Постанова № 135744873, 16.04.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/475/26

Провадження № 3/352/164/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М.Ю., розглянувши матеріали, що надійшли з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

В протоколі про адміністративне правопорушення № 363 від 26 лютого 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 будучи головним бухгалтером ПАТ «Газінвест» вчинила правопорушення порядку ведення податкового обліку, а саме: порушено пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, пп.14.1.80, пп.14.1.219, пп. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., №2755- VI (зі змінами та доповненнями), оскільки нею завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), на загальну суму 849349 грн., в тому числі: за грудень 2025 року в сумі 849349 грн., чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Маковій В.Г. просив суд провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Захисник посилається на безпідставність складеного протоколу про адміністративне правопорушення б/н від 26.02.2026, який ґрунтується на акті перевірки №3525/09-19-07-02/33700005 від 26.02.2026. На обґрунтування своєї позиції захист зазначає, що протокол складено з істотним порушенням вимог закону, а його зміст не дає можливості встановити наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Зокрема, сторона захисту звертає увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 163-1 КУпАП має бланкетний характер і передбачає відповідальність виключно за конкретно визначені порушення порядку ведення податкового обліку, що повинні бути чітко індивідуалізовані у протоколі. Разом із тим, як зазначає захист, протокол не містить належного опису об`єктивної сторони правопорушення, а саме: не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність інкримінуються особі; не розкрито суті порушення порядку ведення податкового обліку; відсутні відомості про час, місце та спосіб вчинення правопорушення. Крім того, у протоколі фактично наведено лише посилання на акт перевірки, при цьому викладені у ньому висновки частково відтворені без належної конкретизації, що, на думку захисту, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу. Окремо зазначається, що при складанні протоколу не було дотримано гарантій, передбачених ст. 268 КУпАП, оскільки особі не роз`яснено її процесуальні права. Сторона захисту також наголошує, що сам по собі акт перевірки не є належним доказом вини особи, оскільки містить лише висновки контролюючого органу та не породжує юридичних наслідків. На підтвердження цього захист посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких акт перевірки є лише відображенням позиції контролюючого органу та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. При цьому, як вказує захист, будь-які інші належні та допустимі докази, які б підтверджували викладені у протоколі обставини, до суду не надані. Крім того, звертається увага на невідповідність викладених у протоколі обставин диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки фактично інкриміновані порушення (зокрема, завищення від`ємного значення податкового кредиту) не свідчать про відсутність або порушення порядку ведення податкового обліку у розумінні зазначеної норми. З урахуванням викладеного, захист вважає, що надані матеріали не відповідають вимогам належності, допустимості та достатності доказів, а рівень доказування не виключає розумних сумнівів щодо доведеності вини особи. У зв`язку з цим сторона захисту просить закрити провадження у справі на підставі відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Заслухавши пояснення захисника, дослідивши надані письмові заперечення, а також матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Положеннями частини другої статті 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до положень Розділу П Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 02 липня 2016 року за №566, у протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення вносяться до протоколу і засвідчуються підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пояснення та зауваження можуть додаватися до протоколу окремо, про що у протоколі робиться запис. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Про ознайомлення із протоколом особа, щодо якої він складений, ставить у протоколі свій підпис. У разі відмови поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі, який засвідчується підписом посадової особи органу доходів і зборів. Протокол складається у двох примірниках, що підписується посадовою особою, яка склала протокол, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і понятими, якщо такі є.

До протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Якщо розгляд справ про адміністративне правопорушення віднесено до відання інших органів, належно оформлений Протокол надсилається органу, уповноваженому розглядати адміністративну справу, протягом трьох днів з дня його реєстрації. До Протоколу додаються інші матеріали справи, які є в наявності в органах доходів і зборів та які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

В наявному у справі протоколі про адміністративне правопорушення № 363 від 26 лютого 2026 року зазначено, що ОСОБА_1 будучи головним бухгалтером ПАТ «Газінвест» вчинила правопорушення порядку ведення податкового обліку, а саме: порушено пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, пп.14.1.80, пп.14.1.219, пп. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., №2755- VI (зі змінами та доповненнями), оскільки нею завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), на загальну суму 849349 грн., в тому числі: за грудень 2025 року в сумі 849349 грн.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту ПК України).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно положень частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Всупереч вказаним вимогам Закону, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому конкретно полягають порушення, які їй інкримінуються, а посилання на норми Податкового кодексу України не розкривають суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останньої на захист.

Окрім того, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи доказів не убачається та не встановлено при розгляді справи, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останньою, у чому полягає її вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.163-1 КУпАП із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, її винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі складу адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів та дозволяє суду належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Суддя не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції.

У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, у рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт перевірки №250/09-19-07-02/33700005 від 26 лютого 2026 року. Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, до справи не додані.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів, і, самі по собі, не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Окрім того, відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У акті про перевірки зазначено, що платник податків може спростувати інформацію, на підставі якого зроблені висновки акта, шляхом надання документів та/або пояснень, які свідчать про відсутність умислу, оскільки питання притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення буде вирішено не інакше, як на підставах і в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

З клопотання захисника вбачається, що ПАТ «Газінвест» 11 березня 2026 року звернулось до Державної податкової служби України із запереченнями на відповідний акт перевірки.

Зважаючи на те, що процедура оскарження триває, тобто, акт перевірки від 26 лютого 2026 року в частині висновків, які стали підставою для збільшення сум грошового зобов`язання та нарахування штрафних санкцій, в розумінні положень ст.56 ПК України, є неузгодженими, тому такий документ також не може вважатися доказом вини ОСОБА_1 в порушенні встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Отже, за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у відповідності їх з діяннями, які викладені у диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, з огляду на долучений до протоколу акт перевірки як доказ, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення та наявність у діях останньої складу, а саме об`єктивної сторони інкримінованого їй правопорушення.

Відповідно до положень частини третьої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, з урахуванням того що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які свідчили про порушення саме ОСОБА_1 порядку ведення податкового обліку, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а її вина не може ґрунтуватись на припущеннях, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 163-1, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Максим ОЛІЙНИК