодування спричиненої шкоди його здоров`ю, суд враховує вимоги ст.26.2. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , якою визначений мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення I групи інвалідності, а саме така група встановлена позивачу ОСОБА_1 - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку не виходячи за межі позовних вимог та встановленого граничного розміру страхового відшкодування суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 115 200,00 грн. зі Страхової компанії ПАТ «СК Українська Страхова група».

Також, враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства та наявні правові підставі у вигляді судового рішення, яке набуло чинності щодо обставин та наслідків отриманих потерпілим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, суд вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача щодо підстав та розміру спричиненої йому моральної шкоди, оскільки, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , їх тривалість, потребу у докладанні додаткових зусиль для організації життя, вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Сільпо-Фуд» 490 000,00 грн. та з Страхової компанії ПАТ «СК Українська Страхова група» 10 000,00 грн.

На думку суду, вказана сума є обґрунтованою та буде сприяти відновленню понесених моральних та психічних страждань, істотності змін у житті позивача.

На підставі п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 5000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд виснує, що підлягають до стягнення з відповідачів належним чином обґрунтовані письмовими доказами понесені витрати позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., оскільки суд вважає їх співмірними складності справи, процесуальної поведінки відповідачів, а також пропорційним до предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Столяр Олег Анатолійович, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 115 200,00 (сто п`ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 (десять тисяч) грн.. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 490 000,00 (чотириста дев`яносто тисяч) грн.. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.. 00 коп.

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Писанець Н.В.