Рішення № 135745004, 30.03.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/1941/2026

Справа № 359/11529/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В кінці вересня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 30 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №102454954. За яким ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 5000 гривень на 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користуванням ним. ТОВ «Мілоан» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виник борг у розмірі 20015 гривень 00 копійок.

14 вересня 2021 року згідно умов договору факторингу №08Т, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №102454954 від 30 травня 2021 року. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 20015 гривень 00 копійок, що складається: заборгованості за тілом кредиту 5000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 15015 гривень 00 копійок.

2. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, підтримав пред`явлений позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі, а розгляд цивільної справи здійснити за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд вирішив проводити заочний розгляд цивільної справи, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 30 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №102454954. За яким ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000 гривень на споживчі цілі, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користуванням ним (а.с.61-68).

ТОВ «Мілоан» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 гривень. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням № 28153539 від 30 травня 2021 (а.с.41).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що кредитний договір №102454954 від 30 травня 2021 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» в електронній формі.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 20015 гривень 00 копійок, що складається: заборгованості за тілом кредиту 5000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 15015 гривень 00 копійок.

14 вересня 2021 року згідно умов договору факторингу № 08Т, ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 102454954 від 30 травня 2021 року (а.с.48-53). Дана обставина підтверджується актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 14 вересня 2021 року до Договору факторингу №08Т (а.с.60).

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини в справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитного договору, дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, яку останній зобов`язувався повернути в повному обсязі у визначений договором строк кредитування 30 днів, тобто до 29 червня 2021 року.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 29 червня 2021 року, після закінчення строку дії договору в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1.5.2 Договору про споживчий кредит №102454954 від 30 травня 2021 року проценти за користування кредитом: 15.00 грн. які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен був сплатити кредитору відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 15 гривень 00 копійок , (5000 гривень 00 копійок х 0,01% х 30 днів).

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 5015 гривень 00 копійок, що складається з заборгованості за основною сумою боргу 5000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 15 гривень 00 копійок.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З платіжної інструкції №102454954 від 05 вересня 2025 року (а.с.38) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «Діджи Фінанс» сплатив судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок. Пред`явлений позов задоволений частково, а саме 25,05% (5015 / 20015 ? 100%). З огляду на це, з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 606 гривень 81 копійку (2422,40 / 100% ? 25,05%).

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Міньковська А.В. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року (а.с.43-47). Зі змісту акту про підтвердження надання правничої (правової) допомоги від 29 липня 2025 року встановлено, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесло ТОВ «Діджи Фінанс» становить 5000 гривень 00 копійок.

Отже враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то й заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу підлягають задоволенню на 25,05%, що становить 1252 гривні 50 копійок (5000 / 100 х 25,05%).

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5015 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на оплату судового збору у розмірі 606 гривень 81 копійку та витрати на правничу допомогу у розмірі 1252 гривні 50 копійок.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», що розташовується за адресою: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Дата складення повного заочного рішення 30 березня 2026 року .

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський